Бізнес вимагає рівності

Коли на Донбасі трохи рідше звучать гарматні залпи, український бізнес відновлює  дискусію, як у своєму середовищі, так і з владою, про прийнятні для всіх сторін правила гри. Але сьогоднішні складні умови дещо звужують цей діалог: не йдеться про те, чи повинна держава допомагати бізнесові, а про те, яким чином вона буде це робити — допомагати всім чи лише тим галузям і підприємствам, від яких очікується найвища віддача.

ПІДПРИЄМСТВ, ЯКІ ЧЕКАЮТЬ ДОПОМОГИ  ВІД ДЕРЖАВИ, — 23,5%

Причому в позиції бізнесу все голосніше звучить новий нюанс. Він вважає, що ця допомога держави має полягати в забезпеченні рівних умов для всіх суб’єктів господарювання. Але, з іншого боку, він також замислюється, а чи не суперечить така допомога принципам економічної свободи. Про це, зокрема, свідчить опитування, проведене  на початку цього року Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій у рамках проекту «Дослідження ділової думки». Воно показало, що частка підприємств, які чекають на допомогу від держави, торік стала істотно нижчою (23,5%), ніж тих, хто виступає за рівні умови (39,3%).

23,5% — це вагома цифра, але не настільки велика, щоб будувати довкола неї дискусію, говорить голова правління цього інституту Ігор Бураковський і зазначає: «Коли йдеться безпосередньо про допомогу, ми повинні зрозуміти, в чому вона саме сьогодні може полягати в умовах наших економічних і інших проблем». «Будь-яка допомога має фінансовий вимір, — говорить економіст, — і ми повинні думати ще й про її джерела, джерела тих ресурсів, які для неї потрібні».

Старший науковий працівник Національного інституту стратегічних досліджень Дмитро Ляпін зазначає ще одну нову тенденцію: посилилися виступи великого бізнесу, який наполягає на наданні йому рівних умов із малим бізнесом. Що це означає з погляду здорового глузду відомий економіст. «Якщо великий бізнес починає конкурувати з малим або навпаки, — говорить він, — то це означає, що або великий бізнес не є таким, або малий не є малим».

Вимога рівних умов тут, на його думку, рівнозначна однаковому підходові до всіх людей, незважаючи на їхній вік, освіту і рівень матеріального забезпечення. Ляпін ратує за рівні умови для бізнесу в рівних секторах. «Що означає, що держава використовує для підтримки когось свій ресурс? — запитує експерт і відповідає: — Це свідчить, що в нього є позитивна дельта фінансових ресурсів. І якщо вона підтримує когось грошима, то питається: звідки цей плюс взявся? Це означає, що держава, збираючи податки з національної економіки, зібрала більше, ніж їй потрібно для забезпечення її основних функцій з охорони порядку і кордонів. Це говорить про додатковий тиск держави на національну економіку».

«Можливо, ми могли б отримати той же результат, — робить висновок експерт, — якби держава не допомагала комусь, а просто зменшила податковий тиск на всіх». Він упевнений, що результатом втручання держави, якщо воно не спрямоване на якийсь сектор економіки в цілому, а лише на окремі підприємства, є просто неефективне використання ресурсу.

УКРАЇНІ ПОТРІБНІ ЕКСПОРТНО-КРЕДИТНЕ АГЕНТСТВО ТА ДИПЛОМАТИЧНА ПІДТРИМКА ЕКСПОРТУ

Інвестиційний банкір, менеджер проектів Easy Business Олексій Імас підкреслює, що ми сьогодні кажемо про одномоментні питання, тоді як країні необхідна стратегія, потрібно подавати Україну світові як партнера. На його думку, пряме субсидування державою окремих секторів взагалі фінансово неможливе. Він упевнений, що держава має підтримувати розвиток інтелекту у вибраних секторах, нехай це буде хай-тек, чи аграрне виробництво; передбачає, що «великий поштовх» для українського експорту дадуть створення експортно-кредитної агенції та дипломатична підтримка експорту держави, яка може підняти на інший рівень середній бізнес.

«Якщо неправильно керувати країною, всі розумні люди виїдуть», — цитує батька економічного дива в  Сінгапурі Лі Куан Ю керівник агенції з питань стратегічного розвитку «Спільні зусилля» Руслан Рохов. «Я б дуже хотів, щоб наша Революція Гідності переконала суспільство в тому, що ми не повинні чекати на зміни, а бути їх драйверами. Це залежить лише від суспільства. Бо одним країнам дають ефективних лідерів, а Україні дали народ. І в нас є проблеми в першу чергу з політичною волею».

Експерт розповідає про почуті ним під час нещодавнього зарубіжного відрядження оцінки України: вона, мовляв, рухається не в бік вільної економіки, а в напрямкові зарегульованої економіки, де держава все більше й більше бере участь у перерозподілі ВВП. Рохов вважає, що конкуренція в закритій олігархічній економіці є практично неможливою. На його думку, Україна «домоглася політичних свобод, але з економічними у нас є дуже великі проблеми».

«Ми робили половинчасті реформи», — стверджує експерт і наводить як приклад Білорусь, яка взагалі не займалася реформуванням, але перебуває на сьогодні в кращому становищі, аніж Україна. Рохов підкреслює роль урядовців у стані економіки і наполягає на тому, що спрямованість на зниження їхньої платні не дасть потрібного ефекту ані в справі боротьби з корупцією, ані в стимулюванні економічного розвитку країни. Він ратує за те, щоб обрій планування в країні не обмежувався місяцем, а дії уряду відповідали тому, що ми будуємо. «Для бізнесу потрібні спрощення, дерегуляція і відкритий діалог із владою, — упевнений Рохов. — Якщо ці сектори буде задіяно, то взаємодії держави з громадянським суспільством і бізнесом як джерелом внутрішніх інвестицій мають дати ефект синергії».

ПРО НОВИЙ ЗАКОН ПРО ПІДТРИМКУ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

Старший науковий працівник Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України Ніна Ісакова говорить про новий закон (прийнятий Верховною Радою за основу) про підтримку малого та середнього бізнесу. На її думку, великі підприємства мають достатні ресурси, щоб самостійно справлятися зі своїми проблемами. Вчений вважає, що політика підтримки малого та середнього бізнесу не несе в собі суперечності з економічною свободою навіть у тому випадкові, якщо допомога здійснюється якимось окремим секторам або видам підприємств. Вона має будуватися так, щоб сприяти економічній свободі підприємств. Водночас Ісакова звертає увагу, що імплементація навіть добрих законів в Україні була недостатньою. У цьому вона звинувачує виконавців на регіональному рівні і пропонує перенести на цей рівень відповідальність за підтримку малого та середнього бізнесу, як регіональних економічних агентів.