Велике будівництво у зоні відчуження

Біля контрольно-пропускного пункту «Дитятки» на кордоні з Чорнобильською зоною відчуження стоять люди. Це — колишні місцеві мешканці, що їдуть «на гробки» — якраз поминальний день. Утім, сьогодні зона відчуження — не лише цвинтар людей, домівок та мрій, це — і великий будівельний майданчик.

АРКА ДЛЯ РЕАКТОРА

Біля ЧАЕС працюють комунальники в помаранчевих жилетах — підфарбовують білим бордюри. Такі роботи проводять щовесни. Навколо чисто. Височіє напівкруглий каркас нового саркофага для четвертого реактора ЧАЕС. Роботи мають закінчитися 20 листопада 2017 року. Керує будівництвом французьке підприємство Novarka. Над спорудженням конфайнмента, тобто укриття, працюють люди з 17 країн світу. Робота йде вахтами: 15 діб праці, 15 — відпочинку. Зміна триває сім-вісім годин. У Чорнобилі ніхто не живе, робочі приїздять із навколишніх міст — наприклад, зі Славутича.

Новий конфайнмент закриє саркофаг, споруджений 1986 року. Старе укриття можна експлуатувати до 2023 року. Коли збудують новий саркофаг, старий розберуть. Взагалі спорудження нового конфайнмента включає два етапи: створення арки і демонтаж першого саркофага. Стратегія демонтажу існує, але проектування ще не почали.

Конфайнмент розраховано на 100 років використання. «За перші 50 років треба вирішити проблему з геологічним сховищем і вилученням матеріалів, що містять паливо, розробити стратегію кінцевого розбирання об’єкту. За другі 50 років це треба реалізувати», — пояснив головний інженер проекту «План здійснення заходів на об’єкті «Укриття» Володимир Каштанов.

Новий саркофаг стоятиме на залізобетонних палях, кожна завдовжки 25 метрів і діаметром один метр. Висота фундаменту — вісім метрів. Спорудження нового конфайнмента коштує два мільярди євро, з них 1,5 мільярда йдуть на зведення саркофага. Гроші на проект виділяє Чорнобильський фонд «Укриття», де розпорядник — Європейський банк реконструкції та розвитку. У фонді багато країн-вкладників, серед них і Україна, яка виділила на проект близько 150 мільйонів євро.

ВЕКТОР — НА ЗБЕРІГАННЯ

На зелених галявинках стоять, як розкидані іграшки, споруди, де будуть тримати чи вже утримують ядерне сміття. Це — централізоване сховище радіоактивних відходів  «Вектор» неподалік Прип’яті. Розплановано інфраструктуру цього комплексу: пожежне депо, біоставки, резервуари для води, їдальня, лабораторія та шість сховищ. Уже працює одне сховище, КПП із дозиметричним контролем, пожежне депо; відбулися «холодні» випробування — тобто без використання відходів — ще одного сховища.

ЗА СПИНОЮ РОБІТНИКА — ПРИМІЩЕННЯ, ДЕ ЗА КІЛЬКА РОКІВ ГОТУВАТИМУТЬ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ВІДПРАЦЬОВАНЕ ЯДЕРНЕ ПАЛИВО

Вузькими металевими сходами піднімаємося на майданчик, де видно сховище, яке вже працює. У бетонній споруді низ розкреслено на білі комірки, схожі на стільники. Так, одне до одного, зберігаються 29 «порцій» радіоактивних відходів із ЧАЕС — до цього вони перебували на спецкомбінаті у Харкові. У сховищі буде чотири яруси. Коли заповнять перший, його забетонують і будуть заставляти другий, і так далі. Заповнене сховище вкриють бетоном, засиплють землею, глиною, чорноземом і засадять травою. У сховищі відходи можна зберігати 300 років.

Деякі відділення «Вектора» мають добудувати у 2017 році, щось зводитимуть до 2020 року. Будуть приймати радіоактивні відходи з ЧАЕС та трьох працюючих українських атомних електростанцій: Південноукраїнської, Рівненської та Хмельницької. А Запорізька АЕС має своє сховище для відходів.

Зрив термінів будівництва загрожує нам штрафами у десятки мільйонів доларів від Росії. Річ у тім, що відпрацьоване ядерне паливо з наших АЕС ми маємо повертати в ті країни, де його беремо. Зокрема ми отримуємо ці ресурси з Росії. Тому відпрацьоване паливо охолоджують і залізницею відправляють у РФ, де його переробляють. Після цього лишаються осклянілі відходи, які треба повернути у країну, яка користувалася паливом — тобто в Україну. Згідно з останніми домовленостями, наші відходи почнемо забирати у 2018 році.

Також до «Вектора» будуть звозити нові радіоактивні відходи з України. Тут можна буде зберігати ядерний «непотріб» різного походження, активності й термінів існування. Відходи закриватимуть у комірках із нержавіючої сталі. Ці «склянки»-комірки зберігатимуть в освинцьованому просторі.

ХОЧЕТЬСЯ ВІРИТИ, ЩО СЬОГОДНІ «МИРНИЙ АТОМ» — У НАДІЙНИХ РУКАХ. ПОЗАДУ — ЧЕТВЕРТИЙ ЕНЕРГОБЛОК ЧАЕС

З часом відходи з високою активністю та довгим «терміном життя» треба навічно перемістити у геологічне сховище. «Щодо геологічного сховища — дослідили підходящі майданчики, і далі не пішли. Обрали три майданчики всередині зони, і з них визначать кращий», — ділиться Валентин Мельниченко, генеральний директор Українського державного об’єднання «Радон», що займається долею радіоактивних відходів у країні.

НОВІ СХОВИЩА ДЛЯ СТАРОГО ПАЛИВА

«Замок» із кубічними виступами — майбутнє сховище для відпрацьованого ядерного палива з першого, другого і третього енергоблоків ЧАЕС, СВЯП-2. Будівництво планують завершити у 2017 році. Роботи почали 1999 року, ними керували французькі компанії. Але технологію обрали не надто підходящу, і на початку 2000-х роботи призупинили на декілька років. Тепер зведенням об’єкту керує американська компанія Holtec, на місці працюють українські будівельники.  

Об’єкт огороджений парканом, тудисюди снують робочі, видніються екскаватори та підйомні крани. Коли проект здадуть в експлуатацію, відпрацьоване паливо у вигляді тепловиділяючих збірок привозитимуть залізницею. Тут збірки ділитимуть навпіл і ці частини розкладатимуть у спеціальні патрони, які, у свою чергу, ховатимуть у пеналах. Патрони і пенали роблять в Америці, минулого літа випробували пілотну партію продукту.

НАД ПРОЕКТОМ ІЗ ПОБУДОВИ НОВОГО САРКОФАГА ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ З БАГАТЬОХ КРАЇН. АВАРІЯ НА ЧАЕС СТАЛА СПІЛЬНОЮ ТРАГЕДІЄЮ ВСЬОГО СВІТУ

Заповнені пенали — 196 половинок збірок у кожному — сушитимуть, потім будуть заварювати внутрішні кришки конструкції, закачувати спеціальні гелі, заварювати зовнішні кришки, перевіряти герметичність. Це відбуватиметься у приміщенні, схожому на замок. Потім візок доставить відпрацьоване паливо у бетонні комірки.

Зараз відпрацьоване паливо з трьох енергоблоків ЧАЕС зберігається у СВЯП-1, збудованому 1986 року на території станції. Там у басейнах охолоджуються близько 21 тисячі тепловиділяючих збірок. До нового сховища їх перевозитимуть дев’ять років, тобто до 2026 року. Окремо треба розробити проект виведення з експлуатації СВЯП-1.

Пенали у новому сховищі двостінні, розраховані на сто років використання. Час від часу техніка перевірятиме їхню герметичність, а навколо об’єкта встановлять датчики радіаційного контролю. Вартість проекту — близько 300 мільйонів євро. Головний інженер проекту будівництва СВЯП-2 з боку замовника, тобто ЧАЕС, Андрій Савін розповів, що все фінансують з рахунку ядерної безпеки Європейського банку реконструкції та розвитку. Експлуатувати об’єкт будуть коштом України.

Постає питання щодо відпрацьованого ядерного палива з інших АЕС України. Знов-таки, місце для його зберігання має тільки атомна станція у Запоріжжі. 26 серпня минулого року дали старт будівництву централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Це — проект Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» і американської компанії Holtec. Саме сюди з часом мають звозити відпрацьоване ядерне паливо з українських АЕС.

«Зведення ЦСВЯП має три стадії проектування, — поділився директор із нових ядерних установок компанії «Атомпроектінжиніринг» Ігор Орлов. — Ми обрали проектний інститут, завершимо проектування у 2016 році й до кінця цього ж року пройдемо експертизу. Будівництво плануємо завершити наприкінці 2017-го — у 2018 році. Так, щоб на початку 2018 року першу каністру відпрацьованого палива поставити на зберігання». У нове сховище будуть звозити тільки українське ядерне паливо. За кілька десятків років буде вирішено, чи заховувати його остаточно, чи переробляти для нових ресурсів.

P.S. Перед тим, як покинути зону відчуження, заїжджаємо до колись житлового кварталу Чорнобиля. Натрапляємо на смішного чоловіка з морозивом. Він зодягнений у синій робочий комбінезон, і сміється. Дивак працює три роки на автостанції поруч із Чорнобилем, отримує багато пільг за роботу в забрудненій місцині й цілком щасливий. Зона відчуження живе. Дивно, але живе.