ЄС – Україна: перший крок від декларацій до діла

В.о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця демонструє новий підхід у роботі з пресою, більшу відкритість і прозорість. Він особисто повідомляє у Twitter про те, коли відбудеться його прес-конференція. В інтерв’ю «Дню» він був теж повністю відкритим, пояснив, чому важко налагодити діалог з Росією, і чому підписується лише політична частина угоди з ЄС, але, разом з тим, дипломатично дав зрозуміти, що деякі плани України мають залишатися в секреті від громадськості через те, що зараз йде війна з Росією.

«МИ НЕ МАЄМО НАМІРУ ПОГОДИТИСЯ НА ТЕ, ЩОБ КРИМ БУЛО ВІДОКРЕМЛЕНО ВІД УКРАЇНИ»

- МЗС оперативно відреагувало на пропозицію російського МЗС щодо створення міжнародної групи "допомоги Україні", яка повинна зробити з України позаблокову федерацію без Криму з двома державними мовами, назвавши це ультиматумом і відкликавши посла з Москви, а в коментарі «Дню» екс-міністр Володимир Огризко сказав, що Україні потрібно взагалі розірвати дипломатичні стосунки з Росією. І якими ви бачите після цього кроку шляхи встановлення рівноправних відносин з Росією? 

– Вважаю, що нам потрібно якомога максимально використовувати всі дипломатичні механізми і всі дипломатичні методи. Тому що ані ми, я впевнений, ані російський народ не хоче війни. І я думаю, що ці настрої добре показали маніфестації та мітинги, які були проведені у суботу в Росії. Люди виходили з плакатами, що «ми з Україною», «ми не хочемо війни». І приблизно так ми відреагували, я написав у своєму Twitter: ми теж не хочемо війни. Нам потрібно використовувати всі можливі механізми для цієї мети.

– Як ми бачимо, анексія Криму продовжується. Путін визнав незалежність республіки і йде вже юридичне оформлення входження Криму до складу Російської Федерації. Ви займались замороженими конфліктами. Що тепер нам робити, як повернути назад Крим?

– Думаю, що виходити треба з одного принципового питання: Крим був, є і залишатиметься українською територією. І ми не маємо наміру погодитися на те, щоб Крим було відокремлено від України. Тим більше, коли це сталося абсолютно антиконституційним шляхом і поза рамками внутрішнього законодавства і міжнародних договорів.

– Справді ми хочемо вести переговори з Росією, а вона вважає нинішню владу нелегітимною. Що робити, як змусити її піти на переговори з нами?

– По-перше, має бути прямий діалог між урядом України і урядом Росії, між МЗС України та Росії, прямий діалог між міністрами. Ми думаємо і дбаємо про свій народ і свою державу. На жаль, цього немає. Один телефонний дзвінок, який був на рівні прем’єр-міністрів, стався перед вторгненням російський військ у Крим і носив виключно ультимативний характер.

По-друге, ми схвалюємо всі спроби наших партнерів та медіаторів створити різного  роду контактні групи, щоб саме через такий шлях створити, нав’язати якийсь канал спілкування. Але в нас є принципова позиція щодо  участі в таких контактних групах.

– Про що йдеться?

– Ми повинні там бути повноправними учасниками і вирішувати завдання врегулювання українсько-російських відносин. А Росія хоче створити контактні групи, які займалися би врегулюванням внутрішньої ситуації в Україні. Ми на це не підемо, бо питаннями внутрішньої ситуації займається уряд.

– До речі, один із українських експертів заявив, що Захід– ЄС і США, (бо в Москві вже не вірять Києву), повинні дати юридичні гарантії не вступу України в НАТО, тоді Росія дозволить зберегти суверенітет. Як ви це можете прокоментувати?

– По-перше, ми діємо в правовому полі, в рамках законів, які було прийнято попереднім парламентом та урядом. Ми не збираємось усе розривати, рубати з плеча. Ми дотримуємось раніше прийнятих зобов’язань і раніше прийнятих документів. Ні в одному зовнішньополітичному документі не написано, що Україна має стати членом НАТО.

По-друге, існує програма уряду, яку підтримала переважна більшість у парламенті. Там немає питання про членство України в НАТО. Хіба ми можемо порушити цю програму? Тому зараз питання про вступ України в НАТО не стоїть і ми не подаємо заявки про членство України в НАТО. Бо ми хочемо все це робити в рамках існуючого правового поля.

– Ви вже сказали, що є медіатори, які допомагають наладити діалог, це перш за все – США і ЄС синхронно запровадили санкції, які західні ЗМІ назвали lite – легкими, інші кажуть, що вони не мають ніякого ефекту,  про що свідчать дії російської влади, яка вже прийняла до свого складу Крим, замість того, щоб вивести звідти війська і почати діалог з Україною.  А яке ваше враження про ці санкції?

– Добре, що такий крок зроблено в напрямку об’єднання зусиль протидії агресії і протидії Росії, яка руйнує всі існуючі міжнародні договори і структури. Ми були на етапі, коли Україна і ЄС, НАТО та інші західні партнери робили тільки декларації. Вони казали: цього не можна робити, зверталися до Росії, закликали її цього не робити. Але ми вже перейшли цей етап, коли декларацій виявляється замало. Бо Росія все одно не слухає ні американців, ні європейців, ні міжнародні організації. Вона просто робить те, що хоче робити. І від слів треба переходити до діла, але так, щоб не зробити завеликий крок, не розірвавши собі ноги. Треба спочатку зробити маленький крок. І цей маленький крок – це власне ці санкції. Я сподіваюсь, що цей рух буде продовжуватися.

«В ЄС ЗРОСТАЄ КІЛЬКІСТЬ ДЕРЖАВ, ЯКИМ НЕ ТРЕБА ПОЯСНЮВАТИ, ЩО РОСІЯ РОБИТЬ»

– Ми бачимо, що такого кроку мало. Що далі мають і можуть зробити ЄС, аби зупинити Путіна?

– ЄС це велика і потужна машина. Їм потрібно трохи часу, щоб все переварити і зрозуміти, що робить Росія. Може це банальне пояснення, але Росія приймає рішення значно динамічніше, швидше, ніж ЄС може все це переварити і прийти зі своїм рішенням. Для нас це трохи легше, як це ми зробили із заявою, про яку ви сказали. Нам не треба радитись із 28 країнами ЄС, щоб виробити спільну позицію. І ми це  робимо достатньо оперативно. Але тим не менше в ЄС зростає кількість держав, яким не треба пояснювати, що Росія робить.

– Виглядає, що в світі існує велика підтримка територіальної цілісності, суверенітету України. Це продемонструвало голосування в РБ ООН по резолюції із засудженням референдуму в Криму. Але, як ви сприймаєте той факт, що в РБ ООН Китай утримався при голосуванні?

– Ми оцінили позицію Китаю. Бо для нас той факт, що Китай утримався – у порівнянні з тим, що було з Грузією у 2008 році - це серйозний крок уперед. І ситуація в Раді Безпеки не змінилась би, тому що  одна країна використала вето і резолюція все одно не була б прийнята, якби всі 14 були б «за». 

«КОЛИ ЙДЕ ВІЙНА, ТО НЕ ЗАВЖДИ РОЗУМНІ ГЕНЕРАЛИ ВІДРАЗУ РОЗКРИВАЮТЬ СВОЇ ПЛАНИ»

– Ви учора (інтерв’ю записувалось 18 березня. – Авт.) зустрічались з генсеком НАТО. Чи є зараз можливості, щоб залучити Альянс до збереження територіальної цілісності України, суверенітету, адже ми єдина країна-партнер, яка бере участь у всіх операціях НАТО?

– НАТО є нашим партнером, ми ведемо інтенсивний діалог з Альянсом. І в рамках існуючої договірно-правової бази ми розвиваємо дуже інтенсивну співпрацю з НАТО. Ми працюємо з ними в різних сферах: військово-технічній, обмінюємось досвідом, інформацією, проводимо спільні навчання.

– А консультації щодо ситуації в Україні, які на початку березня ініціювала Польща, дали якісь конкретні результати у цьому плані?

– Це все частина великої роботи НАТО, направленої на стабілізацію ситуації в цьому регіоні. Його присутність все більш видима. Я звертаю увагу наших колег і дипломатів, і колег журналістів, що ми говоримо про військове протистояння, я б навіть сказав, дипломатичну війну з Росією. І коли йде війна, то не завжди розумні генерали відразу розкривають свої плани. Повірте, деколи треба стримати інформацію, щоб не послабити свою позицію. Але ми ведемо роботу з НАТО, щоб посилити його видимість у цьому конфлікті.

– У сьогоднішній статті у The Washington Post, торкаючись дій Росії у Криму, написала, що вересневий саміт НАТО потрібно зробити більш значущим, запропонувавши на ньому дати ПДЧ Грузії, Молдові та Україні?

– Ми зараз не говоримо про саміт НАТО, а про міністерську зустріч на рівні Комісія Україна–НАТО, яка відбудеться на початку квітня. Я збираюся туди поїхати і будемо дивитись, як розвиватиметься ситуація. Окрім того, є запрошення генсеку НАТО відвідати Україну, щоб він сам ознайомився, що і як робить український уряд, щоб стабілізувати ситуацію в Україні.

– І коли він приїде?

– Це буде залежати від розвитку ситуації. Можливо, це відбудеться після КУН.

– До речі, як ви думаєте, чи з’явилось більше розуміння в західних партнерів, скільки коштувала помилка Меркель, яка виступила проти надання ПДЧ Грузії та Україні, що завершилось анексією Росії 20 відсотків території Грузії, а тепер і Криму в України?

– Німеччина міняється і її позиція по відношенню до Росії змінюється. Причому досить швидко. Я думаю, що Німеччина не хоче себе ізолювати в очах міжнародних організацій, як Росія себе ізолювала в Раді Безпеки ООН.

– Чи погоджуєтесь ви з висновком першого президента Леоніда Кравчука, який сказав, що через агресивні дії Росії у нас єдиний вихід для збереження суверенітету – вступ до Альянсу?

– Свою позицію по НАТО ми визначили. Є існуюча правова база на рівні закону України про засади зовнішньої та внутрішньої політики і є програма Уряду. Ні в одному, ні в другому документі немає позиції про вступ України до НАТО.

«НАМ НЕ ПОТРІБЕН МОНІТОРИНГ ОБСЄ РІВНЯ НАСИЧЕНОСТІ КАВИ У ЛЬВОВІ»

– А як ви прокоментуєте заяву шефа німецької дипломатії Штайнмаєра, який сказав, що в Україну потрібно терміново відправити місію спостерігачів ОБСЄ, аби завадити активності Росії за межами Криму?

– Ми підтримуємо ідею про направлення спостерігачів ОБСЄ в Україну. Але ми хочемо, щоб ці спостерігачі їхали в ті регіони, які є конфліктними. Зокрема, у Крим, на схід та південь України. І це розуміють усі, крім Росії, яка вважає, що Крим від учорашнього указу президента Росії вже не є Україною. Нам не потрібен моніторинг ОБСЄ рівня насиченості кави у Львові. Ми не проти моніторингу використання російської мови у Львові, але нам потрібно визначити пріоритети, а це перш за все загроза територіальної цілісності України. 

– Як відомо, 21 березня у Брюсселі відбудеться підписання політичної частини угоди про асоціацію. Але багато експертів вважає, що нам треба підписувати повністю угоду про асоціацію, включно з угодою про ЗВТ, а не ділити її на дві частини, оскільки ЄС був готовий її підписати з Януковичем у Вільнюсі. Про це нам у коментарі сказав і член Європарламенту Павел Коваль. Що ви скажете на це? 

-– Угода буде підписана повністю. Але не будуть уведені в дію всі розділи цієї угоди, зате будуть перераховані розділи, які будуть введені пізніше. Якщо сказати простіше, ми підписуємо частину політичної угоди і частину угоди про Поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі (DCFTA).  Разом з тим, у Брюсселі пролунає, що ЄС в односторонньому порядку прийме рішення про зняття тарифів і бар’єрів для українських товарів.

– А чому європейці не погоджуються на підписання повної угоди?

– Наші європейські партнери вважають, що потрібен певний час, щоб ці розділи мали основу в українському законодавстві, щоб  правильно імплементуватися. Нам потрібно прийняти деякі законодавчі акти, зокрема, про питання юстиції і внутрішніх справ. Тому ми підписуємо те, що є, а інші статті будуть реалізовуватися і вводитися в життя відповідно, коли дозріють.

«МИ МОЖЕМО ОТРИМАТИ БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ З ЄС ДО КІНЦЯ РОКУ»

– Що ви скажете про заяву єврокомісара Фюле, що у зв'язку із ситуацією в Україні ЄС може розглянути питання про розширення?

– Це правильна заява: після підписання політичної частини асоціації дати сигнал Україні, що вона має право на перспективу членства в ЄС, як будь-яка інша європейська країна, згідно  49 статті Римського договору.

Я зустрічався з Фюле, пояснив йому всі наші проблеми і чого очікує український народ, який тут стояв із європейськими прапорами і йшов під кулі з ними. Жодна інша європейська нація цього не зробила.

– В останньому пункті вчорашньої заяви Ради міністрів закордонних справ ЄС говориться про рішучу налаштованість Євросоюзу посилити людські контакти між громадянами ЄС та України. А коли  справді наша країна може отримати безвізовий режим із ЄС?

– Якщо бути реалістами, ми можемо отримати безвізовий режим з ЄС до кінця року. Нам потрібно прийняти декілька законів і декілька підвідомчих актів, які передбачають запровадження біометричних паспортів, контроль на кордонах.

Інший варіант, про який ми говоримо з європейськими колегами, полягає в тому, що країни євроспільноти мають видавати довготермінові і багаторазові візи. Якщо вони будуть видавати візи не на три місяці, а як мінімум на рік, а максимум на п’ять, то ми знімемо це питання в отриманні віз.

– Зараз відбуваються скорочення, чи є проблеми з фінансуванням вашого відомства?

– Ми перерахували наш одноденний  заробіток на потреби нашої армії і на потреби наших ВМС у Криму. Але ситуація складна. Я думаю, що нам необхідно провести серйозне реформування дипломатичної служби. Нам потрібно мати ефективні кадри. Ми не можемо робити дипломатію, коли люди отримують по 2 тис. грн. на місяць без надбавок. За такі гроші професіонали не будуть працювати в Міністерстві закордонних справ. Ми повинні набрати сюди професіоналів, дати їм вищу зарплату і в них буде мотивація працювати.