Закон про захист мовного інстинкту
Дихати, їсти, кохатися, розмовляти. Уже кілька днів триває обговорення проектів законів про державну мову, що зареєстровані в Верховній Раді. Дискусії такі гострі, що можна повірити, що здатність до мови справді є одним з інстинктів людини, як про це заявляє знаменитий психолог Стівен Пінкер.Йому ідеться про те, що здатність до мови є вродженою, генетичною. І на цій базі, що нам дісталася як видовий спадок, ми вже розташовуємо свою мову чи мови, втілюємо здатність розмовляти. Тож, давайте розберемося, який закон про захист мовного інстинкту в Україні може бути.
У січні зареєстрували аж три проекти закону про державну мову, і два з них виглядають дещо «розхристаними», технічними. Утім, є один, достойний як аналізу, так і доопрацювання. Ідеться про проект закону про державну мову, зареєстрований під номером 5670, авторів Подоляк І.І., Гопко Г.М., Ємець Л.О. та інших, він же фігурує під назвою «громадський».
Якщо цей проект приймуть за закон, то він поширюватиметься на всі сфери публічного життя, утім приватне спілкування та здійснення релігійних обрядів він не регулюватиме. Тобто і надалі можна буде освічуватися в коханні, слухати месу або скандалити будь-якою мовою. Українська мова жестів також регулюється цим законом.
Уже можна сказати, що більше проблем з’явиться в іноземців, які забажають набути громадянства України, бо за цим законом їм доведеться складати іспит на отримання сертифікату про володіння державною мовою України. У такому ж стані опиняться особи, що виконують функції держави. На іспити до новоствореного Центру української мови підуть усі—від Президента України чи депутата до державного службовця. Тобто навіть автори цього законопроету прийдуть.
Як будуть оберігати українську мову? Для затвердження стандартів державної мови буде створено Національну комісію зі стандартів державної мови. Також при Верховній раді буде діяти Уповноважений із захисту державної мови та прийматиме скарги від громадян про порушення закону. У нього в підпорядкуванні буде двадцять сім мовних інспекторів, повноваження яких має визначити Уповноважений та затвердити Кабінет Міністрів.Статус російської мови в законі окремо не прописаний, її мають на увазі під однією з мов національних меншин.
За проектом Національна комісія зі стандартів державної мови серед іншого визначає «стандарти української мови жестів для спілкування з людьми, які мають вади слуху». Потім цими стандартами керуватимуться мовні інспектори. От тільки ніде не зазначено, що в складі Національної комісії та Мовної інспекції має бути хоч один на всю Україну сурдопедагог, бо ні філологи ні правники не знають української мови жестів. Натомість читаємо: «Кандидатом на посаду мовного інспектора може бути громадянин України віком не менше ніж 30 років на день подання документів, який отримав вищу освіту або науковий ступінь в галузі філології за однією із спеціальностей: українська мова, загальне мовознавство, перекладознавство або науковий ступінь у галузі права». Я написала про це допис на фейсбуку з теґом законопроекту, і—не повірите!—автори проекту дуже швидко відповіли, що це врахують. Але все одно буде проблема з втіленням, оскільки дітей із вадами слуху в російськомовних містах вчать російської мови жестів з елементами української. Для того, щоб там перевести навчання на українську мову жестів, дітям потрібні будуть ще додаткові вчителі з української мови.
За проектом закону діти будуть ходити до україномовних садочків та шкіл, для нацменшин буде можливість навчатися рідною мовою. Написання та захист дисертацій буде здійснюватися державною мовою або офіційними мовами Євросоюзу. У законі чомусь з’являється дивне поняття «офіційні мови Євросоюзу». Нагадаю, що до цих мов належить англійська, німецька, французька, польська, румунська, шведська та інші мови країн-членів ЄС. Тобто це означає, що можна буде захистити дисертацію шведською чи польською, а російською чи китайською вже зась.Можуть виникнути складнощі для тих, хто захищає дисертацію з мови, якої немає серед мов ЄС.
За проектом кожен громадян України має право на транскрибування свого імені відповідно до національної традиції, тобто Пішту не перетворять на Степана, а Філіппа на Пилипа. Утім, може виникнути дуже дивна ситуація з іноземними прізвищами при видачі громадянам України іноземних паспортів, бо за законом має здійснюватися транскрипція з української мови. Приміром, спершу прізвище етнічного німця Goethe запишуть українською як Ґете, а іноземний паспорт йому дадуть на вже прізвище Gete. І хто в цих чотирьох літерах впізнає прізвище класика німецької літератури? Отож.
Українське кіно можливе лише українською мовою із вкрапленнями інших мов (до 15% реплік). Іноземні фільми дублюватимуть або озвучуватимуть українською. Подивитися кіно мовою оригіналу і похрустіти попкорном можна буде в кінотеатрах, яким дозволили 10% сеансів в оригінальному вигляді.
Загальнонаціональне телебачення має бути на 90% україномовним. Регіональне—на 80%. Усі друковані ЗМІ російською мовою змушені будуть видавати половину свого накладу в українському перекладі. Книговидання в Україні буде теж здійснюватися державною мовою за винятком видань, перелік яких затвердить Міністерство культури, і які будуть видаватися мовами Європейського Союзу. Сподіваюся, туди потрапить «KyivPost».
За два роки після прийняття закону українські видавці повинні будуть видавати книги лише українською мовою, утім дублювати їх іншими мовами теж дозволяється, проте наклад державною має перевищувати накла іноземною.
Обслуговування в сфері послуг має теж здійснюватися державною мовою, якщо клієнт не попросить зробити це мовою, що прийнятна для сторін.
Також на нас чекає реклама українською, утім, торгові знаки залишаться незмінними. Ми будемо продовжувати читати українські електронні книги Pocketbook та ловити безкоштовний інтернет у «McDonald's». Ну, і будемо читати без транскрипції про це у газеті «День».
Загалом державна мова цим законом прирівнюється до державних символів, як Прапор, Герб та Гімн України, та за публічне приниження чи зневажання української вводиться кримінальна відповідальність.
Багато хто нарікає на ейджизм у законі. Зокрема, мовним інспектором чи членом Національної комісії зі стандартів державної мови можна стати з 30 років, Уповноваженим із захисту державної мови—з 35. Трохи дивно, що серед обов’язкових вимог не професійні якості, а вік.
Як там писав класик? Як парость виноградної лози плекайте… закон про мову. Трохи дидактично, так, але справедливо. І це стосується не лише тих, для кого мова—робочий інструмент, як відбійний молоток у шахті, а взагалі усіх, бо мова, якою ми володіємо—це теж наші володіння. Усе ж треба знати, як ці володіння можуть захистити мовні інспектори, але краще навчитися це робити самим, керуючись нездоланним мовним інстинктом, ну, або нездоланним молотком.
