Унікальна бібліотека Львівського університету стала жертвою Міносвіти
Одна з найбільших та найдавніших українських книгозбірень — Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка — зазнає наступу з боку Міністерства освіти.
«Величезна наукова установа, яка впродовж останніх століть зберігала мільйони книг, а останні кілька років активно йшла в ногу з часом, потерпає від нової «оптимізації» з боку Міністерства освіти і науки, молоді та спорту. «Завдяки» Дмитрові Табачнику, штат бібліотеки скорочується майже втричі (!) і вже менш ніж за два місяці 43 працівники залишаться просто на вулиці», - йдеться у статті, опублікованій 7 лютого у львівській газеті «Ратуша».
Доленосний наказ № 1058 «Про затвердження типової структури та типових штатних нормативів бібліотек вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації» міністр освіти Дмитро Табачник видав ще 27 вересня 2012 року. До кінця року керівництво бібліотеки Франкового університету намагалось «достукатися» до МОН, пояснити, що наказ цілковито нівелює потреби та перспективи розвитку їхньої установи, зазначається в повідомленні.
«Цей наказ зумовив у нас багато застережень, — коментує «Ратуші» директор Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І.Франка, кандидат історичних наук, доцент Василь Кметь. — Найперше, що здивувало — документ фактично повністю дублює типову структуру бібліотеки, яка була затверджена наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР у 1978-му році. Такий дивний «брєжнєвський привіт» нашій установі з глибини десятиліть… Зрозуміло, що на той час не існувало інформаційних технологій, дещо іншими були й бібліотечні підходи, загалом не існувало дуже багатьох підрозділів, в яких є потреба сьогодні».
Автор статті акцентує, що Наукова бібліотека Франкового університету потерпіла від наказу № 1058 найбільше в Україні. Адже з формальним статусом просто бібліотеки вузу, вона насправді є без перебільшень унікальною книгозбірнею. Тут зберігаються різноманітні архівні документи, рукописи, інкунабули, стародруки, цінні книжки із приватних колекцій відомих особистостей, підшивки періодичних видань різних історичних періодів…
Це єдина в країні книгозбірня, яка безперервно комплектує свої фонди впродовж останніх чотирьох століть! Тут є книги, які належали французькому кардиналу Мазаріні, французькому королю Людовіку ХV, польському королю Сигизмунду ІІ, гетьману Іванові Мазепі. Оскільки наприкінці ХVIII cтоліття наукова бібліотека ЛНУ була єдиним державним депозитарієм документів, тож з ліквідацією державних і церковних установ Речі Посполитої документи і книги передавали саме сюди. Тоді до книгозбірні потрапили стародруки із 147-ми ліквідованих монастирів, зокрема й зі Скита Манявського. Від 1807 року бібліотека отримувала обов’язковий примірник періодичних та наукових видань, які з’являлися на території держави. Це правило діяло до 1939 року. Тому підшивка періодики в цій бібліотеці — найбільша в країні.
Також книгозбірня комплектувалася надходженнями із території всієї Австро-Угорщини. Зараз тут зберігається понад три мільйони книг, 120 тисяч з яких — унікальні стародруки і рукописи, найстаріший з яких датований ХІІІ століттям. Це не звичайні підручники, за всім цим багатством потрібен відповідний догляд, вкрай потрібним є відділ реставрації, все це також важливо оцифровувати аби зробити легко доступним для всіх зацікавлених та одночасно зберегти оригінали.
Серед читачів бібліотеки, пише газета, є навіть два надзвичайної ваги дипломати: посол Франції Ален Ремі та посол Великобританії Ентоні Сміт в Україні. Виняткова роль книгозбірні підкреслена також тим, що з 1987 року вона очолює методичне регіональне об’єднання бібліотек ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації Західного регіону (сім областей).
Проте книгозбірня не застрягла на задвірках історії, як це може здатися на перший погляд. У старовинному і величезному читальному залі бібліотеки на Драгоманова, 5, нещодавно відреставрованому, тепер є безкоштовний WI-FI, а в кожній книзі вмонтовано спеціальний чіп, аби її було легше облікувати, знайти, та й, звісно, щоб винести її без відома працівників було неможливо. А таке ноу-хау, як віртуальний читальний зал, вразило навіть директора бібліотеки Ягеллонського університету з міста Кракова професора Пєтшика. Бібліотека створила і постійно наповнює два електронні архіви. У 2008 році створений гуманітарний «Антропос», а у 2010 — «Еврика» — архів природничих наук. І всі ці матеріали, які постійно накопичує установа, студент може абсолютно безкоштовно «закачати» собі на ноутбук, планшет, смартфон тощо. Звісно, наповнення цієї електронної бази — теж кропітка робота, і на все це потрібні кадри.
Раніше дирекція бібліотеки неодноразово зверталась до уряду, аби високопосадовці знайшли можливість підтримувати книгозбірню державними грантами, проте всі відповідали узгодженою відмовою. У 2010 році власними силами бібліотека, не збільшуючи штат, відкрила реставраційний відділ. Станом на 1 вересня 2012 року кількість штатних одиниць бібліотеки становила 166,5 ставок. З нового року бібліотеці залишили 115 ставок; 52,5 ставок, а по суті 43 особи, скорочено. Вплинути на зміну цього штату Університет не може, навіть перевести їх на якесь інше забезпечення не дозволено, зітхає директор.
Як пояснив Василь Кметь, «оптимізація» бібліотечних структур конкретно в їхній установі зумовить закриття низки читальних залів і факультетських бібліотек, призупинить процес оцифрування фондів та наповнення електронних архівів, призведе до руйнування міжнародних зв’язків. Низку застережень зумовлює як кількісне, так і якісне наповнення «типової структури», інформує директор.
«Ми довгий час вели перемовини, — розповідає Василь Кметь. — Впродовж листопада-грудня ми намагались домогтися певного компромісу. Ми намагались обґрунтувати нашу позицію. Але спілкування з Міністерством освіти і науки можна звести до певного курйозу. Я пояснюю, що «ми проводимо реставраційну роботу...», а у відповідь чую: «А зачем вы это делаете?» і далі: «В 78-м году вы же работали с этой структурой, были у вас эти рукописи и стародруки. Вы ж как-то работали». А на моє зауваження про створення електронних репозитаріїв відповідають: «Так не делайте, не создавайте их. Разве вам мало електронных библиотек в интернете?». А ще мені висловили погрози, якщо я буду це питання порушувати, то державна архівна служба забере стародруки до архівів».
На запитання, чи має ця ситуація політичний підтекст, зокрема чи йдеться тут про свідоме нищення української освіти, директор книгозбірні погодився, проте додав — не тільки. «Я можу погодитися з тим, що це один із заходів щодо систематичного знищення української освіти, культури, національного надбання. Але також можу стверджувати, що тут ясно проглядає банальна некомпетентність і безвідповідальність. Впровадженню такого закону мало би передувати принаймні обговорення серед ректорів і керівників підрозділів», — підсумував директор.
Книгозбірню могло б урятувати здобуття іншого статусу, адже наказ стосується бібліотек ВНЗ. Наразі звернення про допомогу із пропозицією надати установі іншого статусу отримали народні депутати профільних комітетів, депутати-львів’яни Верховної Ради, навіть посли іноземних держав, що є читачами бібліотеки.
Джерело: «Ратуша»
