«Ваші фотографії – імпульс часу»
Від самого ранку біля входу в галерею «Лавра» (вул. Лаврська, 1) збираються люди. Чимало тих, хто суботній день вирішив провести, занурившись у фантастичну експозицію, приходили цілими сім’ями. У цьому є свій символізм, адже з понад 2400 світлин, які цього року надійшли на конкурс, редакційне журі відібрало 350 кращих — свого роду великий сімейний альбом України.
«Мудра настанова», автор: Андрій Недзельницький
Київський фотограф, інженер за фахом Андрій Недзельницький прийшов на фотовиставку «Дня» разом з родиною. «Я неймовірно щасливий. Дві мої роботи представлені на цій грандіозній експозиції («На замітку для Андрія Шевченка» та «Мудра настанова». - Авт.). Для мене це дуже важливо. Передовсім тому, що тут українці можуть побачити найкращі фото країни. І коли бачиш свої світлини поруч з іншими авторами, справжніми профі, – відчуваєш драйв, - говорить автор. – А ще ця експозиція — моя особиста перемога. Розумієте, я вже десять років подаюсь на Міжнародний конкурс «Дня». І жодного разу не потрапляв до виставки. А цього року не просто потрапив на виставку, а й одразу став призером від Coca-Cola. Відзначену фотографію, де дівчата грають у настільний футбол, зробив під час святкування Днів Європи в Україні. Я тоді працював волонтером і вирішив познімати захоплених дітей. Іншу роботу – «Мудра настанова», сфотографував на Майдані. Виставка «Дня», повторюсь, - фантастична подія для країни. І досі ходжу під враженнями від урочистого відкриття, яке відбулося вчора. Сьогодні ж на виставку прийшов з батьками, щоб у спокійній атмосфері ще раз оглянути всю експозицію».
«На замітку для Андрія Шевченка», автор: Андрій Недзельницький
Студентка Олена Перепеляк в галерею прийшла з кращими подругами. Каже, що останні три роки ходить на фотовиставку «Дня», щоб передовсім відчути «імпульс часу».
«Ваша виставка – це не просто фотолітопис. Тобто я тут бачу не просто гарненьку ілюстрацію того, що відбулося в країні за рік. Це – імпульс часу, - говорить дівчина. – Звичайно, хвилюють фотографії з АТО. Захоплюють – з дітьми. Особисто я проголосувала за роботу Артема Сліпачука з Олегом Верняєвим. Класне фото, і класне досягнення спортсменів».
До речі, кожен відвідувач фотовиставки має право проголосувати за свого фаворита. В кінці експозиції журі традиційно підрахує голоси та оголосить переможця.
Вже в перший день роботи виставки стало відомо, що представник України у гуманітарній підгрупі в ТКГ, перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко повідомила, що хоче від себе передати невеликі грошові призи двом професійним фотографам за два вражаючих фото про воїнів-героїв.
Призи отримають Аліна Комарова з міста Маріуполя за світлину "Вцілілий" та Анастасія Іванова з смт Любашівка Одеської області за роботу "Наодинці з другом".
«Вцілілий», автор: Аліна Комарова
"Світлини гостро і емоційно передають пульс життя України. Останні три роки - боротьбу України і українців за країну. Мені здається, дуже важливо, щоб усі політики відвідували подібні проекти. І не лише українські, а й європейські. Останні 60 років ЖОДЕН європеєць не віддав життя за європейські цінності.... А на цих світлинах світлі і чисті обличчя, готові боротися за ідею і принципи. Важливо, що поряд з фото маститих і знаних фотографів є роботи аматорів, що точно передають найважливіші миттєвості року", - поділилася враженнями Ірина Геращенко.
«Наодинці з другом», автор: Анастасія Іванова
Під час XVIII Міжнародної фотовиставки газети «День» у столичній галереї «Лавра» (вул. Лаврська, 1), яка триватиме з 5 по 13 листопада, традиційно можна буде придбати книжки з Бібліотеки видання, зокрема новинку «Сестра моя, Софія...», випуски «Маршруту №1», листівки, нашу «скриньку скарбів» і багато інших «вітамінів» для розуму. Вхід — вільний.
ВРАЖЕННЯ
«МЕНТАЛЬНИЙ ЛІТОПИС НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ»
Петро КРАЛЮК, перший проректор Національного університету «Острозька академія», доктор філософських наук:
− Фотовиставки газети «День», а я бував на більшості, створюють враження, що це своєрідний літопис незалежної України. Літопис не фактичний, а ментальний. Тут показані почуття, переживання, певне бачення України і те, як воно змінювалося протягом останніх часів. Був такий період, коли це бачення, мені здається, було безнадійно-оптимістичним. Тобто нібито в нас усе добре, але насправді це не так. Врешті-решт оце недобре, яке ховалося, можливо, у нашій підсвідомості, вибухнуло. Останні фотовиставки, зрозуміло, демонструють ті події, які відбуваються у нас на Сході. Війна − це наша реалія, від якої не втечемо. І якщо зараз на офіційному рівні в нас вживається не слово «війна», а термін «антитерористична операція», офіційно не визнана агресія Росії, то принаймні ці світлини показують, що війна абсолютно реальна. Є не тільки бойові дії, є жертви цієї війни. І, можливо, ми навіть зараз не замислюємося над тим, що ці жертви для нас означають. Ми знаємо тисячі людей, які пройшли цю війну і які були фізично, психологічно скалічені. Їм адаптуватися до, здавалося б, звичних умов нашого суспільства дуже непросто. Чимало робіт цієї фотовиставки звертають увагу саме на ці важливі моменти. Національний університет «Острозька академія» відзначив призом роботу фотожурналістки з Одещини «Наодинці з другом». Дуже трагічний знімок: боєць лежить біля могили свого друга і ніби веде з ним певну незриму бесіду. Це теж відображення складних психологічних реалій війни. Тому що війна залишиться в наших душах.
«БАГАТО ЛЮДЕЙ ХОЧЕ ЗАХИСТИТИ СВОЮ КРАЇНУ»
Єгор ГРИЦЕНКО, ліцеїст Київського військового ліцею імені Івана Богуна:
– З цих фотографій видно, що більшість людей, які проживають в Україні, є патріотами, що кожен може і хоче захистити свою країну. Багато людей переїхали зі сходу країни сюди, і я по фотографіях бачу, як їм нелегко, але вірю, що в них усе налагодиться і почнеться друге життя. Тут дуже багато світлин, які передають як красу України, так і печальні події на Сході. Життя у всій багатоманітності.
«ІСТОРІЯ В ПОЧУТТЯХ»
Олександр ФЕДОРЕНКО, віце-молодший сержант, ліцеїст Київського військового ліцею імені Івана Богуна:
– Світлини передають найінтимніші почуття кожної людини, те, що людина відчуває глибоко в собі. А фотограф передає свої враження від цього моменту через об’єктив камери. І це вражає. Хочеться подякувати організаторам виставки, бо вони зібрали безліч робіт – як із зони АТО, так і з мирного Києва, Львова, Полтави… Кожна людина на світлині виявляє почуття, а фотограф зумів їх зробити історією.
«КОЖНА СТОРОНА ЖИТТЯ УКРАЇНИ»
Олексій ЛЕБІДЬ, офіцер прес-служби Національної академії національної гвардії України, автор роботи «Сила і ніжність» (отримала нагороду від групи компаній «Фокстрот»):
– Я вперше беру учать у фотоконкурсі «Дня», не очікував побачити на виставці такі різнопланові фотографії. Експозиція показує, що зараз є дуже багато людей з широким колом інтересів. Тут дійсно розкрита кожна сторона життя України – починаючи від спорту і закінчуючи цими сумними подіями на сході України. Приємно, що фотографією справді займаються. Чудово, що проводиться такий фотоконкурс, де приділяється увага професіоналам і аматорам. Дуже приємно вражений, що багато призів цього року взяли саме діти, які змалечку займаються фотографією. Шана їхнім батькам та рідним, які допомагають їм за це взятися, допомагають пробиватись. Мене вразило фото Анни Чапали «Берегиня», де зображена дівчинка поряд із прапором над військовими. Я весь час на неї дивлюся. І також класний формат – це фото Євгена Малолєтки «Серце України», на якому з безпілотника знято озеро Синевир.
«ФОТО НЕ БАНАЛІЗУЮТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ПРОСТІР»
Ярослав ГАРАСИМ, проректор з науково-педагогічної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор філологічних наук:
− З огляду на той час, у який ми живемо, Україна виглядає войовничою. На фотовиставці відображені моменти війни, яка зараз триває на Сході. Вони жахливі і такі, що змушують багатьох людей задуматися над тим, як проводити свій кожен день. Не марнувати свій час, а витрачати його з певним осмисленням, щоб долучитися до тих людей, які є на світлинах і які з гордістю можуть сказати: «Я представляю цю родину!». Приємно, що на світлинах є багато християнської тематики, зафіксовані фрагменти сповіді. Це означає, що люди замислюються над своїм життям, вони відчувають потребу у спілкуванні з духівником. Це не баналізує український простір, це свідчить про те, що Україна має майбутнє.
Мою увагу на виставці найбільше привернули дві категорії робіт – хронікальні, де зображені історично впізнавані люди, і символічні. З першої хочу відзначити фото великої Людини – Юрія Шухевича, воно вражає. Із символічних світлин мені найбільш запам’яталися роботи «Корона» та «У затінку». Дуже хотілося б, щоб весь світовий мілітарний арсенал перетворився на ту гільзу, під якою відпочиває котик на фото «У затінку», і природа стала мирним домом для тварин.
«НА ЦІЙ ВИСТАВЦІ НАЙБІЛЬШЕ ЗАЧЕПИЛА ТЕМА НІЖНОСТІ»
Галина КРИВОРЧУК, сценарист, продюсер, директор студії «ВІАТЕЛ»:
- Виставка, як завжди, багатопланова, різноманітна. Але кожна людина, очевидно, обирає щось для себе. І вся цінність цієї виставки в тому, що кожен може знайти те, що йому найближче або на що відгукнулася душа.
Як не дивно, в наші не дуже затишні та не дуже радісні часи на цій виставці мене найбільше зачепила тема ніжності. Вона в багатьох роботах. І недарма їх так відібрали. Бо ніжність має зберігати душі людей у наш час.
Це роботи «Сила і ніжність», «Цьомочки». І це потрібно великій родині України. Саме ніжність, почуття, які бережуть одне одного, воїнів на Сході, людей, які допомагають їм, дітей, які часом залишаються самотніми. Наприклад, робота, яка називається «Дякую, що живий». Вона проймає надзвичайно. Є роботи, зроблені з гумором, а є такі, які говорять про те, що ніжність - це почуття, яке дуже потрібне всім нам. І коли газета «День» їх відбирає, для колективу редакції це, очевидно, дуже важлива нотка, яка сьогодні потрібна. Нас усіх треба зігріти, і сім'я України потребує цього. А газеті «День» дякуємо за те, що вона збирає нас усіх багато років і в найтяжчі часи відчуває паростки теплих людяних почуттів.
«ЄДНАННЯ ЗАДЛЯ ПЕРЕМОГИ»
Іван ПЄТУХОВ, президент компанії «Адамант», голова правління громадської спілки «Національна асамблея України»:
- Фотовиставка «Дня» справляє дуже сильне і навіть дещо тривожне враження. Країна наче розірвана навпіл. На одному боці усім задоволені маслянисті фейси наших заможних політиків. На іншому – звичайні й дуже часто бідні люди, а також вояки, що захищають нашу країну. Останні, звичайно, в одностроях, але придивіться, вони далеко не такі, як у арміях розвинутих держав. Зовнішній вигляд, звичайно, не головне. Але між так званою елітою і рештою громадян не повинно бути такої прірви, як нині. Якщо наші зверхники відразу після революції свої статки ще так відверто не демонстрували, то тепер (і це показало електронне декларування) вони вже не ховаються, а відверто хизуються. Брендові жіночі сумочки, на які простому громадянинові за все життя не назбирати, десятки годинників та навіть (це такий зухвалий жарт) квиток на космічний корабель, не кажучи вже про світового значення раритети… знайдені на смітнику.
Вважаю, такого не повинно бути. Ми мусимо обрати свій шлях, щоб об`єднати людей, об`єднати країну. А фотографії, які зібрав «День» на цих стінах, саме на це й спрямовані, вони нагадують нам про необхідність єднання задля перемоги , і тільки сліпа людина, на жаль, цього не може побачити.
Я дуже вдячний авторам цих світлин - журналістам, аматорам, майстрам художньої фотографії, які зробили для нас це кольорове свято, просякнуте різноманітними, але справді великими смислами. Хотів би також привітати весь колектив газети «День», і особисто Ларису Олексіївну Івшину з 20-річчям видання. Дякую вам за те, що ви робите. Мені дуже приємно бути поряд з вами, а коли треба - підставляти плече і відтак отримувати задоволення від нашої співпраці.
«Я ЗНАЙШОВ ПОЗИТИВ»
Сергій ЄРМІЛОВ, екс-міністр економіки:
- Ці фотографії відкривають нам очі. У країні йде накопичення помилок. Ось-ось матимемо їх критичну масу. Країна, яка не здатна обрати собі лідерів, здатних керувати країною, повинна вийти на ще одне серйозне перезавантаження, інакше їй загрожуватиме саморуйнування. А поки народ захищає від ворогів сам себе, тоді як зверхники живуть своїм життям і щось там не для нього, а для себе роблять. Ми бачимо: є інвестор, з його допомогою можна видобути багато газу, але роблять усе, щоб цього не сталося, і не роблять нічого, що нам зараз конче потрібно. Я шукав у цих фотографіях позитив і знайшов: на мою думку, це те, що ми усе швидше й швидше підходимо до межі. І це, не дивуйтеся, справді позитив. Головне, щоб ми це зрозуміли і зупинилися…
«ПОВЕРНЕМО І ПОВЕРНЕМОСЬ»
Віктор ШИШКІН, перший Генеральний прокурор незалежної України:
- На виставці вражає фронтова тема. Ми бачимо зовсім не таких людей, як ті, хто сидить у нашій владі. Це – мужні, безстрашні і навіть «безшабашні» воїни. Вони захищали не свої статки, а нашу країну. Це мовою фотомистецтва написано на їхніх обличчях. Мені дуже сподобалась назва однієї з фотографій «Лінія фронту».
Пригадую вислів французького філософа Рене Декарта: якщо ви визначитесь із значенням слів, ви позбавите людство половини його облудних уявлень. Якщо ми різні незрозумілі вислови на кшталт АТО замінимо на правильне слово війна, а лінію розмежування відкрито назвемо лінією фронту, окопи – окопами, тоді все у нас буде нормально. А так у нас не лише гібридна війна, а й гібридна політика гібридної влади.
У блоці про наше цивільне життя запам`яталась дівчинка-берегиня в українському національному вбранні на тлі українського прапора. Мені сподобався вираз її обличчя. Воно ніби закликає… І це – дійсно берегиня. І ще вразило фото кримського татарина, назване автором «Повернемо і повернемось». Я певен, йдеться про Крим. Я переконаний: ці слова збудуться.
«КОЖНЕ ФОТО – ОКРЕМА ІСТОРІЯ ПРО СЬОГОДЕННЯ УКРАЇНИ»
Нікола Франко БАЛЛОНІ, дипломат, екс-керівник Італійського інститути культури в Україні:
- Вражаюча виставка! Стільки емоцій викликають ці світлини. Тут можна побачити різні куточки вашої прекрасної країни. Я люблю Україну! Багато років живу і працюю в Києві. Мені дуже подобаються українці своєю щирістю, мужністю і оптимізмом. Зараз ваша країна і люди переживають важки часи. Я ніколи не думав, вперше приїхавши у 1998 році сюди, що на цій прекрасній землі будуть такі потрясіння, що будуть воєнні дії і гинутимуть люди. Це так боляче… Така гарна країна, дуже культурні люди і така біда – майже три роки щоденно ллється кров. Дивлюся на фото, де кадри з бійцями АТО, а у мене на очах виступають сльози, коли бачу таких мужніх, красивих людей, які, захищаючи рідну землю, стали інвалідами. Серія «Подолання» Олексія Фурмана мене вразила до глибини душі. Дуже хочу, щоб про цих хлопців-героїв не забували і скоріше в Україну прийшов мир. Війна змінює людей, але коли дивлюся на світлини, то розумію, що таких сильних духом людей ніщо не зломить! Кожне фото – окрема історія про сьогодення України.
«Є ТАКІ КАДРИ, ЩО НА НИХ СПОКІЙНО НЕ МОЖНА ДИВИТИСЬ»
Едуард МИТНИЦЬКИЙ, художній керівник Київського театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра:
- Я шанувальник «Дня» з першого номеру і до сьогодні. Не пропускаю жодної фотовиставки і завжди нетерпляче чекаю цих зустрічей. І щорічно ви дивуєте цікавими роботами. Всі світлини приваблюють своєю щирістю. Є такі кадри, що на них спокійно не можна дивитись. Наприклад, «Брат за брата». Здається, так просто – стоїть шеренга солдатів, а в останньому ряду боєць тримає за руку маленького хлопчика, а відвести очі від роботи важко... Запам’яталися фотографії про Бабин Яр, похорон Гонгадзе. Його вбивство – це історія української свободи! Скільки років займаються розслідуванням вбивства цього журналіста, а питань ще дуже багато… Мені здається, що «День» став всеосяжним виданням, газетою, до думки якої прислухаються. Ви пишете ясно, чітко і продумано, а головне - змушуєте людей думати.
«ДЕНЬ» – ЦЕ ПОЄДНАННЯ ШЛЯХЕТНОСТІ І СМАКУ З АКТУАЛЬНІСТЮ І ПРАВДОЮ ЖИТТЯ»
Кирило СТЕЦЕНКО, скрипаль, композитор, культуролог, продюсер, педагог:
- Для мене «День» – це поєднання шляхетності і смаку з актуальністю і правдою життя. Зазвичай ці речі існують окремо, а тут бачимо поєднання, яке повинно бути в гідній, розвинутій країні. «День» – це певний камертон такого способу життя, коли ми утримуємо рівень і стандарт гідності, й водночас не ховаємось від світу в башті зі слонової кістки. Для мене кожна така виставка, як і інші публічні акції «Дня», важливі, з одного боку, з погляду свого змісту, але не менш важливо – зустрітися з людьми, яких збирає «День». Адже це видання притягує до себе людей близьких і мені. Тут ти «підживлюєшся», усвідомлюючи, що ти не один, й водночас «підживлюєш» інших. Коли я приходжу сюди, то намагаюся додати позитиву і підтримати людей культивуванням творчого світогляду. Як на мене, йдеться про дух часу і дух майбутнього. Якби в «Дні» цей дух не культивувався, в мені б не народжувалася ця потреба підсилювати творчий момент, підсилювати відчуття того світу, який ми разом формуємо. Це – дуже тонкі речі, але, на щастя, в Україні є певні осередки, де вони відчуваються.
На фотографіях «Дня» ти бачиш різнобарвність життя, поєднання смаку і правди (хроніки) життя. Тут я відчуваю цілісність, певну місію. Помітно, що організатори утримують «координату середини». Звичайно, кожного року відчуваються певні відмінності – як відрізняються між собою кільця на дереві. Завжди цікаво побачити, як «День» діагностує рік, що минає.
«КОЛИ БАЧИШ ЦІ ФОТОГРАФІЇ, ОДРАЗУ ЗНАХОДИШ ПОРІВНЯННЯ З ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ»
Олена ЧМИР, болгаристка, доцент кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка, директор Центру болгарської мови, літератури, історії та культури, автор «Дня»:
– Оскільки перегляд фотовиставки я почала з фотографій з війни, саме вони й стали для мене центральною нотою. Ця тема суголосна моїм відчуттям, бо я в цьому живу – завжди пам’ятаю, що війна триває. Моєму синові 21 рік, а в травні 2014 він місяць був з «Азовом» в Маріуполі, але потім з’ясувалось, що йому лише 19 років, що в нього немає паспорта. Я про це не знала, хоча й здогадувалася. Він поїхав, але мені не сказав. Звичайно, ми живемо в трагічний час. Моєму татові 95 років і він інвалід війни першої групи, пройшов всю війну, почав воювати лейтенантом під Москвою у 1941 році, був тричі поранений. Про війну згадує дуже рідко, але завжди казав, що найбільше диво – те, що повернувся звідти живим. Я переконана, що ми не заслуговуємо на війну. Хочу, щоб ті, хто віддав найдорожче, своє життя, здоров’я, життя своїх чоловіків, дітей, батьків, знали, що їхні жертви не були марними. Держава і суспільство повинні зробити для цього все необхідне. На жаль, з війни ніколи не повертаються – знаю про це, адже в нашій сім’ї було кілька ветеранів. Мрію про те, щоб саме життя дало цим людям повернутися з війни.
Попри війну, життя триває, тому на фотовиставці «Дня» можна побачити багато милих, красивих фотографій. Кожен знімок, коли їх так багато й вони такі різні тематично, це звичайно мистецтво. Коли ти бачиш ці фотографії, одразу знаходиш порівняння з власним життям. «Дню» вдалося представити тут своєрідний портрет України за рік. Це – портрет, на якому присутнє вся багатоманітність проявів життя. Виставка мені дуже подобається!
Хочу відзначити політичні знімки з елементами сатири, які змушують задуматись. Переконана, що жанр фотографії не віджив себе, попри розвиток всіх мультимедійних технологій. Сама, на жаль, не фотографую, але мені це дуже подобається. На знімках помітно, що фотохудожник вкладав в них певний сенс – він читається. Знайшла тут багато суголосних для себе фотографій.
«СПОДІВАЮСЯ, ЩО МОЛОДІ ЛЮДИ, ЯКІ ХОЧУТЬ ПРИЙТИ У ПОЛІТИКУ, ДИВЛЯЧИСЬ НА ПОЛІТИЧНІ ФОТО, НЕ БУДУТЬ ТАК РОБИТИ»
Віталій КУПРІЙ, народний депутат України:
- Мене приємно вразило те, що є фотографії, які стосуються політичного життя України. В деяких подіях я навіть брав участь особисто. І це дуже важливо, що фотографи зафіксували ці моменти для історії України (Віталій Купрій показує на фото під назвою «Консерватор», на якому зображений суддя Микола Чаус і «альфівець» у масці під час судового процесу над Геннадієм Корбаном – Ред.). Коли я знімав маску з сбушника, то він мене вкусив. Я назвав це тоді «укус альфівця», і сказав що після цього я зможу працювати в «Альфі». Сподіваюся, що дивлячись на ці фотографії, молоді люди, які хочуть прийти у політику, не будуть так робити.
Радує, що є багато фото, на яких зображені діти, якісь радісні моменти, гарні фотографії з тваринами. Моя дружина взагалі у захваті – вона багато разів обходила виставку, вдивлялась, коментувала. З іншого боку, є роботи, які викликають сум і біль – це в основному фото з військовими.
Взагалі газета «День» робить велику роботу, зокрема ця Фотовиставка, яка допомагає виховувати і направляти українське суспільство.
«ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩО ГАЗЕТА «ДЕНЬ» ВЖЕ 20 РОКІВ ТВОРИТЬ «УКРАЇНСЬКИЙ СВІТ»
Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, лідер громадсько-політичного руху «справедливість», екс-голова СБУ:
- Дуже важливо, що газета «День», ваш колектив, вже 20 років творить «Український світ». На Фотовиставці можна побачити всю Україну – від заходу до сходу, від півночі до півдня, побачити українців, які хочуть думати, вони небайдужі, щирі, підтримують один одного. І добре, що «День» реалізує такі проекти як Міжнародна фотовиставка, Бібліотека газети, Літня школа журналістики, премія імені Джеймса Мейса. Всі ці проекти дають силу українцям, опору і знання своєї історії, своєї країни. Політичні фото у мене не викликають жодних позитивних емоцій, і я помітив, що людей більше якраз цікавлять птахи, природа, соціальні фото, ніж політика. І цьому є пояснення – нинішні політики ще не увійшли в «Український світ», не стали членами української родини. У них досі все під матрацами, вони досі намагаються заховатися від українців і грабувати країну.
«ЦЬОГОРІЧНА ФОТОВИСТАВКА Є УЗАГАЛЬНЮЮЧА, МЕТАФОРИЧНА, СИМВОЛІЧНА»
Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народний депутат України:
- Я відвідую фотовиставку газети «День» вже багато років і маю можливість простежити її в динаміці. Якщо раніше ми казали, що знімки є відбитком життя України, то цьогорічна Фотовиставка, на мою думку, є більш узагальнююча. Багато робіт метафоричних, символічних, які мають підтекст, глибинні смисли. Це наша сучасна фотоісторія. Звичайно, дуже сильно чіпляють світлини з військовими – біллю, стражданням. Є також багато мирних, гарних, дитячих фотографій. Ця фотовиставка свого роду підсумовує не тільки життя газети, а і всієї країни.