Знімають з утримання
На Інститут демократії та співробітництва у Росії скінчилися кошти
Авторитарні режими дуже люблять захищати демократію. Звичайно, не у себе в країні, де, наприклад, суверенна демократія досягла таких висот, що не потребує захисту, а у найдемократичніших країнах. Причина цілком очевидна. Давно у них демократія, вже забули, коли їхні королі заявляли, що «Держава — це я!». Ось чому в Москві так турбуються про розвиток демократії в США та Франції. Настільки занепокоїлися про долю влади народу в цих країнах, що організували навіть Інститут демократії та співробітництва з відповідним фінансуванням. Звичайно, на розвиток і захист демократії в США та Франції ніяких грошей не шкода. Була б у них свобода в широкому сенсі слова, і немає у Кремля інших турбот.
З історії відомо, що свобода і права людини дуже дорого коштують. Боровся в Америці Інститут демократії та співробітництва на чолі з широко відомим у вузьких колах кремлівських політологів Андраніком Міграняном за все хороше і доборовся. Як сказав сам директор американського інституту російському виданню «Газета.Ru», «Ситуація з правами людини в США покращилась». І в цьому немає жодних сумнівів. Верховний суд США визнав шлюби між представниками сексуальних меншин законними. І це досягнення демократії і верховенства прав людини, за які так невпинно боровся інститут Міграняна.
Виглядає все це дуже непереконливо, і в такі заяви ніхто не повірив. Зрозуміло, що причини такої метаморфози зовсім не в американських досягненнях у сфері прав людини, а в банальній нестачі коштів на діяльність інституту.
Джерело «Газети.Ru» повідомило, що принаймні останні два роки фінансування інституту було «нестійким»: кошти то з’являлися, то ні. Йшли вони через центральний офіс інституту в Москві. Головою його правління є відомий адвокат Анатолій Кучерена.
Відповідно до звітності, опублікованої на сайті Мін’юсту, 2012 року витрати нью-йоркського представництва Інституту співробітництва та демократії становили лише 55 495 руб (близько $ 2000 за тодішнім курсом). У звітності інституту за 2013-й про витрати нью-йоркського підрозділу немає жодного слова.
Створення Інституту демократії та співробітництва анонсував особисто президент Володимир Путін на саміті Росія — ЄС у Лісабоні у жовтні 2007 року. Тоді на прес-конференції глава російської держави заявив, що інститут вивчатиме становище національних меншин і мігрантів, питання організації виборчого процесу, займатиметься моніторингом виборів.
Спочатку інститут задумувався як єдина структура з двома філіями — у Парижі та Нью-Йорку. Однак французьке законодавство не дозволяє створювати на території країни підрозділи іноземних НКО. Тому нью-йоркський інститут на чолі з Міграняном став філією російської організації, заснованої Кучерене, а паризький інститут існує як структура, зареєстрована у Франції. Обидві організації працюють повністю в автономному одна від одної режимі.
Нью-йоркський інститут переважно займався критикою американських порядків. 2014 року організація видала доповідь про становище з правами людини в США, де розповідалося про тортури ув’язнених у в’язниці на американській базі Гуантанамо, поліцейське насильство, а також сексуальні домагання в американській армії. Усі зазначені в доповіді проблеми широко висвітлювалися в західних ЗМІ, й особливих зусиль для того, щоб підготувати дослідження, докладати не треба було.
За час свого існування інститут підготував кілька подібних доповідей, однак зацікавленості в США вони не викликали.
Мігранян періодично публікувався в американській пресі. Багато його статей розміщував на своїх сторінках журнал «Национальный интерес», який випускає консервативний Центр Ніксона на чолі з дружньо налаштованим до Кремля політологом Дмитром Саймсом.
На сайті інституту Міграняна можна знайти посилання на публікації політолога в The Washington Post і The New York Times. Однак це листи до редакцій, в яких він сперечається з американськими журналістами, в публікаціях яких згадувалася колонка політолога, опублікована в «Известиях» у квітні минулого року. У ній Мигранян відповів на критику професора-історика Андрія Зубова, що порівняв дії Володимира Путіна в Криму з діями Гітлера під час аншлюсу Австрії.
Тоді Мігранян написав, що «потрібно відрізняти Гітлера до 1939 року і Гітлера після 1939 року й відокремлювати мух від котлет». Це вельми необережне зауваження сильно вдарило по іміджу політолога. Американські ЗМІ цитували публікацію, нагадуючи, що її автор керує прокремлівським «мозковим центром» у США.
Паризький Інститут демократії та співробітництва на чолі з Наталією Нарочницькою, членом Комісії при президенті Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії, наголошував на російсько-європейських культурних та історичних зв’язках, а також активно займався захистом християнських цінностей. Дослідницькими програмами паризького інституту керує британський публіцист, євроскептик Джон Локленд. Він активно виступав проти «революції троянд» у Грузії, а також свого часу стверджував, що президент України Віктор Ющенко «має зв’язки з неонацистами».
У паризького інституту також виникли фінансові проблеми. Про це повідомила сама Наталія Нарочницька. Водночас вона висловила сподівання, що установа продовжить роботу, після того як «оптимізує свою діяльність». Як пише Ілля Мільштейн на сайті «Грани.Ру», «Іншими словами, вона готова підскоротити зарплати своїм співробітникам, але сама якось все ж не звільняється. Людина-кремінь, Нарочницька сумнівних жартів собі не дозволяє і про те, що ситуація з правами людини у Франції стала кращою, не скаже ніколи. Поки вона захищає ці права у Франції, ситуація може лише погіршитися. Власне, для того Наталія Олексіївна і працює у лоні Парижа, і якщо останній спонсор відмовить їй у зарплаті, вона повідомить з Москви, що ситуація стала просто нестерпною».
Звичайно, припускати, що в Нью-Йорку інститут Міграняна існував на $ 2000 на рік навіть не смішно. Таких наївних у світі просто немає. Гроші були, й слід вважати, достатні, щоб не тільки писати листи до провідних американських газет, а й публікувати відповідні доповіді про те, як погано і навіть нестерпно в США з правами людини. Доповіді ці мало хто читав, і в Москві нарешті зрозуміли, що the game is not worth the candle — справа не варта заходу.
Як повідомляє «Газета.Ru», «гроші їм (Міграняну та Нарочницькій — Авт.) також виділялися за розпорядженням адміністрації президента». Якоїсь миті у російського керівництва після приєднання Криму зміцнилася думка, ніби вкладатися у проекти, що так чи інакше вписуються в концепцію «м’якої сили», безглуздо. Раптом виявилося, що Захід Росію не чує і не хоче чути, тому й намагатися ні до чого.
До того ж криза, падіння цін на нафту, санкції. На всіх не вистачає, доводиться економити. Вирішили зробити це на організаціях Міграняна та Нарочницької.
Конкуренти також не дрімали. Інститут соціально-економічних і політичних досліджень (ІСЕПД) презентував створення міжнародного дослідницького центру Rethinking Russia (Переосмислення Росії). Мета, яку він декларує — дати можливість «об’єктивним спостерігачам» і «симпатикам» Росії встановити справжній стан речей у країні. Центр матиме два офіси: у Брюсселі та Москві. Паралельно із цим центром ІСЕПД запустив дослідницький проект «Демократії XXI століття: зміна парадигми», в рамках якого планується переоцінка ролі демократії в сучасному світі. На ці проекти гроші на разі знайшлися.
Глава Фонду ефективної політики Гліб Павловський зазначив, що «після української кризи ці два інститути (Міграняна та Нарочницької — Авт.) опинилися поза середовищем серйозних західних інтелектуалів, стали непотрібними, оскільки ізольовані від взаємодії із західними науковцями ... Зараз мета — працювати в «бойових умовах», яких раніше не існувало. А для цього потрібні більш треновані люди».
Маври зробили свою справу і можуть бути вільні. Спасибі їм навряд чи скажуть. Адже не впоралися з покладеними на них завданнями. Захід так само Росію не чує і Путіна не розуміє. Прикро й образливо, але що ж тепер робити? Залишилося тільки тих, хто не впорався, зняти з утримання.
