Як священик допоможе лікарю?
В Україні готують законодавче поле для впровадження капеланства в усіх сферах. Почати хочуть із лікарняних закладів
Нещодавно об’єднання священнослужителів різних конфесій оголосило про започаткування медичного капеланства в Україні. У нас сьогодні більше відомо про військове капеланство: нині у Верховній Раді зареєстровано законопроект, що має регулювати діяльність священиків у війську. Але, зі слів ініціаторів, душпастирської підтримки зараз потребує набагато більше людей, особливо серед тих, хто перебуває у лікарнях.
ЦЕРКВА — ЩОБ ЛІКУВАТИ ДУХ
«Присутність у медичному або виправному закладі капелана дозволяє особам, які там перебувають, звернутися до Бога, відкриває нові можливості, — переконаний протоієрей Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату Євген ЗАПЛЕТНЮК. — Лікарі, наркологи можуть багато, але вони зможуть ще більше, коли їм допомагатиме священнослужитель... Людина складається з духу, душі та тіла. Медик лікує тіло, психолог, психотерапевт — душу, а священнослужитель — дух. Якщо хворий лікує тільки тіло, то результат тимчасовий, хвороба повертається, бо у людини немає духовного фундаменту».
На думку священика, капелани також потрібні й у хоспісах, де проводжають в останню путь хворих, і в онкодиспансерах. Крім цього, служителі церкви можуть допомогти долати наслідки впливу на психіку військових дій, зокрема боротися з посттравматичним синдромом. «Через військове протистояння на сході у нас значно зросла потреба у спеціалістах, які допомагають військовим та їхнім сім’ям адаптуватися. Щоб їм допомогти, потрібно налагодити співпрацю між церквою, Міністерством охорони здоров’я, медичними закладами та психологами, — вважає Євген Заплетнюк. — Існує статистика: священики, які допомагають людям під час хвороби, додають до медичного лікування 20% успіху. Навіть коли війна закінчиться, рани швидко не загояться, і нам треба буде докласти зусиль, щоб усе це пережити».
ДЕ НАВЧАТИМУТЬ МЕДИЧНИХ КАПЕЛАНІВ?
Нещодавно на базі Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика пройшли підготовку 200 священнослужителів, які незабаром почнуть служіння в лікарнях. По суті, вони взяли участь у пілотному проекті, тому що наразі сама програма навчання — у процесі розробки.
Медичні технології — це добре, але якщо ми не можемо морально і духовно підтримати людину, особливо якщо вона відходить, ці технології мало чого варті
За словами голови Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, старшого єпископа Української християнської євангельської церкви Леоніда Падуна, домовленості про освітню співпрацю вже є з Українським католицьким університетом, Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького, Національним педагогічним університетом ім. М. П. Драгоманова. У перспективі Україна має отримати нового спеціаліста — медичного капелана, термін навчання якого становитиме два роки.
ДУШПАСТИРЯМ ПОТРІБЕН ЗАКОН
Служителі церкви наголошують, що капеланство — не волонтерство. Тому священика має захищати закон. Всеукраїнська рада церков уже створила проект закону на основі проекту про військове капеланство, який ще будуть доповнювати та узгоджувати. Підтримку йому висловили у комітеті ВР з питань охорони здоров’я.
— Потреба у медичному капеланстві існує в Україні дуже давно. Медичні технології — це добре, але якщо ми не можемо морально і духовно підтримати людину, особливо якщо вона відходить, ці технології мало чого варті, — акцентує голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Ольга БОГОМОЛЕЦЬ. — Моя робота — у законодавчому регулюванні взаємовідносин. Державне законодавче регулювання має забезпечити капеланам офіційну роботу в медичних закладах. Наслідком наших зустрічей та обговорень має стати закон про капеланство — не лише медичне, а й студентське, тюремне, інше. Я готова провести для цього круглий стіл у Верховній Раді й, за потреби, парламентські слухання.
Священики, які вже сьогодні практикують капеланство, говорять, що духовної підтримки, окрім хворих, потребують люди, які мають проблеми із законом, наркомани, алкоголіки — ті, ким «пересічні люди часто гидують». І при цьому є велика необхідність налагодити діалог між представниками церкви та лікувальних закладів. Автори законопроекту про медичне капеланство хочуть, щоб священнослужитель був підпорядкований МОЗ, а не адміністрації лікарні — оскільки буває, що лікарня запрошує бути капеланами «своїх» священнослужителів. Багато аспектів ще треба обговорювати — щоб ефективніше проводити душпастирську та місіонерську діяльність.
