Що чекає на освіту 2014 року

Директор «Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти» Ігор Лікарчук розповів про дані опитування українських освітніх експертів щодо ТОП-10 позитивних та негативних подій у освіті України за 2013 рік. Запропонували відповісти 1600 експертам, погодилися відповісти — лише 278. Це, на думку пана Лікарчука — дуже важливий показник «відкритості освіти і суспільства».

ЗІ ЗНАКОМ «ПЛЮС»

Ті ж експерти, які не побоялися висловитися, найбільш значимими подіями 2013 року назвали прояв активної громадянської позиції українського студентства у створенні Євромайдану — 70% поставили цю подію на перше місце. На другому — початок роботи з підготовки нової редакції Закону України «Про освіту»: суспільство сподівається, що такий закон з’явиться, його чекають. На третьому місці — збереження системи ЗНО при вступі до вишів. На четвертому — внесення до Верховної Ради України проекту закону «Про вищу освіту», підготовленого робочою групою академіка Михайла Згуровського. На останніх позиціях — вдалий виступ українських школярів на всесвітніх предметних олімпіадах, прорив інтернетизації в України (нині кожний другий українець віком від 15 років постійно користується Інтернетом).

ЗІ ЗНАКОМ «МІНУС»

Щодо ТОП-10 подій в освіті-2013 із знаком «мінус», то їх зайняли «антигромадянська і антипедагогічна позиції більшості ректорів вишів України, які не підтримали студентства у їхній боротьбі за громадянські права» (понад 70%). На другому місці — ухвалення Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року (54%), яку експерти назвати «нафталіновою» На третьому місці — моніторингове дослідження якості загальної середньої освіти («квінтесенція формалізму та лицемірства»), а також подальше погіршення соціального статусу працівників освіти, «підручникові війни», скорочення шкіл...

Не кращі результати показало он-лайн опитування освітян на порталі «Освітня політика»: відвідувачі поставили освітнім реформам такі оцінки за п’ятибальною шкалою: один бал — понад 77%, два бали — 11%, три — 9%, чотири і п’ять балів — 2,4%.

— 2013-й став роком виживання нашої освіти через поглиблення недофінансування на місцях, та роком посилення адміністративного тиску на освітян. Все це призводить до поглиблення різниць у доступі до якісної освіти. Це серйозна тенденція, яка набирає все більше обертів упродовж останніх трьох років, — розповідає голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України Лілія ГРИНЕВИЧ. — Дуже промовистим є проект бюджету на 2014 рік, аналізуючи його, ми можемо стверджувати: в освіті продовжиться ця криза, тому що в ньому ми знову маємо закладене недофінансування. Для прикладу: у формулу міжбюджетних трансфертів закладено вартість річного навчання учня 8 тисяч 800 гривень на рік. Треба розуміти, що один учень органам місцевого самоврядування коштує від 9,5 до 15 тисяч. Таким чином, ми закладаємо проблеми місцевим бюджетам та перекладаємо значну частку фінансування на батьківську кишеню. Це призводить до поглиблення різниць у доступі до якісної освіти: у школах, в яких вчаться діти більш забезпечених батьків, є зовсім інші умови навчання, ніж у тих школах, які працюють в маленьких містечках чи селах. Освіта в Україні відтворює бідність і формує соціальний прошарок неосвічених людей... Ми маємо загрози і по місцевих програмах: наприклад, питання підручників. 2013 року їхнє фінансування централізованою програмою МОН було збільшено майже удвічі, але при цьому вартість підручника зросла у 2,5 рази. При цьому ми спостерігаємо дуже низьку їхню якість і непрозорість використання цих коштів.

За словами Лілії Гриневич, на 2014 рік на освіту планують виділити 6,4% ВВП, хоча за законом має бути 10% національного доходу. Таким чином, не вистачає 53 мільярди гривень.

— Важко буде змінити систему освіти, не змінюючи суспільно-економічні відносини. Поки не стане конкурентною економіка, освіта в країні — непотрібна. Потрібні рейдери, охоронці й тітушки. Треба змінювати все. Питання фінансування проблеми вже не вирішить    — навіть якщо знайдемо 53 мільярди, ми не підвищимо якість освіти. Освіта падає, уряд займається окозамилюванням, а державна система моніторингу за якістю освіти не дає жодної об’єктивної інформації, більше того — вона спотворює реальну картину. Наші підручники працюють проти якості освіти, всі новації зупинилися, їх покладено під сукно, зокрема згортається ЗНО. Якщо ми будемо в такій формі далі існувати без поступального розвитку, то ЗНО себе дискредитує. За таких умов батьки і діти відмовлятимуться від державної системи освіти, і ми вже бачимо цю тенденцію. Українці їдуть до Чехії, Польші, Москви, — розповідає експерт альянсу «Програма сприяння зовнішньому тестуванню в Україні»  Володимир КОВТУНЕЦЬ.

ОСВІТА ЗА РІК ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ: ВИКЛИКИУ

У передвиборчий рік варто подивитися, як розподілятимуть кошти «на освіту». За даними профільного комітету Верховної Ради, у 2014 році кошти на підручники, комп’ютери та на автобуси закладено в так звану статтю від видатків, і їх розподілятиме саме Кабмін.

— У цю статтю, яка коштує 3,5 мільярди, збито все — і будівництво житла різним верствам населення, і освітні програми, і програми для інвалідів. Незрозуміло, який буде розподіл цих коштів... — продовжує Лілія Гриневич. — А щоб реальні потреби були зрозумілі, наведу приклад. Президент пообіцяв у 2013 році завершити програму «Шкільний автобус». Але нині нам бракує 1200 автобусів і 446 мільйонів гривень. Сьогодні ніхто не може сказати, скільки планують цих автобусів закупити, бо централізовані програми стали корупційною годівничкою. Звичайно, що це свідчить про зневагу до педагогів. Як і те, що в країні нічого не роблять для підвищення соціального статусу вчителя, престижності професії педагога, а також для їхнього соціального захисту. Наслідок — у педагогічні виші йдуть вчитися діти, яких нікуди не прийняли, щоб отримати диплом.

—  Страшна ситуація із підготовкою вчителів: ми маємо два негативних відбори. Перший — коли в педуніверситети йдуть не за покликанням (хоча, дякувати Богові, є ще й такі). Більшість — це ті, хто не вступив на інші більш престижні спеціальності. Другий негативний відбір — коли в школі молодих учителів ставлять в нелюдські умови: наприклад, зарплата наших педагогів у чотири-п’ять разів нижча, ніж у сусідніх країнах, крім, мабуть, Молдови. Кращі йдуть у бізнес, в інші сфери, залишається невеликий відсоток за покликанням, а загалом — ті, кому немає куди подітися. Навіть у цих умовах немає сенсу згадувати про післядипломну підготовку вчителів, бо якщо 17-20% педагогічного складу           — люди пенсійного віку, то про що можна казати? Аж випирає питання підвищення статусу вчителя, підвищення зарплати і врегулювання пенсійного законодавства. Бо доки буде мізерна пенсія, старші вчителі, які вже, як вижаті лимони, не підуть зі школи і не дадуть дороги молоді. Це проблема багатьох регіонів, —  вважає екс-міністр науки та освіти Станіслав НІКОЛАЄНКО. —  Ми не бачимо в указах Президента жодного живого рішення по освіті, ми його не бачили на жодному засіданні з ректорами і освітянами.

За словами Лілії Гриневич, в системі освіти відбуваються великі маніпуляції з тарифною сіткою і тим розривом, який є між мінімальною зарплатою і першим тарифним розрядом. Він сьогодні становить 366 гривень. У результаті вчителі та викладачі, в залежності від кваліфікації, недоотримують від 300 до 2000 гривень щомісяця. Підвищити перший тарифний розряд уряд збирається аж з 1 липня 2014 року — щоб зменшити розрив... на шість гривень. І лише під вибори — наприкінці 1 жовтня — розрив збираються зменшити до 290 гривень. Комітет від науки подав звернення в Кабмін та бюджетний комітет із проханням переглянути видатки на освіту та науку, яка теж зазнає зневаги з боку влади. Якщо 2009 року бюджет Генеральної прокуратури України складав 990 мільйонів гривень, а Національної академії наук — удвічі більший, то в бюджет ГПУ на 2014 рік планують закласти 3,7 мільярди, а НАНУ — 2,7...

ПОЗИТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ОСВІТИ — ЗАВДЯКИ ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВУ ТА МІСЦЕВИМ ІНІЦІАТИВАМ

— Серед позитивних досягнень в освітній політиці, названих експертами, МОН має відношення лише до 10% цих зрушень. До більшості міністерство непричетне: як правило, це місцеві ініціативи, — пояснює голова Центру освітнього моніторингу Павло ПОЛЯНСЬКИЙ. — МОН продовжує тенденцію, яку започатковано 2010 року: в Україні є дві освіти — на низовому рівні та на рівні регіонів і міністерства. Ці дві освітні лінії не перетинаються: є життя педагогічних колективів, навчальних закладів — це абсолютно окреме життя зі своїми турботами, і є управлінський рівень, який бавиться у свою гру.  Від теперішнього уряду не слід очікувати поліпшення ситуації. Належить максимально зберегти єдність громадськості, прогресивно налаштованих експертів і готувати зміни, які буде імплементовано в освіту за результатами президентських виборів 2015 року.

Фонд «Демократичні ініціативи» запитав в українців, як вони бачать проблеми у вітчизняній освіті. На першому місці — проблема невизнання українських дипломів у світі. На другому місці — корумпованість викладацького складу. Соціологи кажуть, що корупція в освіті — ініціативна та йде від студентів. Третє — невідповідність викладання умовам ринку праці (професійні стандарти почали напрацьовувати 2013 року).

— Реформування освіти неможливо в такому суспільстві, яким є наше, і неможливо за нинішньої влади. Часткові поліпшення можливі, але радикальні — ні. Тому що пріоритети держави визначено в бюджеті: коли істотно збільшується фінансування силових структур і зменшуються витрати на освіту та науку. Пріоритет — не вчити, а душити і давити. Якщо не буде реформовано суспільство, якщо воно не перейде до суспільства високих технологій, очікувати реформ неможливо, —  розповідає соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина БЕКЕШКІНА. — Я скептично  ставлюся до освітніх перспектив 2014 року. Те, що не добили освіту 2013 року — це заслуга громадськості, яка не дала ухвалити «Закон про освіту», що вже три роки намагається продавити МОН, і де була б нівельована роль ЗНО — єдиної ефективної антикорупційної реформи в суспільстві, яка істотним чином змінила структуру студентства...

На думку експертів, у 2014-му слід очікувати поглиблення адміністративного тиску — з бюджетників «робитимуть виборче знаряддя». Тому фахівці закликають побудувати широку платформу для змін в освіті та науці й тиском з боку громадянського суспільства досягати цих змін, наскільки це можливо.