Всередині ураган
Всевидюще око тут всюди: дивиться на тебе з мобільного барельєфного макету, з великого пакету на якому заголовними величезними літерами написано, звичайно ж, ОКО, воно ж примостилося в куточку візитівки кандидата медичних наук, завідувачки офтальмологічного відділення, заслуженого лікаря України Александровської клінічної лікарні та Центру травми ока Наталії Розумій, до якої сама напросилася на зустріч, знаючи, що всі інші дні тижня — операційні. Лише встигла подумати, що тут мабуть, нікому не спаде на думку стріляти очима, як озирнувшись, та й до кабінету весь час заходили лікарі, відзначила — як багато у відділенні красивих жінок лікарів, медсестер, їхніх помічниць. Напевно, збентежені й стривожені пацієнти (інші сюди не потрапляють) мимоволі по-людському закохуються у них і не в змозі осягнути, як такі тендітні руки — ну, далі може послідувати набір штампів, яких хочеться уникнути, і все-таки як... Гаразд, додам темі авторського забарвлення і не стану нанизувати компліменти, але як хочеться, зізнаюся.
Центр — по суті, шпиталь, куди окрім тих, хто консервативно лікується, постійно потрапляють люди з несподіваними травмами, а вони найнепередбачуваніші. Цікаво, по-обивательському міркувала, що в очному світі найголовніше. Напевно, прозора частина, або склоподібне тіло, а чи не сітківка, або ще щось, і лише поблукавши макетом і дійшовши до нервового закінчення, зрозуміла — ось він, справжній диригент, неначе відповідальний за зв’язки з громадськістю. Всі враження, які сприйняла його очна рідня, він передає швиденько-швиденько мозку й усьому тілу з його природними датчиками. Весь змодельований спектр захоплень і жахів, натхнення і пригніченості, окриленості й страху — він же нічого не пропустить. Наша ж справа правильно, по-господарському відповідально прочитувати побачене. Щоправда, на це йде все життя, але сьогодні вислизаючу красу філософствування обійдемо. Адже прийшла я, щоб вивідати — літній час у офтальмологів відносно спокійний, або навпаки. І треба сказати, потрапила неначе всередину урагану, щоправда, у справжніх професіоналів усередині — їхнього урагану якраз спокійно — не штормить, не гойдає, хоча постійно когось оперують, готуються, консультують, лише багатьох доставили «швидкі», а кожна травма — індивідуальна.
Пані Наталія настільки затишна й мила, що готовий черговий конструктор не в’яжеться. Профі, звичайно, профі: ріже-зшиває, вирішує непередбачувані нові головоломки чергового каліцтва, придивляється до єзуїтських фантазій різних глауком, до того ж, вже п’ять років вона єдиний у країні офтальмолог — Міжнародний класифікатор на паралімпійських іграх. Наше перше правило, запам’ятовую з бесіди з нею — той, хто не бачить повністю, повинен змагатися з таким самим незрячим, а не, скажімо, з тим, хто має слабкий зір. Це принципово важливо, тут перемоги, дійсно, даються кров’ю і величезною волею.
На столі лікаря лежало, відзначила, запрошення на концерт з посольства Мексики. Якось поступив до нас юнак, турист з Мексики з численними травмами. Очі його зовні були начебто цілі, але після ревізії стало зрозуміло — всередині лопнула склера й око стало, як сказати зрозуміліше, м’яким. Досить складний випадок і вимагає поетапного відновлення. Хірургічну допомогу — найважливішу першу, отримав у нас, а потім родина захотіла, щоб хлопець пройшов реабілітацію у Швейцарії. Дізнавшись, що він поїде до Берна, де нещодавно я була на курсах, відразу ж допомогла організувати консультацію, написавши потрібному фахівцеві повний звіт про виконані нами втручання. Нещодавно отримала звісточку з Швейцарії від цього колеги. Він подякував за віртуозно накладені нашим лікарем шви, за грамотний перший етап лікування у Центрі, й повідомив, що хворий одужує, і все буде добре. І ось мене запрошує на концерт посольство Мексики. Обов’язково піду, це так мило, комплімент оцінила.
Літо зазвичай до звичайних потоків пацієнтів додає травми на дачах. Ось щойно прооперували хворого з дротом в оці. Він проходив із цим шматочком кілька місяців, чим неймовірно ускладнив діагноз. Тепер йому окрім обов’язкової операції, вона пройшла успішно, потрібно пройти лікування. Я б сказала, очі не люблять зволікання, вони особливо нетерплячі, розуміючи, мабуть, свою відповідальність. Адже — запустиш, можна втратити зір. Ще того дня, поки розмовляли в кабінеті, вийняли у когось з ока шматочок цвяха, інший пошкодив око гілкою, збираючи врожай, призначили курс лікування від крововиливу в око від спеки. Тут прибігла жінка із скаргами на гострий біль. Лікарі подивилися очі й зрозуміли — тут опік. Почали з’ясовувати від чого й здивувалися, почувши, що до ока потрапило трохи крему для обличчя, до речі, вельми активно розрекламованого по телебаченню в останні роки. Наступного дня мені розповіли, наче підтверджуючи цей діагноз, прийшов ще один потерпілий, з подібною скаргою, і знову фігурував той самий крем. Це вже серйозно і дуже. Косметика й очі — окрема тема, почула від співрозмовниці, але правило просте: не знаєш, що купуєш, утримайся від придбання новинки.
З усіх своїх зарубіжних поїздок привозить Наталія Михайлівна якусь нову ідею для Центру — все в дім, все важливо, постійно хочеться покращувати. Приїжджає, як розумію, без готівки, але з думками. Літати не боїтеся, навіщось вирішила уточнити, а потім хотіла відразу ж себе зупинити — така, напевно, нічого не боїться, хоча 80 відсотків населення планети боїться літати, й статистика не змінюється. П’ять років тому боялася, зізналася пані Наталія, але облетівши вже півсвіту, перестала. До того ж, у всіх поїздках я навчаюся, а це так загострює зір, і думка стає блискавичною. Мій релакс. Повірити, що вона теж втомлюється — така свіжа, усміхнена, апетитна, все ж доводиться. Сам режим роботи — суцільні перевантаження. Значить, володіє жінка мистецтвом паузи — ставлю їй свій власний діагноз. Про це мені повідомив особистий зоровий нерв, а йому звикла довіряти.
Що-що, а на хороших людей — око навчене, подумала, вийшовши на вулицю під зливу, й відразу крапля потрапила прямо в око. Як приємно, вирішила йти пішки — промокну, і що з того. Потім струснуся як собачка, що вистрибнула з води, й баба — ягідка знов.
Цікаво, коли це відчуття минає.
