За все відповість... Україна

Російський віце-прем’єр Ігор Шувалов закликав співвітчизників вчитися споживати вітчизняне. При реалізації плану з імпортозаміщення, сказав він, Росія не залежатиме від цін на нафту.

Імпортозаміщення, як застерігають економісти, матерія взагалі-то небезпечна. Від хорошого життя до нього не вдаються, захід цей, звичайно, тимчасовий, що б не говорили про його патріотизм, але захоплення ним має наслідки: кому буде цікавий імпортозамінний сурогат, виробництво якого так бадьоро налагодили, коли погані часи закінчаться, й ринок знову заповнять справжні цінності? Зазвичай до імпортозаміщення вдаються в умовах блокади, але навіть у Вірменії в найгірші часи аналітики закликали не дуже віддаватися пристрасті до вітчизняного.

Росію, тим часом, ніхто не блокує. Імпортне ембарго самій собі, як відомо, вона оголосила сама. Як сказано, як помсту за санкції, які до блокади жодного стосунку не мають. Однак тепер Шувалов, здається, трохи проговорився про те, що передбачалося із самого початку. Причому багато про що. І про ту саму помсту, й взагалі про те, за що відповіла Україна.

Як визнало міністерство фінансів, ціна санкцій для російської економіки — 40 мільярдів доларів. При цьому ціна падіння цін на нафту — 100 мільярдів. Але справа не лише в арифметиці. Справа в тому, що й напрями цих ударів абсолютно різні.

Рух широко розрекламованих олімпійських диво-поїздів «Ластівка» в Сочі скасували без зайвого галасу, і вже точно не через санкції. Через санкції є дуже великі проблеми в банків. Але, на думку багатьох аналітиків, і вони були не настільки болісними, якби була іншою політекономічна російська модель взагалі. І якби банки, скажімо, працювали в реальному ринковому середовищі, а не видавали за розпорядженням держави космічного масштабу кредити цілком конкретним фірмам, що готували олімпійське диво. Кредити, про які й кредитори, й позичальники, й сама держава чудово знали, що повертати гроші буде просто ні з чого.

Тепер ці банки просять відшкодування з недоторканного ще вчора «Фонда национального благосостояния». Мають, взагалі-то, право. Проте чому — через санкції України чи особливості державного управління?

Про те, що Олімпіада виявиться руйнівною не лише для бюджету, але й взагалі для фінансової системи країни, у владі знали заздалегідь. Так само зниження цін на нафту передрікали всі, хто умів у цій сфері рахувати. Напевно, масштабів катастрофи ніхто не уявляв, але й це звичайна справа в країні, де вміння прожити кілька днів цінується набагато вище за стратегічні таланти. Золотовалютні запаси в листопаді просіли нижче 430 мільярдів доларів. Грудневі цифри ще більш невтішні, не кажучи про те, що деякі аналітики вважають, що в реальності сума ліквідних запасів удвічі менша.

Тож повертаємося до Шувалова. Він так і сказав: брати і сестри, треба економити валюту. А як це робити? Дуже просто: скорочувати імпорт.

Імпортозаміщувати.

Що, як багато хто підозрював із самого початку, й було справжньою причиною літнього продуктового ембарго, а зовсім не помста за санкції.

Це — почерк, який змушує замислитися й про інші, схожі та ширші механізми ухвалення рішень у рамках програми загальнонаціонального самоствердження великоросів.

Отже, про олімпійський фінансовий крах знали заздалегідь, про падіння цін на нафту також. І в цих обставинах цільовою інфляцією на 2014 рік оголошувалися стабільні й щасливі 4,5 %. І ось, щойно відіграв переможний олімпійський гімн в Сочі, стало зрозуміло, що цей показник подолано, і справа вже наближається до 6 %, а за підсумками року показники вилітають за 8 % — щонайменше. З усіма соціальними наслідками, тому що економити на чомусь іншому, скажімо, на інвестиціях у будівництво давно померлого, але тільки зараз похованого «Південного потоку», в рамках існуючої політекономічної системи, не прийнято.

Про все це аналітики розповідали господарям Кремля ще минулого року. І саме 2013 року почалася програма загальної бюджетної економії, а влітку минулого року вперше було ухвалено рішення про замороження пенсійних заощаджень. 2014-го практику було продовжено, нещодавно президент підписав відповідний законопроект і на 2015 рік. Тобто, біда стала відкриттям лише для тих, хто вже навчився пишатися фортецею рубля і збиткуватися над падінням гривні. Кремль же, виписуючи кредитні мільярди Януковичу, не міг не здогадуватися про те, що період багатих років як мінімум переривається. А потім відбулася Олімпіада, і якось все вийшло, мабуть одночасно: новини з України лягли на стіл головного очільника разом з олімпійськими й іншими рахунками.

Тут, звичайно, можна вдатися до конспірології по-справжньому й передбачити наймасштабнішу спецоперацію: якщо вже все одно крах, то хай у нього буде зрозуміла для громадян причина. Не корупція, не олімпіада й економіка у вигляді не модернізованих, а, навпаки, остаточно проїдених залишків соціалістичної індустрії, а імперіалізм, янкі, хунта й особисто Даля Грибаускайте. Загалом, війна, ДНР і «смерть фашистам»...

Насправді, все трохи складніше. Але схоже. Тим паче, що Кремль у багатоходовках не був помічений. Ось коли пасьянс складається сам — інша справа. Як в історії з ембарго, немовби як помста. І коли на ідею повернути росіянам Крим економісти вказали керівникам в штатському на дорожнечу заходу, колективний мозок останніх, імовірно, і пронизала думку про те, що це не стільки проблема, скільки політтехнологія порятунку.

В усякому разі, жодних інших практичних і корисних для влади результатів уся ця немислима кампанія, як відомо, не принесла.

Звичайно, легко аналізувати заднім числом, але підхід себе повністю виправдав. Обиватель, прицінюючись до компонентів новорічного олів’є, вже неабияк засмутився. Але, будучи телеглядачем зі стажем, він абсолютно впевнений, що життя йому псує Обама, Ярош і, звичайно, болгарські зрадники, через яких не виходить побудувати в обхід зрадників українських «Південний потік».

Хоч в об’єктивній реальності самі санкції середнього росіянина якраз і не торкнулися. Тобто, звичайно, тому, хто планував придбати щось звично в кредит, машину або іпотеку, залишається лише поспівчувати, й у сегменті, що потребує кредитної складової, попит вже падає. Саме через дефіцит банківської ліквідності, спровокований марнотратними олімпійськими звершеннями й фатально посиленими санкціями. Однак переважну частину російського народу не непокоїть ні іпотека, ні навіть проблеми з постачаннями технологій для арктичного нафтового буріння. Санкції — удар по довгострокових планах та інвестиціях великих і наближених до влади компаній. Причому, йдеться на разі навіть не про зниження, скажімо, видобутку нафти, а про недовкладення в майбутній видобуток.

Решта труднощів — цілковито місцевого походження. Тільки рубль, який залежить від нафти, яка щойно підняла країну з колін, і раптом знову її на них поставила. Хоча, звичайно, винна знову ж таки Саудівська Аравія, яку не знижувати обсяги видобутку змусили американці, тобто, знову Ярош і хунта, й коло замикається. За заморожені пенсії, провальний бізнес «Південного потоку», скарбницю, що порожніє, нові податки, при правильній постановці питання навіть за бунти лікарів, відповість Україна. Навіть без санкцій. У кого як, у нас це називається кредитом довіри.