Вдавана миролюбність
Російський президент намагається заспокоїти свою країну та світ
Напередодні зустрічі міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» президент Росії дав інтерв’ю Всеросійській державній телевізійній та радіомовній компанії (ВДТРК). Зазвичай для таких цілей вибирають якийсь авторитетний західний засіб масової інформації. Цього разу вирішили обійтися своїм телебаченням. Взяти інтерв’ю доручили одному з кремлівських довірених журналістів Володимиру Соловйову.
Судячи з тексту інтерв’ю, воно призначене як для внутрішньої аудиторії, що не в останню чергу й викликано вибором для цього ВДТРК, а також для зовнішніх слухачів та читачів. Занадто загострилася ситуація всередині держави російської та за її межами.
Характерно, що відразу після угоди «Мінськ 2» російська пропаганда не втомлювалася запевняти підвідомчий Путіну народ у беззаперечній дипломатичній перемозі. При цьому увійшли в такий раж, що забули елементарні пристойності. Лексикон кремлівських пропагандистів більше нагадував субмову кримінальної зони.
Путін постійно випробовує терпіння своїх європейських та американських співрозмовників. Після Дебальцевого стало очевидно — повторення подібного під Маріуполем Захід вже не потерпить і буде готовий до найжорсткіших економічних санкцій, а також постачань зброї. У зв’язку з цим домовленість президента Порошенка з ОАЕ — досить прозорий натяк. Врахуємо, що зброя в ОАЕ в основному американського виробництва, і її перепродажне може відбутися без відома Вашингтона. Додамо до цього приїзд найближчим часом американських та британських інструкторів для навчання українських військовослужбовців.
У Лондоні під час виборчої кампанії прем’єр Девід Кемерон вирішив стати більш жорстким. Як відзначив він на спеціальному засіданні комітету зі зв’язків палати громад, «ми відправимо певну кількість наших військовослужбовців до України для забезпечення підготовки українських військовиків, а також надамо (українській армії — Авт.) деякі тактичні розвіддані». Глава МЗС Британії Філіп Хеммонд заявив, що Лондон не планує постачання до України летального озброєння, однак може переглянути свою позицію у випадку зміни ситуації. Ні в Берліні, ні в Парижі таких заяв не робили.
Загалом Лондон здійснює тиск на Москву в усіх напрямках. Не в останню чергу у зв’язку зі слуханнями справи Литвиненка в суді британської столиці. Вже впродовж п’яти тижнів кожен день приносить нові та вкрай неприємні для Кремля сенсації. Справа навіть не в даних, більшість із яких були відомі англійському слідству вже протягом кількох років, а в тому фактові, що їх випустили в публічний простір саме зараз. Ефект від судового розгляду буде великий, і так просто це Путіну та його спецслужбам не минеться. Труїти людей в центрі світової столиці полонієм і залишати після цього довгий слід — дуже серйозний прорахунок. Суд буде довгим і всебічним. Це англійська судова система вміє, до того ж авторитет у неї дуже високий. Не випадково в Москві води в рот набрали, жодних коментарів, жодних звинувачень в упередженості, ані пари з вуст.
Разом з обставинами зовнішніми, були для інтерв’ю Путіна й причини внутрішні. Дуже занепокоївся підлеглий народ. То з електричками проблема, то з ліками. Хоч електрички пустили, але квитки подорожчали в 4-5 разів і для багатьох стали недоступними.
Люди відкрито висловлюють невдоволення і ніякі антимайдани полиці аптек не наповнять. Народ живе в тривожному очікуванні чогось недоброго, і це незабаром може вдарити по рейтингу національного лідера. Цього він допустити не може.
Можна скільки завгодно розмірковувати з екранів про всесвітню змову проти країни, що піднімається з колін, але людей дедалі більше турбує те, що відбувається на Донбасі. Не лише в Мурманську контрактники не хочуть їхати до України, є аналогічні відомості й з інших регіонів. Питання ставиться руба: є війна з Україною чи ні.
Загалом, настав час Путіну оголосити, що, по-перше, війни з Києвом немає. І тому, по-друге, «Я думаю, що такий апокаліптичний сценарій навряд чи можливий, і сподіваюся, що до цього ніколи не дійде».
Зауваження про шахтарів і трактористів викликало такі негативні коментарі, зокрема й серед високопосадовців європейських країн та США, що довелося трохи пом’якшити їх. «Потім, напевно, дещо неакуратне моє зауваження в ході візиту до Угорщини мало якусь дію, коли я сказав, що прикро програвати вчорашнім шахтарям і трактористам. Неприємно програвати і Росії, але якось менш принизливо».
Звернемо увагу на останнє речення. Саме заради цих кількох слів інтерв’ю було задумано й поширено.
На разі Москва декларує стриманість. Війни не буде, країни Балтії можуть бути спокійні, але програвати Росія не збирається. Для неї це принизливо, і Кремль від свого протекторату над так званими ЛНР та ДНР не відмовиться. Не може кинути напризволяще «шахтарів і трактористів», котрі у вигляді професійних російських військових виїхали у «відпустку». За московським поданням Україна та її західні партнери повинні з цим погодитися.
Після Дебальцевого і вже щодо Маріуполя на Заході все голосніше лунають голоси, що Москва втратила довіру. Ще зовсім трохи і з Путіним взагалі ні про що буде розмовляти, й далі залишається режим жорстких санкцій.
Досить імовірно, що в Кремлі серйозно занепокоїлися. Вся українська авантюра затівалася для того, щоб змусити Захід, насамперед США, повторити на дещо інший основі ялтинський поділ світу. На багато що Москва розраховувати не може, але свою зону впливу на просторі СНД дуже хоче залишити за собою. На якийсь проміжок часу, а там, можливо, щось ще і перепаде. На Донбасі вирішується доля не тільки східної частини Європи, але й Південного Кавказу та Центральної Азії.
Путінські сентенції про довіру мають слугувати черговим запрошенням до майбутнього перерозподілу світу. На запитання: «Мінська домовленість дозволила повернути той рівень довіри, який Ви мали раніше у відносинах із керівниками Франції та Німеччини?». Була відповідь-заклик: «Ви знаєте, абсолютну довіру не в кожній родині, напевно, можна знайти, а на міжнародному рівні — ще складніше. Однак мені здається, що ми один одного розуміємо і в цілому один одному довіряємо. Хоча, звичайно, якийсь елемент недовіри зберігається, але у мене все-таки склалося уявлення про те, що нам партнери швидше довіряють, ніж ні, принаймні вірять у нашу щирість». Відповідно, народ російський заспокоюють, що нічого страшного не сталося. Вийшла невелика суперечка з друзями Ангелою та Франсуа, але нічого. Буває. А так довіра є при деякій недовірі. Як одне узгоджується з іншим у Путіна, відповісти неможливо.
Останнє інтерв’ю російського президента показує межу, якої на цьому етапі змогла досягти Росія на Донбасі. Кремль потребує перепочинку, щоб, як-то кажуть, перевести подих. Якщо ціна на нафту далі падати не буде і санкції не посиляться, то до літа слід очікувати нового загострення. Для чого й знадобилася вдавана миролюбність
