«Я не хочу, щоб шматували мій прапор»
25 січня на площі Свободи в Херсоні було людно. Городяни зібралися в середмісті з кількома цілями. По-перше, підтримати усіх, хто потерпає від війни на Донбасі: українських військових, сім’ї загиблих, поранених бійців, мирних мешканців, волонтерів. Акція зібрала орієнтовно двісті людей. Вони прийшли з плакатами «Я – Маріуполь» «Україна переможе!», «Херсон прагне захисту НАТО» та іншими закликами. В ході мітингу присутні пом’янули загиблих хвилиною мовчання, а священик УПЦ КП Ігор Петренко прочитав молитву за мир в Україні, зі мужність наших воїнів і розумні рішення державних діячів.
Згодом до мітингувальників приєдналися декілька солдатів. Їх присутність була ще однією причиною зібрання городян на площі Свободи. Цих бійців херсонці проводжали в зону АТО після десятиденної відпустки. Більшість із них – із 28-ї окремої механізованої бригади. Хлопці відправились на Донеччину, в район активних бойових дій. Щоб гідно провести захисників, херсонські волонтери добре підготувалися. Зібрали солдатам повен автомобільний причеп. В ньому – теплий одяг, спальники, медикаменти, продукти, спецприлади та інші необхідні речі. Такими проводами городяни дещо розчулили бійців. Вони дякували людям за небайдужість і обіцяли повертатись із перемогою.
Віктор – один із бійців, які поїхали в зону АТО. Він мобілізований минулого року. Сам – із Каланчацького району Херсонщини. Вирішив іти до війська, бо вірить: щоб війна не прийшла до його дому, її треба зупинити на сході. «Все, що ми просили, люди зібрали. Ми розуміємо, що деякі речі важко знайти, але навіть їх волонтери доставляють. Зокрема, дуже важливі прилади нічного бачення. Ми повинні спостерігати за ворогом, бути готовими до всього, – розповідає «Дню» боєць 28-ї бригади. – Ситуація там загострюється, ми розуміємо. Але я знаю, чому я туди йду. Я не хочу, щоб шматували мій прапор. Хочу, щоб мої діти і внуки бачили єдину Україну, не роздирали її на шматки. Я не знаю, що саме вийде у мене і в моїх товаришів, але ми повинні намагатися врятувати Україну від більшого горя. Сьогодні нас покликали захищати державу зі зброєю в руках. Що ж, постараюся не підвести. Дай Бог, це скоро закінчиться».