Футбол – для фанатів?
Чи вигідна ситуація із покаранням української збірної Газпрому, чи Польщі – вже не так важливо, коли, абстрагуючись від інтернет-війн, справді усвідомлюєш, що гра пройде із порожніми трибунами. Питання, яке має виникати передусім,а не губитися в сотнях коментарів і публікацій, - а власне для кого футболісти грають взагалі? Для кого існує ця гра: чиновників з UEFA/FIFA чи для нас?
Є якісь певні гуманістичні цінності, які можна пропагувати і на стадіоні, але в певний момент толерантність чомусь починає зазіхати на національних героїв та історію народу, частиною якого взагалі-то є фани. Не йдеться зараз, хто був ініціатором у FARE визнання Бандери нацистом. Оскільки питання політики давно вже є конфліктним для футбольних організацій і для активних фанатів. Не раз із вуст керівників ФФУ, а тим паче – світових організацій, лунали заяви, що, мовляв, не місце політиці на стадіоні.
Так, граючи в турнірах певної організації, ми змушені підкорятися певним правилам і прийнятій системі. Але хіба нормальною є інтенція цих самих організацій обмежувати вболівальників висловлювати свою позицію, хай і громадянську. Тобто, за їхніми правилами, на стадіон я маю приходити, забувши, що у моїй країні політична і культурна кризи, насолоджуватися лише грою, перетворюватися на півтори години на людину, яку все влаштовує, якій потрібні лише хліб та видовища – пиво/гот-доги/ та 11 футболістів, на яких принагідно можна покричати, що вони нічого не вміють.
Матч, який дивиться справді велика аудиторія (як на самій арені, так і перед телевізором) – безумовно є таким собі приводом, коли можна звернути увагу значної кількості на певні суспільні проблеми. Так, вже, сподіваюся, усім відомі акції на підтримку Павліченків («День» про це також неодноразово писав). Ця проблема набула розголосу саме через позицію і активність українських ультрас.
Динамо-Шахтар 07/04/13 / Фото: vk.com/free_family
Відреагували вони і на так званий «мовний закон», і на «газпромівський» спільний чемпіонат.
Товариський матч Україна-Чехія. Стадіон "Арена-Львів". Фото: VK /Андрій Озарків
Бойкот ультрас "Динамо" Об'єднаного турніру / Фото: VK.com
Неможливо абстрагуватися від проблем у державі (і в соціумі), і приходити лише глянути, як комусь вдається (чи ні) «фінт» на газоні. Футбол невіддільний від політики, хоча б тому, що є об’єднувальним фактором для нації. Як мова, культура, як традиції й спільне історичне минуле. Коли грають національні збірні, результатом цікавляться після матчу навіть ті, кому незрозуміле поняття «офсайд», хто не знає, скільки взагалі на полі гравців перебуває. Тому звужувати цю гру лише до процесу на полі – дещо лицемірно.
24/08/2012 Луганськ. Зоря - Ворскла (Полтава). Акція ультрас луганської команди, присвячена Дню незалежності
Коли над стадіоном лунає «Слава Україні! – Героям слава!»,то це передусім не футболістів стосується, як би вони не грали. Це стосується тих осіб, чиї портрети – на прапорах фанатів, тих, кого десь хтось визнав «дискримінаційними символами». Думаю, питання про доцільність нагадування українцям про їхнє існування у нашій історії взагалі не має поставати, чи не так?
