Український товар: персона non grata

Учора в Запоріжжі металурги за участю заступника держсекретаря Мінпромполітики Сергія Грищенка обговорювали непросту ситуацію, що склалася внаслідок антидемпінгових процесів, які розгорнулися у світі проти продукції українських підприємств. Металургія є однією з провідних галузей національної економіки. Вона забезпечує 47% валютних надходжень у зовнішній торгівлі і 27% валового внутрішнього продукту України. Тому збиток, який наноситься українському експорту металопродукції країнами, котрі бачать у ній своєрідну персону non grata, може істотно погіршити і райдужні макропоказники країни, і життєвий рівень населення.

Наступного тижня Міжнародна комісія з торгівлі США (ITC) надішле президенту Джорджу Бушу детальний звіт про необхідність введення захисних заходів і конкретні пропозиції проти імпорту сталі до США. Обмеження передбачається ввести шляхом введення мита у розмірі від 8% до 40% на термін чотири роки. Рішення про це комісія прийняла минулої п’ятниці. Три з шести її членів, у тому числі голова, пропонують для більшості імпортерів, якi завдали збиткiв інтересам США на внутрішньому ринку (у тому числі й для України), ввести мито у розмірі 20% з рівномірним його зменшенням до 11% протягом чотирьох років.

Проте імпорт сталі з України до США і без того зменшився у першому півріччі поточного року на 82,4% — до $26,3 млн. При цьому об’єм основної імпортної статті — листового прокату — поменшав за півріччя більш ніж у 10 разів (зі $107,3 млн. до — $10,5 млн.). Це пов’язано з антидемпінговим розслідуванням, розпочатим у США у грудні минулого року щодо імпорту гарячекатаного плоского прокату з 10 країн, у тому числі з України. 24 квітня Міністерство торгівлі США оголосило про встановлення 89,49-відсоткового попереднього мита на гарячекатаний плоский прокат, що ввозиться з України. Як повідомив «Дню» начальник управління торгових обмежень Мінекономіки Ярослав Шиманський, для української металургії «у Штатах ринок закривається...»

Україна намагалася компенсувати таку відчутну втрату. Цього року вдалося наростити імпорт труб у США на 36% (до $5,7 млн.) і у 6,4 разу збільшити постачання інструментальної сталі (до $2,8 млн.). Однак це, звичайно, жодним чином не вирішує проблему валютних надходжень. Адже український експорт сталі до США минулого року досяг $269,13 млн.

Розпочала антидемпінгове розслідування з імпорту прокату з України і Росія, що раніше різко обмежила доступ на свій ринок українських труб. Урядова комісія із захисних заходів у зовнішній торгівлі та митно-тарифній політиці РФ звинувачує Україну, а також Казахстан у імпорті оцинкованого прокату за демпінговими цінами. Ініціаторами розслідування є ВАТ «Магнітогорський металургійний комбінат» і ВАТ «Северсталь». На них припадає понад 50% обсягу виробництва аналогічного товару в Росії, повiдомляє Iнтерфакс- Україна. За даними заявників, Україна забезпечувала у 1998 році постачання 95,2% такого прокату, у 1999 році — 56,6%, у 2000 році — 52,8%.

Словом, українські металурги останнім часом все виразніше відчувають себе небажаними персонами на двох стратегічних ринках.

Однак уряд Кінаха, який задекларував ще у момент свого приходу прагнення вести активну конкурентну боротьбу за національні інтереси на всіх фронтах, сьогодні може стверджувати, що привів країну не тільки до поразок. Згідно з останніми повідомленнями, Україна і Європейський Союз парафували проект Угоди про торгівлю деякими видами сталеливарної продукції на 2002—2004 роки, відповідно до якої квоти на імпорт до ЄС української металопродукції будуть збільшені на 35%. Як зазначається у прес-релізі українського МЗС, «досягнута з ЄС домовленість про розширення ринків збуту може сприйматися як істотний успіх у розвитку двосторонніх торгово-економічних відносин». А раніше міністр економіки і євроінтеграції Олександр Шлапак вiдзначав: «Угода є для нас істотною підтримкою, оскільки Європа — н айбільш стабільний ринок споживання української металопродукції».

Разом з тим успіх у європейському напрямі також не слід би переоцінювати. Консультації щодо збільшення квот на постачання металу в країни ЄС (як мінімум удвічі, тоді як зараз вони становлять близько 265 тис. тонн прокату в рік) українська делегація розпочала в Брюсселі ще 26 березня. І їх підсумок вельми далекий від очікуваного результату. Мабуть, не останню роль тут зіграло те, що металургійні підприємства Європи, куди у 2000 році було експортовано 242,8 тисячі тонн металопродукції, без особливого ентузіазму реагують на підвищення квоти. Найвірогідніше, що вони відгукнуться у відповідь на нарощування української квоти черговим раундом тиску, спрямованим на скасування економічного експерименту в українській металургії. І тим, хто лобіює в уряді і парламенті інтереси власників металургійних підприємств, зараз саме час замислитися над тим, чи принесе це реальну користь чи завдасть не менш реальної шкоди.

Однак генеральний директор Асоціації металургійної промисловості України Володимир Тараненко налаштований оптимістично: Європа це питання ставити не буде. «Ми їх переконали, що експеримент в українській металургії — нормальне явище, аналоги якому є й у них», — сказав В.Тараненко «Дню». Водночас він вважає, що частка ринку металопродукції Європи, що відкривається зараз для України, жодним чином «не перекриває» українських втрат у США і Росії. За словами Тараненка, майбутнього року квота для української металопродукції до ЄС становитиме приблизно 350 тисяч тонн, тоді як «у минулі роки ми вантажили до Сполучених Штатів понад півтора мільйона тонн».