Думайте своєю головою і все буде УКРАЇНА!
Давно нічого не писав... Був зайнятий улюбленою роботою і ще більше улюбленою родиною...
Але сьогодні не можу не написати...
Те, що відбулося 31 серпня, - це просто з рамок! Купка безмозких ідіотів, хто за грошовий папірець, хто через недоумкуватість, прийшла з лісом прапорів і БОЙОВОЮ ЗБРОЄЮ «відстоювати» те, про що ні найменшого уявлення не має. Причому без уявлення не тільки те стадо (неполіткоректно? Та мені плювати!), що прийшло як на ланцюгу, а й ті, хто їх туди зганяв, - тягнибоки та інша шваль. Про тисячі і десятки тисяч експертів у соцмережах, на кухнях та інших -ях навіть говорити нічого. Всі з піною біля рота один одному доводять те, чого, я більш ніж упевнений, навіть не читали, не кажучи вже про якийсь щонайменший аналіз та накладення цього аналізу на об'єктивну реальність. Так, я теж не читав, але я нічого на цю тему не писав і нікого ні в чому не переконував. По-перше, у мене давно є своя позиція щодо всіх цих ДЕ- і ЦЕНРалізацій як мінімум щодо того регіону, з якого мені примусово довелося виїжджати. Я за жорстку ЦЕНРАЛІЗАЦІЮ контролю всіх рішень місцевих громад (чи з'являться вони там хоча б років через 20-30?..) на Донбасі! Тому як з початку 90-х Донбас було віддано/здано/злито/продано/виміняно/кинуто/ або по-модному децентралізовано Києвом на користь єфремових, ахметових та інших мерзенних -вих. Київ ніяк не торкався всього того, що відбувалося на Донбасі. В результаті отримали те, що отримали. Але насправді я ніяк не реагував на всі ці голосування і зміни ще й тому, що це лише ДРУГЕ ЧИТАННЯ закону. Сам закон може бути в результаті кардинально іншим! Голосування за цей закон - це маневр/гра/передача м'яча на бік Кремля з його квазіЛНР-ДНР/тимчасова необхідність об'єктивної реальності.
А всі розмови, що зміни або незміни на руку або на ногу Кремлю, - взагалі маячня! Стара Конституція заважала Кремлю перекидати на наші території десятки тисяч своїх солдатів і найманців? Стара Конституція заважала закидати наші землі снарядами САУ, «Градів», «Ураганів» та іншої убивчої мощі вбивати наших людей і руйнувати нашу інфраструктуру? Так само і зміни не призведуть до миттєвого припинення війни (як на мене, то крім повного краху РФ нічого не може призвести до закінчення війни або як мінімум окупації).
Недолюдка, який кинув бойову гранату, через яку вже вбито одну людину, а кілька десятків покалічено, обов'язково засудять якомога суворіше. Упевнений, що сидіти він буде довго і як мінімум без більшої частини своїх зубів. Допускаю, що і декільком організаторам цього теракту доведеться як мінімум виїхати за межі України. Це все обов'язкова частина програми, але чи достатня? А що робити з десятками тисяч ідіотів, які «вбачають» у цьому вбивстві провокацію з боку влади на білих і пухнастих «політичних незгодних/мітингувальників»? Як змусити їх порозумнішати? Як відкрити очі на те, що, крім завищених, нічим не підкріплених очікувань швидкого і сильного розвитку країни та її економіки, навіяного їм політиками-невдахами, політиками-популістами, є ще й об'єктивна реальність? Як їм пояснити, та чи зрозуміють, що не важливо, хто був би на посту Президента - Порох, Юля, Віталя, борони Боже, Ляшко або той же Тягнибок, нічого б кардинально не змінилося! Був би той же Мінськ 1-2 (за будь-якого президента!!!), були б ті ж підвищення тарифів ЖКГ, були б позики, була б залишкова корупція нижчої і середньої, а часом і вищої ланок чиновників, були б ті ж безмозкі фінансові майдани (тільки вже б умовна Юля грудьми захищала б і підвищення тарифів і неможливість, а після можливість перегляду валютних кредитів)... Незначні відмінності, можливо, були б тільки в темпах ухвалення тих чи інших рішень, але кардинально іншого ніхто б не робив.
...В України зараз тільки з'являється шанс (черговий історичний шанс) стати державою. І не може бути за чиїмось велінням і навіть дуже сильним хотінням чудесного перетворення лайна на розвинену цивілізовану країну з ідеальними інститутами.
Під час Революції Гідності ми вирвалися з полону снігів і холодів. У нас відкрився шлях у весну. А переходу від снігів до тепла не буває без бруду, сльоти та калюж. Їх обов'язково треба пережити, щоб дочекатися тепла. Якщо ж ми не захочемо бруднитися в багнюці і сльотою йти у весну, то ми знову ж на невизначений історичний період часу опинимося в сніжній, холодній і, що найжахливіше, СИБІРСЬКІЙ полярній зимі...
На превеликий жаль, я не бачу можливості мого покоління опинитися в українській весні. Ще сумніше, що навіть моя дев’ятирічна донечка у зрілому віці може опинитися тільки на «початку березня» і Україні доведеться чекати зміни двох-трьох поколінь, щоб природним шляхом позбутися совкової халявності, совкової безграмотності, совкової ліні і совкової переконаності в тому, що тобі всі винні, а ти і так хороший.
Хоча є невеликий шанс південнокорейського шляху... Але це вже зовсім інша історія, в якій ми вже не будемо грати головну роль. На жаль…