«Вхопити троха світла!»

Йдеться про експозицію «Крихкіші за скло» у Музеї народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, і це перша цілісна виставка народної ікони на склі з колекції художника Остапа Лозинського, який помер у віці 38 років – 6 січня 2022-го.

Організували показ друзі Остапа. Велика подяка і шана їм за це.

«Одну з найбагатших сучасних колекцій української ікони на склі з Покуття, Гуцульщини та Буковини зібрав Остап Лозинський (1983-2022 рр.) за останніх десять років свого життя, – зазначено в анонсі виставки «Крихкіші за скло». – Правда, він мав щастя не починати на порожньому місці. Основу колекції заклали його батьки – Тарас та Роксоляна Лозинські – відомі львівські цінителі та збирачі українського мистецтва. На час, коли Остап серйозно зацікавився колекціонуванням, їхня збірка нараховувала сімнадцять ікон. На відміну від своїх батьків та колекціонерів старшого покоління, які ще застали твори народного мистецтва здебільшого на місці – in situ, майже усі свої ікони Остап придбав уже через другі-треті руки: в антикварних магазинах, на базарах та барахолках, у продавців старовини в інтернет-мережі, а також у старших колекціонерів та їхніх нащадків. Давні ікони купував за гроші, які заробляв власним іконописом – таким чином йому вдалося зібрати ще майже дев’яносто творів. Сьогодні Остапова колекція становить понад сотню пам’яток і є, мабуть, найціннішою та найбільшою цілісною колекцією ікони на склі.

Важливо, що виставка експонується в Музеї народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького. В останні роки життя Остап багато взаємодіяв зі Львівським скансеном, планував після хвороби долучитися до його команди і працювати над його розвитком.

Виставка створена за кураторства мистецтвознавця та іконописця, керівника відділу науково-освітньої та виставкової роботи Музею Романа Зілінка та присвячена другій річниці смерті Остапа Лозинського».

Ось що написала у соцмережах з приводу відкриття виставки Леся Гарасим – заступник директора Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького:

«Вчора (6 січня. – Ред.) відбулося відкриття виставки "Крихкіші за скло" (колекція народних ікон на склі остап лозинський). Рівно за два роки від дня упокоєння Остапа.

Приблизно від того ж часу ми дуууже активно почали працювати з Роман Зілінко, Oleh Pelenychka. Так активно, що вони стали частиною команди нашого Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького. А потім до нас доєдналася Устина Будинкевич. І так склався цілий відділ виставкової роботи.

Отож, власне вчора вони відкрили першу виставку в оновленій "великій" виставковій залі, яка нам здавалася великою рівно до того моменту, поки не почали приходити сюди люди (тут я зацитувала нашого директора Mykhailo Zakopets, який доклав просто неймовірних зусиль і свого шармо-авантюрного таланту до того, щоб залу (і не тільки її) зробити такою, якою вона є.

Я не можу знати, про що думав кожен з тих, хто працював над експозицією і довше знав Остапа (Устина, Ромко, Олег, Mariya Tsymbalista, Andrij Vynnychok). Лишень здогадуюся... І виставка, і її змістовий супровід – дуже життє- та людинолюбні.

Ото й вигадалася мені така собі алюзія на одну з Остапових прямих мов про народну ікону:

«У часі темному і не дуже певному вона (читай або додавай своє: ікона, людина, колекція, команда, подія) відбивалася посвітом пам'яти, таланту, любови. І мрій – нездІйснених, але здійснЕнних".

Виставка, дастьбіг, триватиме до 26 травня. Отож приходіть вхопити троха світла!».

«День» багато уваги присвятив творчості Остапа Лозинського. Писав і про надто ранній відхід…

Спочивайте з Богом, Остапе. Вас любили і люблять. Про Вас пам'ятають. І це означає, що Ви назавжди з нами.

Хай так і буде.

Довідково:

Остап Тарасович Лозинський – художник та іконописець.

Народився 3 квітня 1983 року у Львові в родині Тараса та Роксоляни Лозинських.

Освіта:

Львівський державний коледж декоративно-ужиткового мистецтва ім. І. Труша; Львівська національна академія мистецтв.

Аспірант Інституту народознавства НАН України. Тема дослідження: «Творчість майстра ікон празникового ряду із Сколе в контексті локальних іконописних осередків Галичини кінця XVI – початку XVII століть» (2007–2012); стипендіат міністра культури та культурної спадщини Польщі «Gaude Polonia». Тема проєкту: «Проблематика цілісного ведення музейного проекту: від ідеї до практичної реалізації» (Національний музей у Кракові, 2009); магістр образотворчого мистецтва, декоративного мистецтва, реставрації творів мистецтва. Львівська Національна академія мистецтв, кафедра монументального малярства (2004–2006)

Професійний досвід:

Художник, куратор та співкуратор виставкових та видавничих проєктів, ініціатор навчальних програм, майстер-класів і мультимедійних продуктів, співавтор постійних експозицій у Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького.

Завідувач сектору виставково-експозиційної роботи Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, куратор виставкових та видавничих проектів. Куратор виставкових проєктів (у тому числі всеукраїнських та міжнародних) галереї сучасного сакрального мистецтва Iconart у Львові. Викладач теоретично-практичного курсу «Основи композиції» в іконописній школі «Радруж» Українського католицького університету.

Постійний учасник та співорганізатор міжнародного іконописного пленеру у с. Новиця, Польща. Учасник та співорганізатор Арт-проєкту «Від Романа до Йордана»…

Багато чого встиг. Ще більше – не встиг.

Помер у Львові 6 січня 2022 року, не доживши трьох місяців до 39-го дня народження. Причина смерті – коронавірус.

Похований 8 січня на 75-му полі Личаківського цвинтаря.

Тетяна Козирєва, Львів

Фото з ФБ-сторінок Лесі Гарасим та Олени Білоус