Кремль «підвищує ставки»
У Росії погіршено умови утримання одразу кількох незаконно ув’язнених українців. Що може зробити офіційний Київ і громадськість?
Іркутськ, Челябінськ, Сиктивкар, Магаданська область — сучасний кремлівський режим успадкував традицію, що тягнеться з часів Російської імперії, і запроторює українців до в’язниць «на краю світу». Днями стало відомо, що українського режисера Олега Сенцова, незаконно ув’язненого і засудженого за тероризм, етапують до Іркутська. Олександра Кольченка, який проходив із ним у справі й отримав десять років колонії суворого режиму, доправляють до Челябінська.
Ще одного фігуранта «справи кримських терористів» Олексія Чирнія нещодавно етапували до Магаданської області. І вже декілька місяців відбуває покарання у колонії в Сиктивкарі Геннадій Афанасьєв, який був свідком у справі Сенцова і Кольченка. До речі, 12 лютого має відбутися судове засідання щодо оскарження Афанасьєвим і його мамою Ольгою рішення Федеральної служби виконання покарань про відбування покарання Геннадієм у віддаленому регіоні — Республіці Комі, що за тисячі кілометрів від його рідного Сімферополя. Можливо, «на честь цього» спецназ ФСВП обшукав Геннадія, знайшов сім-картку (яку, радше за все, підкинули), і тепер в’язню загрожує штрафний ізолятор. І це — не всі приклади.
«МАБУТЬ, ТЮРЕМНИКАМ ЗДАЛОСЯ, ЩО БАТЬКУ НАДТО КОМФОРТНО»
«В’язня Кремля» Віктора Шура, який відбуває покарання у Республіці Татарстан, у колонії №5, учора безпричинно перевели на суворі умови утримання. Правозахисники з кампанії Let My People Go припускають, що літнього чоловіка утримуватимуть у карцері. Директива щодо переведення на суворі умови начебто прийшла безпосередньо з Москви, і лише на Віктора Шура. Жодними законними підставами ця директива не обґрунтовується.
Нагадаємо, Віктор Шур є громадянином Росії, але вся його родина живе в Україні, а він сам має посвідку на проживання в Україні. Наприкінці минулого року його засудили до 12 років позбавлення волі «за зраду батьківщини» — начебто він шпигував у Росії на користь України.
«Завдяки шанобливому ставленню людей, з якими батько перебуває в колонії, він, у принципі, не скаржився на свій стан. Навіть казав, що думав — буде гірше, — розповіла Ольга Налімова, донька Віктора Шура. — І, видно, після комісії з Москви, що була позаминулого тижня у колонії, мабуть, тюремникам здалося, що батько занадто комфортно живе. Так що, прийшла директива з Москви про переведення його на суворі умови утримання».
Ситуацію ускладнює те, що у Віктора Шура немає захисту — свого часу він відмовився від адвоката, бо поклався на порядність і чесність російського слідчого Крохмаля. Щодо отримання українського громадянства — у жовтні Міністерство закордонних справ пообіцяло посприяти у його оформленні, але, за словами Ольги Налімової, на цьому все і закінчилося.
«Почався етап, майже місяць із батьком не було зв’язку, ми не знали, де він і як, — згадує Ольга Налімова. — Потім два тижні був карантин у колонії, після цього — комісія. Зараз загрожують суворі умови утримання. Листи до батька доходять вибірково, ми скинули йому форму довіреності, щоб він її оформив і брат в Україні міг займатися питаннями громадянства. Як з’ясувалося, щоб потрапити на побачення в колонії, треба «вистояти чергу», а вона часом триває півроку. Тому, щоб толком поговорити з батьком, чекаємо, коли підійде його черга для побачення».
«ПОКИ МИ СПОСТЕРІГАЄМО ЗА СИТУАЦІЄЮ»
З цього тижня у Верховному суді Чеченської Республіки у Грозному продовжили розгляд справи українців Миколи Карпюка і Станіслава Клиха, яких звинувачують в участі у Першій чеченській війні. Перед цим судовий процес призупинився на два тижні, бо Клиху призначили психіатричну експертизу через неадекватну поведінку на засіданнях.
Українця визнали осудним. Захист не коментує результатів експертизи, щоб не нашкодити справі, але планує вимагати незалежного обстеження. Як зазначає координатор кампанії Let My People Go Марія Томак, суд буде відновлено з потрійною інтенсивністю — засідання відбуватимуться щодня. Тож розгляд справи буде напруженим.
Крім цього, посилюється тиск на Сергія Литвинова, колгоспника з Луганщини, якому спочатку інкримінували вбивства і зґвалтування, а потім ці звинувачення зняли і закидають «лише» крадіжку автівок. За словами голови правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук, російські слідчі намагаються усунути від справи незалежних захисників, натомість — долучити нав’язану судом адвокатесу.
«На 13 лютого заплановано зустріч міністрів закордонних справ «нормандської четвірки» (представників України, Німеччини, Франції та Росії. — Авт.). Тож можна припустити — хоча ніхто з нас напевно сказати не може, — що таким чином, через посилення утисків, Росія намагається набивати ціну, підвищувати ставки. Адже про обмін «в’язнів Кремля» йдеться давно, — розмірковує активіст кампанії Let My People Go Поліна Бродік. — Але це тільки припущення. Різкі зміни одразу в кількох справа незадовго до зустрічі у нормандському форматі — це може бути збігом. Складно робити якісь прогнози і давати однозначний аналіз. Тому поки ми спостерігаємо за ситуацією».
До речі, етапування Олега Сенцова та Олександра Кольченка до Іркутська і Челябінська, так далеко від місця реєстрації — як і у випадку з Геннадієм Афанасьєвим, — суперечить російському законодавству, і можна надсилати скарги до суду, вимагати переміщення в’язнів ближче до Криму.
«ТРЕБА ПОДВОЇТИ НАШІ ЗУСИЛЛЯ»
Час від часу адвокати «в’язнів Кремля» згадують про можливості обміну своїх підзахисних. «Перемовини такого роду відбуваються не у правовому полі, це — політичні рішення, — коментує Олександра Матвійчук. — Адвокат Надії Савченко Марк Фейгін висловлював переконання, що його підзахисну звільнять навесні. Не знаю, на чому ґрунтується його оптимізм. Варіант, який він пропагує, це — направити її відбувати покарання до України. Але це залежить не тільки від рішення України, яка має закрити очі на те, що формально Надію треба визнати винною, а й від Російської Федерації».
Є різні способи, як звільнити «заручників Кремля» і Росії умовно зберегти обличчя перед своїми громадянами, наголошує Олександра Матвійчук. Наприклад, обмін за Мінськими домовленостями — всі українці, ув’язнені за політичними мотивами на території РФ, є у списку на обмін. Але все це — політичні рішення. І щоб вони були на користь людей, потрібен належний міжнародний тиск.
«Треба подвоїти наші зусилля, щоб імена 21 «в’язня Кремля» не сходили з порядку денного ні міжнародних організацій, ні з якихось перемовин із Росією, — акцентує Олександра Матвійчук. — Далі буде ще складніше. Коли суди над людьми закінчаться, вони залишаться сам на сам із керівництвом колоній, і їхнє здоров’я і життя повністю під контролем тюремників. І майже жодних інформаційних приводів до нас не доходить. Тому долі цих людей треба постійно тримати у топі суспільної уваги. Є й підтримка міжнародної спільноти. Вдячні за ці, подекуди символічні, акти. Але багато чого спочатку відбувається символічно, а потім стає реальністю».
