«Нафтогаз» у цуцванзі
Експерт називає помилкою української сторони запрошення «Газпрому» на перемовини щодо нових умов транзиту газу до Європи
«Газпром» у вівторок надіслав НАК «Нафтогаз України» рахунок на оплату газу, невибраного українською компанією у третьому кварталі 2015 року за закладеною у контракт 2009 року умовою «бери-або-плати». Оскільки мінімальна річна кількість газу в цьому кварталі становить 10,485 мільярда кубометрів, і з урахуванням обсягу газу, що його «Газпромом» поставив в Україну, «Нафтогазові» виставлено рахунок на суму $2,549 мільярда. «Газпром» чекає оплати рахунку упродовж 10 днів», — йдеться в його повідомленні.
У повідомленні процитовано слова голови «Газпрому» Олексія Міллера: «Україна у 2015 році фактично відмовилася від закупівель російського газу у третьому кварталі. Отже, жодних домовленостей про незастосування правила «бери-або-плати» (на відміну від попередніх періодів 2015 року. — Авт.) у цьому періоді не було».
Що криється за цим політичним демаршем і до чого він призведе, «День» запитав у президента Київського інституту енергетичних досліджень Олександра Нарбута.
«Нафтогаз» вибудував свою позицію, відштовхуючись від суперечки, що ведеться у Стокгольмському арбітражному суді, — роз’яснює експерт, — у ній є така чітка складова: щодо низки умов, які діють до 2019 року, контракти мають бути переглянуті з моменту їх укладання, оскільки не відповідають діловій практиці і ринковій кон’юнктурі. Відповідно, спочатку відкидається умова бери-або-плати. Адже багато європейських держав від неї відмовилися чи істотно зменшили обсяг постачань газу, на які це зобов’язання поширюється. Відповідно, «Нафтогаз», припинивши у третьому кварталі минулого року закупівлю російського газу, по суті, відмовився виконувати і весь контракт у його сьогоднішньому вигляді».
«Тому, на мій погляд, — веде далі експерт, — «Газпром» намагається збільшити обсяг сумарних вимог за позовами, що розглядаються у Стокгольмі. І в цій претензії, я, як не юрист, нічого нового і особливо небезпечного не вбачаю. Зрозуміло, що рахунок не буде сплачено. Тому можна припустити, що потім він перетвориться на позов, який доповнить раніше висунуті претензії, рішення за якими має прийняти суд у Стокгольмі. Я не думаю, що це може схилити чашу терезів на користь «Газпрому». Я боюся помилитися, але у своїх вимогах, що фігурують у Стокгольмському арбітражі, «Газпром» багато разів посилався на тake-or-pay. Ба більше, виставлену тепер суму штрафу, на мій погляд, саме й складено з невиконаних за минулі роки зобов’язань за цією формулою».
Експерт також нагадує, що Україна, натомість, виставила у Стокгольмі зустрічні претензії щодо тарифу на транзит і заявлених у первинному контракті його обсягів, які не виконувалися. Та й цінові умови на постачання газу Україні істотно відрізнялися від існуючої кон’юнктури, а відмова «Газпрому» від перемовин не дала змоги Україні купувати газ на справедливих ринкових умовах.
Нарбут звертає увагу також на те, що наприкінці минулого року «Нафтогаз» запросив «Газпром» на перемовини щодо нових умов транзиту газу до Європи. При цьому він зазначає, що це був недостатньо продуманий крок, у результаті якого українська сторона опинилася у цуцванзі, чи, точніше, як кажуть шахісти «у вилці». З 1 січня в Україні почала працювати встановлена НКРЕКП нова тарифна модель для «Укртрансгазу» — так звана єдина модель «вхід-вихід». У ній встановлено плату за вхід до нашої ГТС і окремо — за різні з неї виходи, передбачено норми технологічних втрат і витрат. Усе це формує вартість послуги щодо доставки газу європейським країнам, що раніше називалося транзитом. «Це та модель, на якій працюють практично всі європейські оператори магістральних газопроводів», — зазначає Нарбут.
«А вилка для «Нафтогазу» полягає в тому, — додає він, — що «Нафтогазу» потрібно або ж розірвати договір із «Газпромом» про транзит і запропонувати йому самостійно викупити існуючу потужність, до того ж там діятиме принцип качай-або-плати. А залишаючись стороною контракту з «Газпромом», «Нафтогазові» доведеться самому викуповувати цю потужність і відповідати за дотримання принципу качай-або-плати. Парадокс полягає ще й у тому, що раніше «Нафтогаз» зловживав старою моделлю і майже всю плату за транзит російського газу залишав собі, сплачуючи «Укртрансгазові» незначні суми, а згодом лише постачав газ для технологічних цілей з подальшим взаємозаліком».
«Позиція «Газпрому» полягає в тому, щоб до кінця чинності контракту, тобто до 2019 року, нічого не змінювати,— переконаний Нарбут. — І я дивуюся, що «Нафтогаз» запрошує його на перемовини, а не повідомляє про розрив контракту, використовуючи для цього закладені в нього процедури. Можливо, «Нафтогаз» спробує запропонувати якісь нові умови і хоче створити ситуацію, за якої «Газпром» буде вимушений сам розірвати чинний контракт? Мені це не відомо. Хотілося б почути роз’яснення керівництва «Нафтогазу», якому час перейти від мови пропаганди, якою він зараз переважно послуговується, до серйозної розмови із громадськістю та експертним середовищем».
