Небезпечне сусідство

Кожне місто, і Запоріжжя не виняток, має полігони — території, що, відповідно до закону України, призначені «для захоронення побутових відходів, повинні запобігати їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам». Зараз у Запоріжжі працює лише один полігон біля селища Леванского (ПТПВ № 1), що функціонує з 1951 року. До останнього часу на полігоні не проводилося ніяких модернізаційних заходів, а сама техніка і методи утилізації залишилися на рівні радянської доби. Чиновники не заперечують, що через п’ять-шість років ПТПВ №1 не буде здатен приймати сміття.

Полігон №2, що на Нікопольському повороті, закрили ще 2007 року, оскільки він вичерпав свої ресурси. Вже понад п’ять років усе сміття Запоріжжя (понад сто тонн на день) вивозиться на єдине сміттєзвалище, яке ледь витримує таке навантаження.

Питання побудови нового полігону, який би відповідав усім сучасним стандартам, постало ще 2005 року, тоді було обрано й місце — 18 гектарів у селищі Сонячному. Однак 2007 року місце під полігон переглянули, депутат облради Володимир Черленюх заявив, що усі можливі міста під побудову об’єкта не були розглянуті належним чином, на що тодішній голова міста Євген Карташов відповів: «Ми відкриті до нових пропозицій...» Цікаво, однак, те, що полігон повинен був запрацювати у 2007—2008 роках, але і до цього часу є лише задумом.

Питання зі сміттєзвалищем на правому березі зависло, а міська рада вже затвердила новий проект. За словами начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області Ігоря БРОЙДЕ, полігон планується зробити суперсучасним комплексом переробки сміття, аналогів якому ще немає в Україні. За розрахунками спеціалістів, що були присутні на офіційній презентації проекту, його потужності вистачить десь на 15 років. Місце для «суперсучасного комплексу» запропонувала, начебто, влада району, і всі погодилися, що відчужені чорноземи неподалік від поселення Верхня Хортиця — вдалий вибір. Полігон планують будувати поетапно (п’ять-шість років), загальною вартістю 100 млн грн, а коли він вичерпає свій термін, «на його місці буде висаджено ліс» — обіцяють екологи і проектувальники. Однак проти цього проекту виступають самі жителі Верхньої Хортиці, які, м’яко кажучи, не вірять, що їхніми городам не «мандруватимуть» пакетики, та що з полігону не йтиме сморід.

— Як можна будувати сміттєзвалище біля Хортиці? Якщо чесно, я була в шоці. Мені шкода, що я житиму біля полігону, але ще більше шкода, що полігон знаходитиметься практично на заповідних територіях Хортиці, — поділилася мешканка поселення Валентина Кольцова.

Коли Запоріжжя залишилося з одним-єдиним полігоном для побутових відходів, стихійні звалища стали болючою точкою нашого міста. Таких «об’єктів» по Запоріжжю нараховується більше сотні, і суттєвих змін на краще, навіть після акції мера «Чисте місто» 2011 року, не спостерігається. За словами голови компанії «Ремондіс», яка займається вивезенням сміття, Геннадія СЕРБИНЕНКА, жителі продовжують викидати сміття на стихійні звалища або в контейнери біля багатоповерхівок, як наслідок, працівники компанії змушені вивозити сміття два рази на день. Та й жителі самих багатоповерхівок скаржаться на переповнені контейнери. Однак усі ці проблеми ляжуть на плечі нового курівника «Ремондіса» Богдана Ковпака.

Як свідчить практика, позбутися стихійних «полігонів» дуже складно, люди просто звикають вивозити відходи «сюди», і навіть штраф не завжди сприяє «відлученню» від місця.

Проблема номер два — продовження експлуатації полігону на Нікопольскому повороті, котрий закритий ще 2007 року. Ми поспілкувалися з жителями району, які бачили, як на сміттєзвалище заїжджали машини зі сміттям. Очевидці стверджують, що автомобілі найчастіше не є пристосованими для такої функції і дуже брудні.

— Буває — вдень, буває — під вечір, а іноді взагалі рано-вранці на полігон заїжджають якісь автомобілі, від яких іде неприємний запах: одразу зрозуміло, що в них сміття, — розповіла Олена.

Виходить, що Запоріжжя намагається не бути заваленим сміттям, але впевнено «хоронить» себе в ньому. Що підтверджують і працівники галузі. Їм доводиться працювати в жахливих умовах. Незважаючи на специфічність роботи, яку у Європі гідно оплачують, українські сміттярі отримують неприпустимо малу зарплатню. На даний момент у цій сфері помітний відчутний брак кадрів. Щоб працювати, не потрібно мати вищу освіту чи досвід роботи, але, зважаючи на умови, ставлення у суспільстві та економічну складову, мало кому сподобається такий варіант. «Іноді люди дивляться на нас так, ніби ми також сміття... — розповів нам двірник Олександр, — спочатку мене це розчаровувало, а зараз звик, і просто роблю свою роботу і не звертаю уваги...»

Якраз самі сміттярі, як ніхто інший, знають, що побутові відходи — дуже небезпечні. Сміття — це неприємний запах. Багато сміття — це більш масштабна проблема, яка стосується не тільки тих, хто мешкає у відносній близькості від полігонів, а й людей, які живуть поряд зі стихійними звалищами, і просто тих, хто має справу з переповненим контейнером із відходами. Українці, за старими традиціями, звикли звалювати все сміття у купу, в той час як Європа давно перейшла на поділ. І недарма. Побутове сміття завжди містить органічні відходи, що гниють і поширюють неприємний запах, а крім цього грибкові бактерії, спори яких швидко наповнюють приміщення і можуть стати причиною алергійних захворювань. Від такого сміття потрібно позбавлятися якомога швидше. Однак небезпека підстерігає нас і на вулиці. Марина Краснікова, лікар-вірусолог, радить: «Від сміття нам нікуди не дітися, і проблема в тому, що ми ще по справжньому не замислюємося, що сміття, через деякий час уже зовсім не те, що ми кидали в урну. І з цим не можна гратися. Намагайтеся не гуляти поряд з масивними звалищами сміття, а особливо стихійними. Якщо ви самостійно вивозите сміття, запасіться марлевою пов’язкою та обов’язково добре помийте руки з дезінфікатором».

Полігони також не є безпечними, але вони хоча б охороняються. Сміття взаємодіє і, як уже зазначалося, перетворюється на небезпечну для людини суміш. Органічні рештки вступають у хімічні реакції, унаслідок чого виділяються метан, діоксид вуглецю та радон. Такий «коктейль» спричинює нудоту, а при тривалому перебуванні може призвести до загибелі людини. Виділення газів є причиною того, що поряд зі звалищами не може існувати рослинність, тварини також уникають такого сусідства. З кожним поривом вітру ці небезпечні гази розповсюджуються, а аміак, з його здатністю збиратися, наприклад, у підвальних приміщеннях, є справжньою бомбою уповільненої дії.

У контейнерах з органічними відходами доволі часто зустрічається і так зване отруйне сміття: батарейки та акумулятори, ртутні лампи тощо. У зв’язку з цим ще 2010 року «Ремондіс» спільно з «Тетрапак» заговорили про поділ сміття на стадії його збору, а ми, зі свого боку, просимо громадян підтримати цю ініціативу задля власної безпеки.

Досвід західних країн, а також нашого сусіда Росії показує, що виходом з цього становища є укладення контрактів з фірмами, які мають можливості для переробки та потрібного рівня безпеки утилізації небезпечних відходів. В Україні є такі підприємства, однак контакт поки не налагоджено.