Кремлівські фейки – це не жарти
або Про так звану Народну раду Бессарабії та історичні паралелі
В останні дні у мас-медіа з’явилися повідомлення про створення «Народної ради Бессарабії», яке, мовляв, відбулося на досить-таки велелюдному (сотня учасників) з’їзді в Одесі. Мовляв, у цьому з’їзді брали участь делегати від болгарської, гагаузької, російської, української, ромської, молдовської та польської громад «Південної Бессарабії», а також представники іноземних держав: лідер молодіжного крила болгарської проросійської партії «Атака», вождь партії «Патріоти Молдови» й екс-депутат парламенту Молдови. Водночас лідер «Народної ради», голова Союзу придністровців України Дмитро Затуливітер начебто заявив: «Свою місію ми бачимо в тому, щоб Бессарабія отримала статус національно-культурної автономії. Наші народи повинні бути гідно представлені в політичному й економічному житті України, наші громади повинні впливати на рішення, які торкаються нашого краю». На додачу до цього, «бессарабці» погрожують: у разі вступу України до НАТО вони залишають за собою «право на самовизначення Бессарабії».
Реакція на повідомлення такого роду з боку речників офіційних структур була однозначною: типовий пропагандистський фейк. «Жодних «рад», «республік», «з’їздів» та «конференцій» немає в природі. Вони – у хворобливій уяві кремлівських пропагандонів та їхніх найманих одеських лакеїв. Не множте фейки. Не допомагайте ворогам. Одеса – виключно українське місто. Було. Є. Буде», – написала у Facebook радник голови Одеської ОДА Зоя Казанжи. І додала, що Одеса завжди – з моменту, як Україна стала незалежною, – привертала увагу кремлівських пропагандистів-покидьків. Водночас відпрацьовувалися найнепристойніші і найбрудніші політичні технології. «Варто про це пам’ятати і не брати в цьому участі».
У такому ж стилі про ці повідомлення написав у Facebook і радник голови СБУ Маркіян Лубківський. Мовляв, башкан (голова автономії) гагаузів Молдови з’їзд не вітав, лідери національних меншин Одещини участі у цій акції не брали, а сайт «Народної ради» зареєстрований у Москві. «Чергова московська брехня… Але ми і цим займаємося. Серйозно займаємося».
Отже, Асоціація болгар України спростувала участь болгар і гагаузів у створенні «Народної ради Бессарабії»: «Ми, представники найбільших національно-культурних організацій в Україні, категорично заявляємо: ані Асоціація болгар України, ані гагаузьке національно-культурне товариство «Бірлік» не причетні ані до проведення цих заходів, ані до організації якихось фейкових громадських структур на національній основі, які пропагують ідеї федералізації, що суперечать державному устрою та Конституції України», – йдеться в заяві, поширеній прес-службою організації.
То що ж, усе в порядку, можна спати спокійно? Але ж СБУ на початку місяця затримала групу агітаторів, що розклеювала вночі на площах і вулицях Одеси сепаратистські банери з рекламою створення «Народної ради Бессарабії», чи не так? І завдяки запобіжним заходам на базі відпочинку «Фрумушика-Нова» у Тарутинському районі Одещини не відбулася «конференції», що мала оголосити про створення цієї «Народної ради». І лідера молодіжного крила болгарської партії «Атака» Святослава Пройнова в Одесі (щоправда, за його власними твердженнями) невідомі побили через «колорадську стрічку». І фотографії «президії з’їзду» виставлені в Інтернеті…
Отож, не треба переоцінювати, а водночас не слід недооцінювати кремлівські фейки. Скажімо, «Фінляндська Демократична Республіка», проголошена на другий день після нападу СРСР на Фінляндію 1939 року – то типовий фейк. Такої республіки насправді не існувало, а її «уряд» був сформований із радянських чекістів і військовиків. Ба більше: глава «уряду» цієї «ФДР» Отто Куусінен під «договором» із СРСР про дружбу і взаємодопомогу написав своє прізвище російською мовою, а не фінською. Але на підставі цього фейку СРСР вів війну з Фінляндією («нас покликав на допомогу фінський народ»!), число жертв якої становить сотні тисяч людей, передусім убитих, замерзлих і померлих від ран червоноармійців…
А наступного, 1940, року кремлівські фейки реалізувалися у країнах Балтії. Тоді компартії цих країн мали по кількасот членів кожна. Це не завадило їм (ясна річ, за умов радянської окупації) «виграти вибори» і «сформувати народні уряди», які притьмом попросилися до складу СРСР…
Тож деякі кремлівські фейки на довгі роки ставали брутальною і кривавою реальністю. Але не завжди. Скажімо, фейками в кінцевому підсумку стали спроби встановлення радянської влади на півночі Ірану в 1920 – 1921 і 1945 – 1946 роках. Тільки-но Червона армія в силу тиску геополітичних чинників змушена була відходити звідти, як ці спроби перетворилися на ніщо. Але вони могли б – у разі продовження радянської окупації – стати реальністю…
І, до речі, те, що офіційний сайт «Народної ради Бессарабії» зареєстрований у Москві – це теж продовження давньої традиції: не забуваймо, що перший з’їзд КП(б)У влітку 1918 року відбувся у тій самій Москві…
Іншими словами, створення «Народної ради Бессарабії» – яка поки що є типовим кремлівським пропагандистським фейком, – це водночас справа вельми і вельми серйозна. Тому не лише СБУ, а й громадянське суспільство має бути насторожі і займатися цією «Радою» і тими, хто стоїть за нею (а в Одесі кажуть, що тут ідеться, зокрема, про одного грошовитого екс-депутата Верховної Ради України) цілком серйозно. А на додачу – чи не час раз і назавжди перекрити в’їзд до України активістам таких філій ФСБ, як-от болгарська партія «Атака» і подібні до неї організації з Євросоюзу?
