Американська скріпа
Бернс привіз до Москви дуже серйозне попередження
Схоже, що до кремлівського відлюдника все доходить лише з третього разу. Спочатку Президент Байден телефоном та при зустрічі в Женеві попередив, щоб не хуліганив, і особливо на українському кордоні. Потім Вікторія Нуланд намагалася напоумити своїх російських співрозмовників, але без особливого успіху. Й ось тепер утретє цю місію було доручено директору ЦРУ Вільяму Бернсу.
Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив агентству Інтерфакс, що «особливого значення тому, що обговорювалося під час перебування Бернса у Москві, надавати не слід». У перекладі з московського це означає, що якраз дуже слід.
Цікавою є хронологія візиту Бернса в інформаційній площині. Спочатку завіса таємності. У Вашингтоні повне мовчання, в Москві короткі офіційні повідомлення, які нічого не говорять. Якщо оцінювати це як ступінь серйозності розмов, то логічно припустити досить безстороннє спілкування.
До того ж Бернс, по-перше, володіє російською мовою, по-друге, з часів свого перебування на посаді посла у Москві чудово знає всю кремлівську та навколокремлівську кухню. Як то кажуть, old birds aren't caught with chaff — старих птахів соломою не ловлять, тобто такого на полові не обдуриш.
Мабуть, публікація в газеті The Washington Post про пересування російських військ поблизу кордону з Україною не змусила Москву дещо стримати свій войовничий запал. Більше того, інформаційне напруження на федеральних телеканалах анітрохи не зменшилося й войовничі промови про швидке вторгнення, звичайно, у відповідь на так звану агресію України, звучали все частіше й наполегливіше.
Справа навіть не в мріях та швидкому розпаді України та інших пропагандистських вивертах. На подібну риторику не варто було б звертати особливої уваги, але далі були дії.
Військове об'єднання Росії та Білорусі, спроби білоруських прикордонників вторгнутися до Польщі створювали те тло, на якому незрозумілі пересування російських військ набували зовсім іншого значення.
Додамо до цього чергове загострення на Донбасі разом із відвертим газовим шантажем як України, так і Європи. Якщо подивитися на всю картину в сукупності, то занепокоєння в західних столицях та у Вашингтоні особливо не виглядає надмірним.
Путін явно розлючений і скривджений відвертим небажанням Байдена зустрічатися з ним. Російський президент знову опинився в міжнародній ізоляції, а це дуже серйозний удар по його легітимності всередині країни. Так повелося в Росії, що імператора визнають лише тоді, коли він має широкий вихід у світ. Навіть Сталін змушений був на це зважати і при всьому своєму небажанні їздив до Тегерана та Потсдама для переговорів із лідерами США та Великої Британії.
Тут ми стикаємось із досить вивіреним ходом американської дипломатії. Кожна зустріч чи розмова закінчується ухваленням все більш серйозних санкцій. Справа Дерипаски особливо напружила багатьох у Москві. Проте висловлені в дипломатичній формі застереження Вікторії Нуланд не тільки не вплинули, але й привели до чергового загострення. Цього разу руками Олександра Лукашенка Путін спробував перевірити міцність НАТО та Євросоюзу. Тим самим розширюючи географію своїх наскоків. Однієї України йому недостатньо.
Бернс як черговий посланець був обраний не випадково. Він в силу займаної посади може говорити прямо і без дипломатичної хитромудрості. Характерно, що його співрозмовником був секретар Ради безпеки Микола Патрушев. Дещо різний рівень. Співрозмовником останнього за рангом мав бути радник президента з національної безпеки Джейк Салліван. Мабуть, ситуація виявилася настільки серйозною, що в Москві знехтували невідповідністю рангів і провели переговори з Бернсом. Є непідтверджені відомості, що він мав розмову і з Путіним.
Можливо, що її зміст так і залишився б секретним, але у Вашингтоні зрозуміли, що повною мірою попередження не усвідомлені, та пішли на виведення змісту у відкритий інформаційний простір. Саме цьому служить матеріал CNN під вельми промовистим заголовком: «Директор ЦРУ вирушив до Москви, щоб попередити Росію про нарощування військ біля України».
Справа не тільки в самому попередженні як такому. Вони звучали й раніше. Цього разу не обійшлося візитами есмінців. Хоча один із них, USS Porter, з 1 листопада вже перебуває в Чорному морі.
Цього разу до Чорного моря зайшов USS Mount Whitney — флагманський корабель Шостого флоту ЗС Сполучених Штатів. Він є одним із найдосконаліших кораблів типу C4I (command, control, communications, computers and intelligence — командування, управління, комунікації, комп'ютери та інтелект). Це дозволяє команді передавати та приймати великі обсяги захищених даних у будь-якій частині світу. Крім того, на Mount Whitney можна координувати угруповання кораблів НАТО.
На борту перебувають офіцери штабів Шостого американського флоту, командування ударних сил і сил підтримки об’єднаних військово-морських сил Альянсу. Явно проводиться спільна операція із союзниками. Той, хто має очі та вуха, повинен повністю оцінити перебування Mount Whitney у Чорному морі. Нервовість Москви висловив Путін своїм розголосом про відстеження корабля через приціл.
Якщо Москва слова не розуміє, доводиться діяти. У цьому сенсі попередження Бернса набувають зовсім іншого змісту та ваги.
Для Байдена дуже важливо почати реалізовувати свої плани щодо оновлення дещо застарілої інфраструктури країни. Ухвалення конгресом закону про виділення $1,7 трлн на ці цілі у багатьох сенсах розв'язує руки адміністрації.
Вже ухвалено оборонний бюджет із прописаними там санкціями проти 35 осіб, яких у США вважають олігархами або наближеними до російської влади. І це не кінець. На підході ще кілька законопроектів, які мають очевидну антикремлівську спрямованість.
Тут треба наголосити, що всі види санкцій користуються безумовною підтримкою двох партій. Республіканці та демократи можуть смертельно битися один з одним, але одразу відсувають у бік свої розбіжності, коли йдеться про ухвалення санкцій проти російського режиму.
Це такий собі американський скріп. Удари по путінському режиму є складовою протистояння з Китаєм й у загальному сенсі світової демократії з авторитаризмом.
Як пише німецька газета Süddeutsche Zeitung, США дипломатичними каналами попередили Німеччину та інших союзників про небезпеку ескалації конфлікту між Росією та Україною. З цим США звернулися до міністерств закордонних справ у Берліні, Парижі та Лондоні.
Щодо газопроводу «Північний потік -2» чинять тиск на ймовірну коаліцію соціал-демократів, вільних демократів та зелених, щоб використовувати газопровід для тиску на Кремль.
На думку газети, американська сторона, судячи з усього, очікує, що Берлін зупинить або принаймні перегляне процедуру сертифікації трубопроводу, що триває, у Федеральному агентстві з мереж. Є всі підстави вважати, що американські застереження проти газопроводу «Північний потік -2» будуть взяті до уваги новим урядом Німеччини.
Начальник Генерального штабу Збройних сил України Сергій Шаптала заявив, що нарощування російських сил біля українських кордонів немає. Формально це. Однак 100-150 км для танкового кидка не така велика відстань. Ось чому Вашингтон через Бернса показав, що уважно слідкує за ситуацією.
Водночас директор ЦРУ попередив про наслідки. І в Україні, й на кордонах Польщі та Литви. Четвертого попередження не буде. Відомо, хто любить трійцю.
