«Ми діємо на випередження»

Зовні Добропілля не особливо відрізняється від багатьох міст Донецької області. Схожа архітектура, природа й стиль життя містян. Проте Добропілля значно відрізняється від інших міст Донбасу тим, що тут фактично не було бойових дій. І разом із сепаратистським «референдумом» відбувався референдум за приєднання до Дніпропетровської області.

Голова ГО «Добро» Володимир Орос — автор ініціативи «Зробимо Україну чистою!» у Добропіллі й «Дубкросінг» (нагадаємо, «День» писав про нього в № 203 від 7 листопада 2013 року). Зараз Орос реалізує ще один проект — фестиваль вуличного мистецтва «Твоя ARTериторія», який проходитиме у місті 30—31 серпня. Зараз оголошено конкурс для скульпторів та художників, яким пропонується розписати декілька міських об’єктів.

«ОСТРІВЕЦЬ НАДІЇ»

— Багато хто говорить про існування «донбасівського характеру», але часто незрозуміло, в чому він проявляється, — почав розмову Володимир. — Так от, зараз у Добропіллі люди живуть саме на цьому самому характері. Дивну витримку демонструють від малого до старого.

Добропілля в ці дні стало острівцем надії для інших мешканців Донбасу, в перші дні АТО до нас почали приїжджати біженці зі Слов’янська й Краматорська. Міська влада і громадськість вмить вирішували питання з розселенням та забезпеченням предметами першої необхідності, компанія «ДТЕК» надала свої гуртожитки, міськздоров — приміщення лікарень, а громадські ініціативи забезпечували продуктами та речами. Місто працювало як мурашник, почастішали зустрічі у виконкомі. Пізніше, коли фаза АТО перемістилася до інших міст, до нас почали приїжджати з Донецька, Авдієвки, Мар’янки і все пішло в дедалі більших масштабах.

Часто Добропілля намагаються втягнути в політичний процес, проте головна мета — забезпечити життєдіяльність міста. Спочатку у нас були вивішені державні прапори на всіх установах, і Добропілля підтвердило своє бажання бути в Єдиній Україні, проте це не означає, що мешканці побігли зносити пам’ятник Леніну й підривати «Сбербанк России». Ми розуміємо, що від цих дій життя кращим не стане, вугілля саме не вибереться на поверхню й вода в кранах не з’явиться.

Якщо враховувати результати двох опитувань — «референдумів», які відбулися в місті 11 травня (за приєднання до Дніпропетровської області й за створення «ДНР»), наплив прибічників ДНР був приблизно в три рази більший. Це не означає, що тут живуть сепаратисти, просто брак інформації розводить людей у різні боки. Адже всі вони хочуть одного й того самого: відсутності корупції, можливостей для молоді, дотримання законів тощо. Просто в першому варіанті це необхідно зробити самостійно, а у випадку з «ДНР» чекають, що все подадуть на тарілочці з блакитною облямівкою.

— Про що ваш проект, яка його кінцева мета?

— Наш проект вуличного мистецтва насправді складається з трьох напрямів. Перший — це створення «Культурної мапи» регіону для поширення інформації про культурний продукт і залучення додаткових інвестицій. Друге — це сам фестиваль, організований з метою привернення уваги й залучення мешканців до облагороджування міста (створення низки арт-об’єктів дозволить підвищити рівень відповідальності містян). І третє — це створення нового культурного продукту, який дозволить урізноманітнити дозвілля. Кінцева мета — підвищення активності населення для вирішення власних проблем. Я завжди вважав, що підвищуючи культурний рівень, людина здатна розвиватися самостійно й допомагати розвиватися громаді.

— Чи не було у вас думки про те, що під час війни потрібно зачекати з такими заходами?

— Часто в новинах показують, що для підняття бойового духу до зони АТО виїхали народні й творчі колективи зі своєю концертною програмою. Жити в очікуванні невідомо чого просто нестерпно, багато хто з радістю виїжджає на час відпустки до міст, де безпечніше, і там намагається відмежуватися від реальності, не дивитися телевізор і не читати новини в інтернеті. Оскільки боляче усвідомлювати, що ті місця, які ти любив, де прогулювався або навчався, вже не будуть колишніми, навіть якщо їх не зачепить бомбардуванням. Однак головною причиною рухатися далі була віра у мир. Упевнений, що незабаром він запанує на території України, і нам необхідно буде відновлювати інфраструктуру, а також людські душі. Тому ми працюємо на випередження. Звичайно ж, ми не плануємо грандіозного свята з фейєрверком, але зробити останній літній день для мешканців Добропілля трохи кращим, ніж решта, ми просто зобов’язані.

«З КУЛЬТУРНОЇ  РЕВОЛЮЦІЇ НА ДОНБАСІ Й НЕОБХІДНО БУЛО ПОЧИНАТИ ВСІ ЗМІНИ В КРАЇНІ»

— Наскільки місцеві мешканці активні у вашій ініціативі?

— Якщо чесно, то я не чекав такої активності, тим паче в літній період, та ще й у воєнний час. На початку липня ми провели тренінги для працівників культури, творчих людей і просто активних громадян, а вже зараз до процесу створення «Культурної мапи» й підготовки до проведення фестивалю долучилися організації й установи на всіх рівнях. Величезний внесок у цей процес зробив відділ культури Добропільської міської ради й особисто начальник відділу Людмила Бєлоус, а також депутат Білицької міської ради Вікторія Зубкова. Вже створено оргкомітет, який і розробляє увесь план дій з урахуванням ситуації, що склалася в країні.

Минуло не більше п’яти років відтоді, коли на Донбасі почали з’являтися нові віяння. Це і Донецький культурний фонд «Ізоляція», і Луганське літературне угрупування «СТАН». Спочатку подібні ініціативи сприймалися як щось безглузде, що не несе змін у кращий бік. Однак мешканці цих міст дедалі більше починали занурюватися в культурний процес...

У Добропіллі він був запущений 2012 року, і два роки по тому ми вже маємо результат — це сприйняття наших позицій міською владою й установами культури, всі дозріли до змін.

Журналіст та еколог Володимир Березін, який проводив тренінг в іншому нашому проекті «Школа журналістики», за велінням долі опинився на іншому кінці країни в Добротворі, Львівської області, де також допоміг організувати молодіжну студію журналістики. І ось наступним нашим кроком буде культурний обмін між Сходом та Заходом, через взаєморозуміння та взаємоповагу. Адже 70% мешканців Донбасу не виїжджали за межі своєї області, й увесь їхній світогляд складається з почутого від інших людей зі свого кола спілкування, соціальних мереж і телебачення.

Тому дуже важливо побачити на власні очі те, що відбувається в інших регіонах. Буквально днями Міністерство культури України підбило підсумки конкурсу проектів, і наш спільний проект Добропілля та Добротвора отримав підтримку. Ми плануємо проводити телемости й ознайомчі візити.