«Цей випадок має стати поштовхом до змін»

Нещодавній інцидент, що трапився у львівському ресторані Vapiano, набув неабиякого розголосу і оголив «хворобу» українського суспільства. Офіціант вигнав хворого на ДЦП Романа Кисляка із закладу, тому що, за словами директора мережі Vapiano в Україні Володимира Гавришевського, «чоловік видався офіціантові дивним». Вибачення, яке невдовзі з’явилося на сторінці ресторану, викликало ще більшу хвилю обурення. Адміністрація львівського ресторану Vapiano відмовилась коментувати ситуацію «Дню», київська — пообіцяла відповісти, проте так цього і не зробила.

Сам Роман розповідає «Дню»: «Мені дуже прикро, що так сталося, і я не хотів скандалу, але хотів би подбати про те, щоб таких ситуацій більше не виникало. Проблема в суспільному ставленні, через яке виникає відчуття збитковості у людей з особливими потребами. Ми потерпаємо не стільки від хвороби, скільки від того, як ставляться до нас люди. Конфлікт із працівниками вичерпано, і я нічого не вимагаю від них, тільки хочу, щоб люди звернули увагу на цю проблему. Я, як усі, маю мрії та плани на життя. Мені усі завжди казали, що у мене нічого не вийде, що я не зможу працювати, вказуючи на мою недієздатність. Найбільш ненависне для мене слово — «інвалід». Я намагаюсь не бути таким, поводитись як звичайні люди, але мені постійно нагадують про те, хто я і який. А це дуже нечесно — змушувати нас відчувати себе нещасними і зайвими. Я готовий не за себе стояти, а за слабкіших, ніж я».

У цьому сенсі дуже правильний жест зробила перша леді Марина Порошенко, яка запросила Романа на каву. Вона записала звернення до українців, у якому висловила свою підтримку суспільному обуренню та нагадала, що від прикрих випадків не застрахований ніхто.

Психолог та соціонік Марта Пивоваренко розповідає, що знає Романа із зими 2014 року як активіста «Донеччан у Львові» і волонтера, що годував та рятував багатьох людей у «сірій зоні». «Вважаю його людиною з великим серцем і неабиякою допитливістю. Враховуючи позицію Романа як активного громадського діяча, він може бути на порядок вище оцінений, ніж люди, що не мають такої хвороби, — говорить Марта. — Ситуація, з якою зіткнувся Роман, має місце в житті й інших людей з особливими потребами. Тому що вони, на думку багатьох людей, не відповідають вимогам суспільства, яке воно ставить до виживання. Але все-таки світові та українські тенденції рухаються до гуманізації. Якщо кожна людина буде залучена в суспільний процес, то це змінюватиметься».

«Поведінка офіціанта — просто приклад, який показує, яка існує практика в суспільстві, — продовжує Марта. — Правда, він є більш яскравим, і на це було вчасно відреаговано. Так завжди відбувається в суспільстві — певні тенденції доходять до точки кипіння, і, коли є прецедент, можуть бути якісь зрушення на рівні громади, політикуму, тоді мають бути зміни на законодавчому рівні, а після цього — поведінки загалу. Адже багато людей поводяться відповідно до своїх бажань доти, доки це не обмежено законом. І така практика є в усьому світі. Такі прецеденти є поштовхом для того, щоб громада звернула на це увагу, і як наслідок — змінювалися законодавчі ініціативи. Наше суспільство достатньо моральне, щоб дати оцінку таким випадкам. Цей випадок має стати рупором до змін. Питання і в тому, як відреагують на цей інцидент місцеві політики, чи будуть вони звертатися до центральних органів».

Психотерапевт Олег Романчук, засновник Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії, подібної думки: «Є такий вислів, що зрілість суспільства відображається у його ставленні до неповносправних людей. Тому така ситуація є проявом нашої незрілості, що полягає в неповазі до людей, які чимось відрізняються. З другого боку, реакція на цей випадок є дуже здоровою, і це показує, що суспільство змінюється. У радянські часи рішенням держави було ізолювати цих людей від суспільства. А це означає, що неповносправна людина не трактувалась як гідний член суспільства. Зараз суспільство змінюється. Самі особи з особливими потребами сміливіші, вони більш рішуче відстоюють свої права, а також ми дедалі більше усвідомлюємо, що ознакою гуманного суспільства є турбота про кожного члена. І цей випадок є критичною точкою, коли ми як суспільство маємо зрозуміти, що потрібно виявити солідарність не тільки з Романом, а й іншими людьми з особливими потребами. Крім того, ця ситуація також показує, що ми повинні більш системно думати про різні програми, які сприяють боротьбі зі стигмою і упередженим ставленням до неповносправних людей».

Практичний психолог, психоаналітик, кандидат психологічних наук Мар’яна Великодна також говорить, що інцидент треба розглядати в загальнокультурному контексті. «Нині провідні науковці-психологи світу тлумачать західну цивілізовану культуру, до якої належить і українська, як переважно нарцисичну, тобто таку, що пропагує цінності індивідуального успіху, досягнень, статусу, зрештою — величі. Нарцисичні цінності вимагають в особи знищити в собі некрасиве, недосконале, нездорове, — пояснює Мар’яна. — В нормі психічно здорова й психологічно гармонійна особистість витримує тиск такої пропаганди, лише частково підкорюючись відзначеним вимогам... Інша справа, коли зернята нарцисичних цінностей потрапляють на благодатний ґрунт невротичної нарцисичної особистості. Для неї цей фарс красивості й досконалості сприймається як реальний, і вона дійсно прагне витіснити зі свого життя все, що розцінює як недостойне свого іміджу. Цурається спілкуватися з недостатньо красивими, недостатньо заможними, недостатньо здоровими людьми. Фактично вона намагається позбутися внутрішньої недосконалості, відмежувавшись від недосконалості зовні. І це, звісно, ніколи не досягається, адже сам цей механізм ілюзорний, а наш світ — прекрасний в своїй несиметричності й неідеальності. Ми здатні змінити окреслену проблему в суспільстві. Час формувати моду на людяність і звертати увагу не лише на зовнішній профіль, а й внутрішній».

Накавуздругом

У четвер у соцмережах з’явилася нова ініціатива. Роман Кисляк, який з приємністю прийняв запрошення Марини Порошенко, написав у себе на сторінці у «Фейсбуці»: «Хочу запросити вас всіх, друзі, розпочати акцію #накавуздругом. Якщо ви вже маєте друга з особливими потребами — запросіть його в кафе або ресторан. Спілкуйтесь, веселіться, пийте каву, чай, їжте млинці, сирники, бургери або торти. Не забудьте сфотографуватися та поділитися з нами фото з хештегом #накавуздругом. Мої друзі, Емаус. Центр духовної підтримки осіб з особливими потребами, будуть вести хроніку акції у «Фейсбуці». Якщо ви хочете приєднатися до акції, але не маєте знайомих з особливими потребами, — пишіть Емаусу. Вони знайдуть для вас гарну компанію.

Приєднатися до акції можуть також кафе і ресторани. Запрошуйте до себе учасників акції — ставайте дружніми закладами для людей з особливими потребами. Ходіть #накавуздругом — робіть суспільство кращим!»