Пограбування «по-особливому»
Ідеї Майдану потрохи реалізуються. Було обрано новий уряд. У його склад увійшли представники практично всіх парламентських політичних сил. Президент, новий/старий прем’єр-міністр та мер Львова фактично тримають у своїх руках конституційну більшість. При цьому сам Парламент у результаті виборів оновився на 65 відсотків. Тріумф демократії.
Зазвичай, саме момент тріумфу іноді може обернутися цілковитою поразкою.
В Інтернеті все швидше поширюються різноманітні чутки про першочергові завдання прем’єра, які він роздає своїй новій команді. Основний напрям майбутніх дій на основі цих завдань, на перший погляд, здається логічним у сучасних умовах. Адже сьогодні українська економіка перебуває у тяжкій хворобі, дехто навіть каже – у передсмертних конвульсіях. Інвестиції МВФ, США та Європи – це єдине, що тримає її «на плаву» останні півроку. Щоб не проїдати безрезультатно інвестиції, які можна було б пустити на розвиток держави, їх треба чимось замінити. Та тільки де в державі залягають такі велетенські масиви грошей?
Арсеній Яценюк знайшов відповідь на це питання. На його думку, передусім ці ресурси сконцентровані у соціальній сфері. Пільги, стипендії, пенсії, безкоштовний проїзд у транспорті, безплатна їжа у лікарнях – цей список можна було би продовжувати дуже довго. Загальна сума, що має бути зекономлена на наступний рік таким способом, перевищує десять мільярдів гривень. Потенційно вона набагато вища і може досягати двадцяти мільярдів. Цих грошей має цілком вистачити, щоб закрити всі дірки бюджету на наступний 2015 рік. Країну від дефолту врятовано – ще й гроші залишаться на розвиток перспективних сегментів держави. А через рік, за прогнозами аналітиків, почнеться економічна відлига – тож країна зможе прогресивно розвиватись, і всім нам стане легше жити. Здавалося б, усе добре – хто заради порятунку країни не згодився б дужче затягнути пояс, щоб дочекатися кращих часів?
Але тут за якоюсь невловимою асоціацією згадуються слова лікаря Джула з безсмертного роману М.Пьюзо «Хрещений батько»: «Якщо ви вважаєте, що ваша брехня дасть надію пацієнту і тим самим врятує йому життя – брешіть».
Цікаво, чому?
У цивілізованих країнах світу діє презумпція невинуватості. В Україні ж вона існує формально. Та в країнах Західного світу, особливо в Сполучених Штатах Америки, презумпція невинуватості набула цікавого забарвлення стосовно дійсно публічних особистостей і працівників державного апарату. По відношенню до них вона перетворилась на презумпцію винуватості. Ти винен у тому, в чому тебе звинувачує громадянин Х, аж поки не доведеш протилежного. Якби б віце-президента США на рівні чуток звинуватили у розкраданні бюджету, то він був би змушений доводити спершу в пресі, а якщо треба – то і в суді протилежне. Чи не пора цю чудову традицію започатковувати й в нас, з нашим досвідом останніх десятиліть?
Інстинктивно всі критики й так виходять з ідеї того, що Арсеній Яценюк і новий уряд винні. Ця ідея базується на уявленні про те, що ті, хто критикує, здатні зробити краще. Тому вони пропонують забрати зарплати в депутатів, зменшити кількість помічників, розпродати державні автопарки тощо.
Питання полягає в доцільності. Чому прем’єра вважають винним у тому, що він хоче забрати стипендії, урізати пенсії, збільшити пенсійний вік і т. д.? Офіційна мотивація його дій зводиться до універсальної відповіді: «Він хоче урятувати країну від остаточного дефолту». Чудово. Є мета і є засіб її досягнення. Та питання полягає у тому, що кроки-то практичні, а ось мета дуже теоретична.
Що означає «врятувати країну від дефолту?». Погодьтесь, що в ці слова вкласти можна будь-який сенс. Адже, рятуючи країну від дефолту, цілком можливо збагатити свою власну персону на півтора мільярди євро за рахунок населення, вбивши «неправильний» бізнес і надію мільйонів людей на нормальне життя, а можна створити рівні умови для розвитку малого та середнього бізнесу, захистивши його від зазіхань монополій, корупційних і контролюючих структур.
Урешті-решт, це виводить на думку, що справжні реформи не проводяться. Під виглядом запропонованих реформ населення України намагаються пограбувати, причому за дуже короткий час. Прем’єр-міністру ще грає на руку й те, що країна знаходиться зараз у стані неоголошеної війни – можна приховувати певні статті бюджет і не пояснювати витрати на армію.
А тому упевнено можна сказати, що основним месседжем реформ має стати відкритість, а не економія.
Саме відкритість бюджету України, доступ до всіх можливих державних фондів, закупівель, продажу витрат перерахування податків. А ще краще, якщо ця відкритість буде зведена в єдину систему, де кожен громадянин України може подивитися на що витрачаються його податки і звідки беруться гроші на стипендію його дітям. В умовах, коли бюджет і всі цифри відкрито, коли ми здатні вирахувати призначення і надходження податків та платежів, з’являється можливість усвідомлено оперувати механізмами економії. Ще краще зробити певне «перевидання» бюджетних коштів цільовим. Таким чином, буде зрозуміло, що якщо ми урізаємо стипендію студентам на рік, то певний підрозділ Збройних сил України отримає десять новеньких танків «Оплот». Це є порятунком країни від зовнішнього агресора.
А в умовах, коли нам кажуть, що треба урізати стипендію, щоб врятувати країну від «дефолту», коли нам не розповідають на що саме витрачаються ті чи інші кошти, давайте казати відверто – нас намагаються пограбувати. Пограбувати по-особливому – «по-українськи».
Антон МАЛЕЄВ, аспірант КНУ ім Шевченка, філософ, політолог, експерт з суспільно-політичних питань
