Сир у комунальній мишоловці

«У чистий четвер очистимо тарифи». Під таким гаслом під Кабміном 9 квітня проходила акція, в ході якої учасники «прали» платіжки за комунальні послуги. Українська влада, мабуть, стривожена глухим ремствуванням населення у зв’язку з підвищенням тарифів на газ, тепло та електроенергію. Не випадково прем’єр-міністр Арсеній Яценюк доручив у середу на засіданні Кабміну віце-прем’єрові — міністрові регіонального розвитку та ЖКГ Геннадієві Зубку та представникам «Ощадбанку України», а також владі на місцях роз’яснити громадянам фінансові переваги впровадження програм енергоефективності. За його словами, вони дозволяють «купити нові вікна, щоб утеплювати будинок, квартиру, замінити котел й отримати 20% компенсації». Прем’єр вказав, що бюджет компенсує до 30% (але не більше 10 тисяч гривень на одну родину) на утеплення будинків.

«На разі ми зможемо запровадити цю програму лише в ОСББ, — чи то спростував, чи до доповнив прем’єра Зубко, — оскільки там є організований механізм, є той, хто може позичити ці кошти, і є той, хто зможе повернути ці гроші. Тому на цю ділянку ми направляємо 40% компенсацій вартості кредиту». За прогнозом віце-прем’єра, скористатися цією програмою зможуть 134 тисячі сімей.

•  Зробив добру справу в цьому ж напрямі й Президент України Петро Порошенко. В середу він підписав закон №263-VIII (ухвалений парламентом 18 березня) «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування деяких неприбуткових організацій». Цей документ як манну небесну чекали в ОСББ, оскільки він повертає їм статус неприбуткових організацій, а отже і можливість займатися статутною діяльністю.

Чи досить цих заходів, щоб заспокоїти населення і дати людям можливість підготуватися до стрімкого стрибка комунальних тарифів? У експертному співтоваристві вважають, що чиновникам слід було б також попрацювати на ниві роз’яснення процедури надання й отримання субсидій. На разі ж в самому експертному середовищі немає особливої довіри ні до ефективності субсидій, ні до результативності розрекламованих підготовчих робіт, спрямованих на зниження витрат на опалення квартир і будинків.

•  Відома правозахисниця та адвокат Тетяна Монтян упевнена, що насправді мета програми субсидування населення полягає насамперед в тому, щоб отримати відомості від людей, які хочуть якось поліпшити своє матеріальне становище, що різко погіршилося через підвищення комунальних тарифів. За словами правозахисниці, подана ними декларація перевірятиметься відповідними органами. Ризики для людей адвокат бачить у тому, що фіскальні органи візьмуть на облік всі незареєстровані споруди, яких особливо багато в сільській місцевості. «І замість субсидій людям може прийти повідомлення про який-небудь податок», — передбачає Монтян і порівнює обіцянку субсидії із сиром у мишоловці.

•  Ризики для міського населення вона бачить у тому, що оскільки житлово-комунальне господарство не реформоване, «всі субсидії безпосередньо підуть нашим улюбленим ЖЕКам, комунальній мафії». На думку Монтян, «якби це були монетизовані пільги, люди могли б подумати, чи сплачувати за послуги, які не були надані. Але в даному випадку у людей просто немає вибору, а субсидії підуть мафії, якщо, звичайно, комусь удасться їх отримати». У цьому вона сумнівається, тому що «бюджет порожній, субсидій брати нізвідки». Монтян називає програму субсидування населення «грандіозною аферою, яка не принесе людям нічого, окрім проблем». Вона критикує «знаменитий законопроект 1565, який робить все для остаточного закабалення міського населення керуючими компаніями й усілякими шахраями. Якщо його буде прийнято в другому читанні, то наше житлово-комунальне господарство взагалі розвалиться найближчим часом. А на цьому полі «пастимуться» натовпи шахраїв, після яких реформувати вже буде нічого».

•  Так само радикально налаштований і громадський активіст Михайло Шкурін. Він розповідає, що йому довелося об’їхати всю Україну, вивчаючи реакцію населення на підвищення тарифів, і в жодному місті не почув, щоб на цю тему проводилися якісь громадські слухання, щоб людям роз’яснювали сенс підвищення тарифів, порядок отримання субсидій. І всі наполягали на тому, що державі, перш ніж підвищувати тарифи, потрібно було підвищити зарплати, пенсії, стипендії й інші соціальні виплати. І лише після цього, як вважають люди, можна говорити про економічно обгрунтовані тарифи й вимагати від населення своєчасної оплати, залякуючи можливістю виселення за несплату. «Всі дані, що декларуються міністром юстиції, зокрема про чотири мільйони українців, які отримають субсидії, — це чистий, нічим не підтверджений, піар», — відзначає активіст.

Член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій КОРОЛЬЧУК відзначає, що майже всі парламентські фракції, що входять до коаліції, підтримують створення тарифної тимчасової слідчої комісії. Експерт вважає, що одна лише підготовка до створення такої комісії і згода на це більшості членів коаліції фактично є визнанням того, що при підвищенні тарифів міг бути скоєний злочин, який завдав збитків інтересам держави та її громадян.

«Створення дієвої ТСК, — упевнений експерт, — призведе до отримання реальних даних від структур, які мають безпосередній стосунок до пропозицій і формування підвищених тарифів». Насамперед ТСК має отримати доступ до внутрішньої інформації НКРЕПК й «Нафтогазу». Зокрема, до методики розрахунків тарифів, яка призвела до підвищення ціни на газ власного українського видобутку для населення в 3—6 разів — до 3600—7200 гривень за 1000 кубометрів. Підсумком роботи ТСК, на думку Корольчука, може стати перегляд тарифів у бік зниження. Але можливий і інший варіант: розробка плану щадного поетапного підвищення вартості газу й тепла. Але в цьому випадку експерт передбачає формальний розвал коаліції.

•  Намітки позитивної програми з модернізації житлово-комунального господарства й зниження відповідних тарифів виклав директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров. Він розповів, що його партнери-інвестори, зокрема й іноземні, попросили вивчити ситуацію в ЖКГ нашої країни і зробити зведення про можливість приватизації ЖЕКи. В цьому випадку інвестори готові були створити, принаймні в Києві, конкурентні середовище на цьому ринку. З’ясувалося, що в житлових організацій величезні статутні фонди (в одного з ЖЕКів вони досягали 150 мільйонів гривень). Виявляється, райради, які в столиці мають намір реанімувати, виділяли ЖЕКам величезні гроші на придбання саджанців дерев або сміттєвих баків. «І як можна приватизувати цей об’єкт, якщо в балансах голі цифри, а ні баків, ні дерев вже немає?», — запитує дослідник. Він пропонує дисконтувати основні фонди ЖЕКів й реалізувати в столиці декілька пілотних проектів з їх приватизації. «Тоді кінцевий споживач матиме можливість обрати компанію для надання послуг — державну або приватну».

«Чи вірите ви в реальність таких проектів?», — запитав «День» у Монтян, яка відома ще й як активіст ОСББ. «Ніхто сюди не прийде, — відповіла вона, — доти, доки не формалізовано майнові права в багатоквартирних будинках і доки в будинках немає господаря — представника якого-небудь товариства, чи то ОСББ, чи то ЖБК. А ця проблема у нас не вирішиться ніколи, тому що в ній — корінь усіх бід. А якщо її все ж розв’язати, нам не будуть потрібні жодні іноземні інвестиції — тоді люди направлять гроші, якими зараз на свій розсуд розпоряджається комунальна мафія, на благоустрій і утеплення своїх будинків». «У нас в будинку є ОСББ, і нам не потрібні жодні інвестиції — ми все чудово зробили, — сказала Монтян. — У нас не грошей немає, у нас немає правил гри».