У Львові відкрили пам’ятник Сергію Кузьмінському (фото)
Неформальна Україна попрощалася із Сергієм Кузьмінським (колишнім фронтменом надзвичайно популярного у 1990-ті гурту «Брати Гадюкіни») понад чотири роки тому. Кузя, як називали його друзі, прожив 46 років, ніби підтвердивши слова власної пісні з альбому «Було не любити» – «Боже, не дай дожити до пенсії». Помер 3 серпня 2009-го у київській клініці – від раку гортані, обтяженого важким захворюванням печінки.
Мені довелося тоді робити інформаційне забезпечення прощання зі співаком і композитором, і добре пам’ятаю, що тривало воно у Львові два дні. Громадянська панахида відбувалася у галереї «Дзиґа», що на вул. Вірменській. Віддати останню шану лідеру «Гадюкіних», попри надсильну зливу, прийшли друзі, колеги-музиканти, прихильники творчості «гадів» – і сиві, і зовсім ще «зелені». Встигнути могли всі охочі, бо доступ до тіла був відкритий від обідньої пори до пізньої ночі. Наступного дня з Кузьмінським прощалися у капличці, що на вул. Пекарській. А потім процесія рушила на Личаківській цвинтар. Як зараз, пригадую рясні сльози, як у безпорадної дитини, лідера гурту The Вйо Мирослав Кувалдіна: «Немає в мене слів. Тому що немає Кузі. Вибачте».
Пригадую й слова прощання клавішника останніх «Братів Гадюкіних» Павла Крохмальова: «Кузічка завжди щось шукав у цьому житті. І знаходив. Насправді «Брати Гадюкіни» – це була не група, а велика-велика сім’я. А музика – це наслідок життя цієї сім’ї. Ноти для нас не відігравали жодної ролі. Кожен, хто близько знав Кузю, скаже про нього, що це була дуже світла і дуже хороша людина. Зрештою, якби він не був таким, хіба зібралися б ми сьогодні в такій кількості попрощатися з ним? Він умів жити, вмів допомагати, вмів любити життя, любив гумор. Мені здається, що він і зараз усміхається… Тому давайте із цього не дуже веселого дня все ж таки не будемо робити трагедії. Усміхаймося, йому від цього буде веселіше. А там, куди він пішов, я думаю, в нього складеться непогана компанія: там є з ким грати і співати»…
…Сьогодні відкрили надгробок Сергію Кузьминському. Автор пам’ятника, а це дзеркальна плита з вирізаним на ній розкриленим птахом, – київський скульптор Олексій Золотарьов. «Працював майже два роки, – розповів скульптор. – Використав два види металу – іржавий із тильного боку і поліровану нержавійку спереду. Посередині – силует птаха. Так передаю багатогранність особистості Кузі. А птах – це як абстрактний образ свободи духу».
На церемонію відкриття пам’ятника, крім близько сотні шанувальників творчості «Братів Гадюкіних», зібрався майже у повному складі й гурт «гадів». Клавішник Павло Крохмальов повторив майже ті самі слова, що виголошував на похороні Кузьминського: «Це не сумне свято. Це життя, яке триває…» .
Довідка «Дня»:
«Брати Гадюкіни» – панк-фолк-блюз-група. Гурт склався влітку 1988-го у Львові внаслідок об’єднання кількох груп. До дебютного альбому «гадів» «Всьо чотко», що побачив світ 1989-го, ввійшло багато пісень, які пізніше стали найбільшими хітами гурту («Звьоздочка моя», «Роксоляна», «Наркомани на городі», «Міську, вважай» та ін.). Наступні альбоми – «Ми хлопці з Бандерштадту» (1991), «Було не любити» (1994), «Бай, бай, мила» (1995).
Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів. Фото Павла ПАЛАМАРЧУКА
