Українські рок-мушкетери
«ВВ»: двадцять років по тому
У Міжнародному центрі культури та мистецтв, більш відомому як Жовтневий палац, легендарні «Воплі Відоплясова» яскраво й самовіддано зіграли в суботу акустичний концерт, присвячений 20 річчю гурту! Це, так би мовити, етап — третій і, треба сказати, довгоочікуваний всіма прихильниками. (До речі, днями «ВВ» вирушає в тур Україною). Справа в тім, що свій ювілей команда розпочала відзначати наприкінці минулого року — виходом альбому «Були деньки» і відкриттям фотовиставки із однойменною назвою. Деякі із тих раритетних фотографій найкрасномовніше свідчать про ознаки того часу, коли... Телевізор показував тільки три канали. Про FM-радіо й гадки не було. Натомість ми читали багато книжок і писали вірші. Пристрасно кохали. Відчайдушно шукали істину за пляшкою вина у колі друзів на кухні...
Інші знімки були більш особистісні, коли... Олег Скрипка & К вперше виступили на «великій» сцені одного зі столичних будинків культури. Тоді їх відразу прийняли у Київський рок-клуб. А потім... Потім — все, як у справжніх рокерів: вахтерші відключали електрику під час виступів у провінційних клюбах, двірники зривали афіші, а міліція виводила із залу найпалкіших фанів... Одним словом, про ці деньки «ВВ» й нагадало у своєму концерті, виконавши композиції різних років. Найкультовіші, такі як «Весна», «Юра», «Країна мрій», «День народження», глядачі (а це були люди різних поколінь!), співали разом із Олегом. Якось режисер Сергій Архипчук тонко зауважив, що на сцені Скрипка випускає дотепні колінця (елементи танцю) та бісиків, і всі вони українського походження! Чим не гоголіада?! Так було і цього разу. Пісню «Танці» фронтмен «ВВ» виконував у залі. Не просто виконував... Під захоплені вигуки і гучні оплески він танцював на парапетах!
Це був також вербальний діалог. «Куди ви поділи Піпу?» «Чому немає Піпи?» — писали фани у записках. «Піпа вирішив грати повноцінно в групі «Борщ», — відповів Олег. (Замість нього — бас-гітарист Олексій Мельченко. Решта — у незмінному складі: барабанщик Сергій Сахно і гітарист Євген Рогачевський. — Ред.). «Думаю, завтра можна тут організовувати виступ «Борщу» і знову буде аншлаг», — він жартома додав. Далі цікавилися, мовляв, лідер «ВВ» грає на гітарі, трубі і баяні, а коли Скрипка зiграє на скрипці?.. Опісля з'ясовували, скільки за двадцять років написано пісень. Підрахували, що разом із обробками народних і версій на композиції Віктора Цоя — близько сотні. «Якось нас запросили зіграти чотири концерти поспіль для однієї і тієї ж публіки, — згадував Олег. — І ми жодного разу не повторилися...». До речі, на концерті відбулося дві прем'єри: «Чіо Чіо Сан» (пісня писалася 15 або й усі 18 років) і «Ладо» (створена цьогоріч).
Після закінчення виступу глядачі ще довго не відпускали музикантів. А коли ті врешті- решт пішли за лаштунки, наполегливо продовжували аплодувати. Так було хвилин із десять- п'ятнадцять. «Ви й мертвого піднімете!» — вийшов Олег Скрипка і «ВВ» влаштували «Танці-2», виконавши «Горіла сосна», «Їхали козаки», «Розпрягайте, хлопці, коней»! Чи не усі враження, про які розпитував «День», починалися вигуками «Незабутньо!», «Фантастично!», «Супер!» (перелік епітетів можна продовжити).
«Вражаючий концерт! Я прийшла зі своєю донькою, — розповідає викладач історії культури Національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Кривда. — Звичайно, як і всі люди сьогоднішнього темпу життя, для себе виділяю знакові події, які варто відвідати. У цьому випадку я люблю використовувати термін «культурна компетентність». Крім того, Олег Скрипка, на мою думку, носій справжньої вишуканої українськості. А ще він — чоловік без віку, який захоплює...»
«Феноменально, що робилося на концерті, — продовжує Олеся Жулинська, директор по зв'язках із громадськістю компанії «Кока-Кола Україна». — Зауважте, унікальна обізнана публіка, яку складали люди різних поколінь! Вона прийшла і створила нову ауру. Десь це був взаємообмін енергією між нею і музикантами. Через те мені здається, що такі виступи більш важливі, ніж майдани. Щодо мене, то я виросла і, до певної міри, формувалася на музиці «ВВ». Тому, звичайно, була на концертах, коли гурт відзначав своє десятиріччя, пізніше — п'ятнадцятиріччя і тепер — двадцятиріччя».
«Ювілей «ВВ» мав би відзначатися на державному рівні (без перебільшення). Двадцять років тому ще не було незалежної України, а гурт був, — підсумовує відомий музичний оглядач Юрко Зелений. — У нас таких команд лише кілька. Фактично, «Воплі» — серед тих, хто започаткував і розвинув сучасну українську пісню. Крім того, моє покоління, натхненне зокрема їхньою творчістю, робило революцію на граніті на початку 90 х. Ми, слухаючи їх, рвалисятворити нове життя — своє власне, ще незвідане».
Мало музичних команд того буремного часу — кінця 1980 х — початку 1990-х вціліло.А «Воплі», як кажуть у Галичині, всім дають фору. Видання альбому за альбомом. Організація «вулиць», вечорниць, зрештою, «Країни мрій»... У чому секрети мистецького виживання? Очевидно, один із них — постійний неспокій Олега Скрипки, який спонукає його шукати різні форми творчої особистісної реалізації і реалізації гурту загалом.
