Владу в Ужгороді знову захопили регіонали
Скажу одразу: мені завжди соромно, коли оголошують результати всеукраїнських виборів. Знаєте, у той момент, коли на екранах з’являється інфографіка, показують мапу з кольорами партій чи кандидатів, за яких активно голосувала наша країна. Майже завжди Закарпаття, ця найзахідніша область України, «синіє», відрізняючись від сусідів. І то у нас на місцевих виборах перемагає нікому не відомий і маргінальний «Єдиний Центр», то Янукович чи Партія Регіонів. Відсоток їхньої перемоги незначний, але все одно стає гірко й соромно за вибір земляків.
Ясна річ, я за десять хвилин можу пояснити причини такого волевиявлення. Знайдеться місце тут і для соціо-культурних чинників, і для історії у складі інших держав, і значної кількості представників нацменшин, якими легко маніпулювати, і для низького рівня освіти місцевого населення, і випаленої, за структурою феодальної, політичної системи в області. Причин можна навести багато, але все одно соромно. Не йдеться про те, щоб мріяти про відсотки за патріотичні й демократичні партії, які показує Галичина. Просто іноді дивно: як може найзахідніша область України, що межує з чотирма (!) державами-членами Євросоюзу, так вперто голосувати за проросійських пітекантропів? Це ж голосування самогубця: сидиш на європейській гілці, сам же її підпилюючи!
Цього тижня Закарпаття дало ще один привід почервоніти. До влади в Ужгороді повернулися регіонали. Ще наприкінці революції Ужгородська міська рада відправила мера-регіонала у відставку. Він «заднім числом» оформив собі лікарняний і подав у суд апеляційну скаргу. Тим часом в.о. міського голови став секретар міськради, він же колишній керівник виборчого штабу усунутого мера, людина з команди Віктора Балоги. Погосподарювати в нього вийшло півроку, бо кілька днів тому сили реваншистів й інтриганів згуртувалися і відправили його у відставку. У владі міста утворився вакуум, підсилений тим, що кілька депутатів міськради написали заяви про складення повноважень. У той же час «злі язики» почали резонно говорити, що насправді Балога руками регіоналів усунув свого ставленика з керівної посади в місті, щоб той на найближчих виборах стартував з опозиції. Невідомо, правда це чи ні, хоча виглядає логічним, якщо ужгородці на наступних виборах помстяться регіоналам за реванш, обираючи «бідолашного» в.о. У цей момент «раптово» запрацював суд, задовільнив скаргу мера й повернув його у крісло. Тож тепер все керівництво міськради в Ужгороді – регіонали. Такої блискучої розкладки у них не було навіть за Януковича.
У цих схемах є все: розум, хитрість, політичне чуття, дерибан, розрахунок, підкуп, політичні інтереси, хворі амбіції й жага влади. Немає тут тільки двох речей: Ужгорода й України. Цинічні політики-клептомани дріб’язково-місцевого розливу вкотре дискредитували не лише себе, а й місто. Наближається зима, а місто трясе від політичних чвар і реваншів, діла нікому немає до труб, доріг і тепла в школах – всі відчули себе «політиками» й кинулися плести павутини інтриг. Не безкорисно, звісно. Немає тут і розуміння ситуації в Україні, ані краплі патріотизму – в час, коли потрібне єднання перед обличчям зовнішнього ворога, полчища політиканів розпочали самовбивчу війну. Соромно і страшно.
Чи є вихід із цієї ситуації? Мабуть, він у розпуску ради, а потім у виборах – і міськради, і міського голови. Але на наступний день після повернення рішенням суду мера-регіонала в крісло, в Ужгороді скликали мітинг протесту, такий малочисельний і кволий, що навіть дивно, як під час революції це місто було оплотом свободи й мудрості в Закарпатті. Отож, треба дати ужгородцям негайну можливість переобрати місцеву владу, але чи виберуть вони кращих? Не знаю…
