Зростають зі злочинністю доходи
«Если бы не было статистики, мы бы даже не подозревали о том, как хорошо мы работаем!»
«Если бы не было статистики, мы бы даже не подозревали о том, как хорошо мы работаем!»
Фраза з кінофільму «Службовий роман»
Статистика — таємні засіки Батьківщини. Звіти і зведення, колонки таблиць «у % до відповідного періоду» приховують багатства країни і кодують щастя народу. Кодують так, що нормальна людина і не підозрює розмірів щедрості цифрового благополуччя. Хто опустив руки в наш непростий час розчарувань, раджу відкоркувати пляшку шампанського і перечитати документ державної служби статистики «Про соціально-економічне становище Україні за січень-липень 2013 року». http://www.ukrstat.gov.ua/
Гарантує підвищення тонусу. Не переказуючи всі розділи 95-сторінкового джерела оптимізму, відзначу лишень упевнену ходу країни шляхом економічного розквіту. Зростає виробництво чавуну, промислової продукції, видобуток нафти й вугілля, кількість яєць і молока, торговельний обіг експорт та імпорт, а разом з ними заробітна платня. У той же час скорочується безробіття, а індекс споживчих цін завмер, як укопаний. Лише різке підвищення попиту на саквояжі та валізи навіює думку: не таким прекрасним є цей світ, як малюють його в зведеннях.
Статистична рулетка перетворила наш держапарат на азартних шахраїв із давніх часів. Ще в хрущовську відлигу українські актори Юхим Березін та Юрій Тимошенко, відомі всьому СРСР під псевдонімами Тарапунька та Штепсель, жартували з цього приводу: мовляв навіщо ходити за молоком до молочарні, якщо можна ввімкнути радіо і «воно саме натече». Зараз молоко тече не лише «з радіо», але й з усіх відомих нам ЗМІ, включаючи інтернет. Радянський підхід до статистики не змінився в принципі, а в деталях набрав ще гірших рис. Раніше сотні установ сиділи над кожною цифрою, підганяючи методики розрахунків під ідеологічні стандарти. Мільйони вироблених тонн чавуну та сталі, центнерів пшениці і пар взуття вселяли радянській людині трепет перед космічними масштабами виробництва і переконували її в нікчемності особистих бажань купити пару чобіт чи кілограм масла. Тепер статистика щодо чавуну і взуття нікому, окрім фахівців, не потрібна. Ми, споживачі, часом і не знаємо, в якій країні вироблено продукт, прихований за відомим брендом. Лише за ціною здогадуємося — чеське пиво робиться в нас, а новозеландське масло — у них. Навіщо ж Державний комітет статистики витрачає час і гроші, продовжуючи йти шляхом червоних комісарів? Навіщо напихати нас нецікавою, а головне, вибірковою інформацією? Читаємо в главі про сільське господарство: «Аграрними підприємствами (окрім малих) у січні—липні 2013 р. порівняно з відповідним періодом 2012 р. обсяг вирощування худоби та птахів збільшено на 14,1%, в тому числі свиней — на 14,1%, птахів — на 16,4%, а вирощування великої рогатої худоби скоротилося на 0,6%. Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі збільшились...» Що означають ці показники за винятком малих підприємств? Можливо, йдеться лише про мізерну частину загального поголів’я? Адже в одному розділі звіту Держкомстату ми дізнаємося про зростання виробництва молока на 1, 6%, а в іншій про те, що понад 77% усіх надоїв у країні належить особистим господарствам селян. Питається, яка заслуга держави в розмірах вимені бабусиної корівки? Взагалі творча недбалість навряд чи є доброю рисою на статистичній ниві. Як можна змішувати в один перелік різні категорії? «Загальне поголів’я великої рогатої худоби збільшилося в 22 регіонах, у тому числі корів — у 8 регіонах; свиней та овець і кіз — в 20 регіонах, птахів усіх видів — у 13 регіонах». Речення потребує пояснення для статистиків, які мешкають далеко від села. Якщо корів курей і кіз загнати під один дах, то кількість великої рогатої худоби на фермі не збільшиться. Хоча таке збіговисько і справляє враження.
Наступна цифра важливіша за тисячу кіз із великими рогами. Мета статистичного звіту — створити інформаційні приводи для офіційного піару. Суспільству призначається лише декілька показників із величезного зведення. Наприклад, про зростання середньої заробітної платні. За шість місяців цього року вона піднялася до рівня 3181 грн. Хочеш вір, хочеш не вір, а державна служба наділила нас достатком і здається, саме така її функція має попит. Уряду приємно поплескати співгромадян по наповнених кишенях, а тим, хто працює, не завадить підтягнутися до пересічно статистичних передовиків. Наявний мобілізуючий чинник. Але, здається, до дружної і згуртованої команди оптимістів Держкомстату все ж таки затесалися люди приземлені, такі, що не помічають успіхів владної вертикалі. Одні пишуть, що експорт та імпорт в перерахунку на долари зріс на 2 і 7 % відповідно, а інші, навпаки: «порівняно з І півріччям 2012 р. експорт становив 93,5%, а імпорт — 87,2%. Негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 797,4 млн. дол.». Занадто полемічно для одного документа. Чи ось такий факт, який дискредитує успіхи в економіці. За півроку в країні побудовано 8,4 кілометра магістральних автомобільних шляхів. Знаходимо в інших джерелах загальну довжину цих-таки магістралей із твердим покриттям — 160 тис. км. Їх прокладено за всі роки існування автомобільного і гужового транспорту. Тобто, з часів князя Володимира їх припадало по 160 км. на рік. Чому ж у цілому успішна економіка 45-мільйонної країни, що здала свої позиції лише в будівництві і вантажоперевезеннях, неспроможна подужати сотню кілометрів так потрібних усім шляхів?
Відповідь на це, як і інші запитання про принципи статистичної оцінки стану країни, можна знайти в розділі «Криміногенна ситуація». Він не містить порівняльних даних, а просто, посилаючись на інформацію Генеральної прокуратури, називає кількість правопорушень, що сталися з січня до липня 2013 року. Цифра значна — 471 400. 2010 року громадськість непокоїло зростання злочинності на 15% — 501 000 випадків. Тепер за півроку в країні здійснюється майже стільки ж. Тому Держкомстат опускає компрометуючі владу дані. Навіщо кидати тінь на ордени прокурорів і міністрів, які відзначилися на цьому фронті?
Статистикою задовольняються рідко. Недаремно її називають найбільш неточною з наук. І не лише в нашій країні жартують, мовляв, за програмами рахують комп’ютери, а статистичні відомства за вказівками. Проте, у нас немає альтернативних джерел інформації про життя країни. Доводиться користуватися даними Держкомстату, як послугами обленерго: без врахування їхньої якості. У той же час, монополізм — річ непостійна. Інформаційне поле нестримно розширюється і жодній конторі, яка орудує цифрами, не вдасться пускати пил у очі без наслідків. Особливо, коли розбіжності між реальним і статистичним життям дуже великі для поблажливих реакцій.
До одного з райцентрів Одеської області з нагоди свята зазирнув заступник глави адміністрації. У своїй промові перед містянами він необачно виголосив цифру зі статистичного звіту про середню заробітну платню — 3000 гривень. Його засвистали. Саме до цього, Котовського району, загальні дані щодо зростання добробуту на той момент не надійшли.
60 років тому американський журналіст Даррелл Гафф написав бестселер «Як брехати за допомогою статистики». Матеріали книги широко застосовувалися проти технологій маніпулювання громадською думкою. Один із розділів присвячено постановці питань. Наприклад, якщо в лікарні померла половина пацієнтів, а інша залишилася в живих, то не слід запитувати про смерті. У статистичному звіті можна не збрехавши сказати: усіх пацієнтів виписано з клініки, і половина з них назавжди позбулася хвороб. Мені здається, Даррелла Гаффа в нашому Держкомстаті і досі читають дуже уважно!
