Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Реабілітація військових — державним коштом

Відповідний закон проголосували у Верховній Раді, але чи вистачить на всіх бюджетних грошей?
30 липня, 09:31
ФОТО З АРХІВУ "ДНЯ"

Минулого тижня депутати підтримали законопроект «Про внесення змін до статті 4 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»». Він передбачає забезпечення  виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації постраждалих учасників АТО. Фактично ці нововведення розширюють перелік осіб, котрі можуть за державні кошти лікуватися та проходити курси реабілітації. В першу чергу це стосується учасників АТО, які постраждали під час її проведення, приміром, втратили зір, мають ампутовані руки чи ноги і стали інвалідами. Необхідне лікування потрібне їм уже зараз. Однак без офіційного статусу інваліда вони не можуть претендувати на таку допомогу за державний рахунок. Тож прийнятий закон спрощує процедуру отримання такої допомоги — вставити протез за державні кошти чи отримати візок потерпілі учасники АТО можуть без відповідного статусу інваліда.

«Статус інвалідності — це процедура і бюрократична, і необхідна, яка триває два-три місяці, адже це й комісія у різних лікарів, й опрацювання питань, пов’язаних з інвалідністю. Але ці хлопці та їхні родини перебувають у тяжкому психологічному стані. І ці люди повинні піднятися, відновитися психологічно і йти оформляти документи, бо така державна допомога справді потрібна. Але реально це дуже непросто зробити. Тому виникла ідея у порядку винятку, враховуючи, що йде війна, що ці люди захищають державу, зробити спрощений варіант надання воякам такої допомоги», — коментує автор законопроекту, голова Національної асамблеї інвалідів України  Валерій Сушкевич.

Офіційно дія закону поширюється на військовослужбовців ЗСУ, Нацгвардії, працівників МВС, Управління державної охорони та інших військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і були учасниками АТО. Експерт пояснює, що для їхнього соціального захисту та реабілітації лікарі мають написати лише відповідний висновок. Також закон дозволить чоловікам, які хочуть продовжити службу в армії, повернутися на службу навіть із протезами. Бо офіційно статусу інвалідності на руках у них не буде. Але ті, хто побажає його отримати, матимуть таке право.

Скільки ж зараз таких героїв, що потребують додаткового захисту  від держави, Валерій Сушкевич точної цифри не назвав, лише додав, що ці дані «сумно динамічні».

Проблема в тому, чи вистачить у держави коштів на підтримку своїх захисників? Якщо інваліди з офіційним статусом роками чекають від влади нового візка чи іншої допомоги, що тоді говорити про військових? Уже зараз кошти на їхнє лікування збирають небайдужі волонтери, і українці не знають, кого в першу чергу підтримувати, бо таких не одиниці і, на жаль, не десятки. За словами Валерія Сушкевича, цього року державні програми для підтримки інвалідів скорочення не зачепили, але навіть на цьому рівні вони не забезпечують усіх потреб інвалідів України. Крім того, під дію цього закону підпадають і цивільні громадяни, які постраждали під час АТО і теж можуть отримати статус інваліда. Сушкевич зазначає, що фінансування розподіляти буде непросто, але й не передбачити для такої категорії громадян державної підтримки теж не можна.


 

18 українських бійців повернулися з лікарень Росії

Тепер Ростовська влада, на території якої лікувалися наші поранені, вимагає компенсації. Юристи стверджують, що міжнародне гуманітарне право такого відшкодування не передбачає

Учора 18 поранених військових з України, що лікувалися в одній із лікарень Ростовської області, повернулися на батьківщину. Тепер їх лікуватимуть в Одесі. Нагадаємо, що у Ростовській лікарні вони опинилися в ніч із 15 на 16 липня, коли наші медичні служби не могли до них дістатися.  Раніше повідомлялось, що солдати опинилися в оточенні: з одного боку їх обстрілювали терористи, з іншого — російські війська, і лише завдяки міжнародним домовленостям медичних організацій поранених забрали до російської лікарні. За версією ж російської влади, українські вояки самі перейшли російсько-український кордон поблизу КПП «Гуково» і звернулися по допомогу до російських прикордонників.

На офіційному порталі влади Ростовської області є повідомлення, в якому заступник губернатора Вадим Артьомов пояснює, українська сторона мала б тепер компенсувати лікування своїх бійців: «У нас немає причини, щоб перешкоджати поверненню на батьківщину українських військовослужбовців, більше того, це в наших інтересах, оскільки щоденне перебування, харчування і лікування поранених бійців обходиться обласній казні у чималу суму. Ми дуже сподіваємося, що українська сторона зможе компенсувати владі Ростовської області фінансові витрати, які понесла обласна казна за час лікування і проведення складних операцій військовослужбовцям».

Коментуючи перебіг лікування та повернення солдатів до України, пан Артьомов посилається на Мінську конвенцію про правову допомогу та правові стосунки з цивільних, сімейних та кримінальних справ, прийняту 1993 року. Однак юристи пояснюють, що у таких випадках варто керуватися Женевською конвенцією, котра в умовах війни та під час бойових дій передбачає гуманне поводження з пораненими, заручниками тощо, незалежно від того, з якої країни постраждалі.

Юрист Ксенія Проконова із компанії «ЮСКУТУМ», яка співпрацює із Товариством Червоного Хреста України, бачить у цій ситуації загрозу, що українські військові можуть стати заручниками ситуації, як це було з Надією Савченко: «Російська сторона переконує, що наші солдати самостійно перейшли кордон і звернулися по медичну допомогу. Хочеться вірити, що Росія не використає на цей раз медиків як прикриття, по аналогії з Савченко, яка нібито звернулася за статусом біженця. Медики ж під час військових дій і конфліктів мають особливий статус за міжнародним гуманітарним правом. Наші українські військові можуть мати у РФ статус військовополонених відповідно до Гаазької та Женевської конвенцій. Захист поранених і хворих розповсюджується на всіх військових чи цивільних, які потребують термінової медичної допомоги. Вони мають бути захищені та шановані. До поранених воїнів противника слід ставитися з повагою, надавати їм необхідну медичну допомогу. Відповідно до ст.30 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, витрати за лікування повинна нести держава, що тримає їх у полоні».

У представництві Червоного Хреста України нас також запевнили, що про жодну грошову компенсацію не може бути й мови. Однак офіційно війна між Україною та Росією не оголошена, в іншому разі Женевська конвенція діяла б тут стовідсотково. Зараз же все залежить від того, хто й як трактуватиме цю ситуацію.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати