Уроки історії — толерантно

Як правильніше розповісти учням про Голодомор, ОУН-УПА чи інші дискусійні теми, для багатьох вчителів — справжня дилема. Саме від того, як вони подадуть цю тему, яку точку зору висловлять, залежить позиція та ставлення школярів. На початку листопада стартував проект «Толерантність учнів на уроках історії», що спрямований на вирішення саме цієї проблеми. Як зазначають його організатори — Благодійний фонд «Перше вересня» та Міжнародний фонд «Відродження», — проект має на меті дослідити проблемні теми у шкільному курсі історії України та розробити сучасні підходи до їхнього викладання, спираючись на принципи поваги до інших культур і поглядів.

Перед стартом проекту фонд «Відродження» провів невелике дослідження підручників з історії для учнів 5 — 9 класів. Учителі-методисти з різних регіонів України прочитали ці підручники, звертаючи увагу на сюжети, пов’язані з проявами культурної, етнічної та гендерної толерантності.

— За даними цього дослідження, підручники виявилися більш толерантними, ніж ми очікували, але є свої негативи, — коментує Георгій КАСЬЯНОВ, доктор історичних наук, професор, директор Освітньої програми Міжнародного фонду «Відродження». — У деяких підручниках є елементи, коли так чи інакше учням «вкарбовується» нетерпимість до іншого народу чи культури. Що саме знайшли у них вчителі? Протиставлення католицизму та православ’я, причому перевага надається виключно православ’ю; часто зустрічається слово «ляхи», а козацтво — це наше все (так написали вчителі); поляки, татари та турки викликають лише негативні емоції, а українці — тільки позитивні. Коли йдеться про росіян, немає прямих указівок на негатив, але в підтексті постійно вони відчуваються. Викладання історії, особливо національної, завжди є предметом політичного інтересу або держави, або політичних партій. Часто воно у нас фрагментоване, крім того, на Сході України історію викладають в один спосіб, а на Заході — в інший. І це попри те, що існує загальнонаціональна програма, яка пропагує для всіх однакові вимоги. Тим не менше, є відмінності регіональні, політичні. Деякі речі висвітлюються або однобічно, або неповно, або подаються так, що в учнів виникають погляди нетерпимості, антисемітизму, антиросійські, антипольські, антитатарські. Тобто виникають моменти, коли учні свідомо чи підсвідомо починають відчувати нетерпимість до іншої культури, етносу чи нації. На жаль, це досить часто є частиною шкільного курсу.

Із цим погоджуються і самі історики. За словами вчителя історії Ліцею політики, економіки, права та іноземних мов Олексія ЧЕРНИША, існує достатньо дискусійних питань, які неповно висвітлені у підручниках. Наприклад, тема за 8 клас про національно-визвольну революцію, яка відбувалась під проводом Богдана Хмельницького, яку поляки зовсім по-іншому сприймають. Щоб виховувати у школярів толерантне ставлення до історичних подій, Олексій Черниш пропонує подавати на уроках більше думок та точок зору науковців, щоб дитина мала право вибору, до якої позиції схилитися, і заодно формувала власне бачення проблеми.

Наразі проводиться опитування фокус-груп учителів, учнів та батьків у всіх регіонах країни стосовно їхнього ставлення до проблем етнічно-гендерної толерантності. На його основі буде розроблений спеціальний курс для вчителів та студентів-педагогів «Толерантність учнів на уроках історії».