Яніка Меріло: «Лише за 15 років Україна зможе повністю перейти на e-governance»

Уже з вересня львів’янам стане простіше і швидше отримувати комунальні, державні та приватні послуги. Як анонсувала минулого тижня міська влада, вже за місяць кожен мешканець зможе отримати соціальну ID-картку. Зокрема, користувачі «карток львів’янина» зможуть отримувати знижки в торговельних мережах міста, в транспорті, закладах медицини, освіти і культури тощо.

Відповідний меморандум щодо запровадження «Електронної картки львів’янина» підписав Ощадбанк спільно зі Львівською міською радою. На картці розміщуватиметься фото і прізвище власника. Також вона оснащена контактним і безконтактним чипами, є носієм персональних даних. Крім цього, на картці передбачено унікальну функцію — електронно-цифровий підпис користувача. Як пояснили в фінустанові, таким чином можна буде підписувати електронні документи через зчитувальні пристрої, встановлені в точках надання електронних послуг.

Планується, що першими отримають картки львів’яни-учасники АТО. Бійці звільнятимуться від оплати комунальних послуг, а також отримають знижки в приватних медичних закладах, безкоштовну реабілітацію, їхні діти отримають безоплатне оздоровлення і харчування у школах та садочках, знижки в театрах і музеях.

ID-картка львів’янина — один із перших кроків на шляху впровадження в Україні системи електронного урядування — е-governance. Влада ще більше року тому оголосила про введення нових систем забезпечення українців державними послугами, хоча розмови про це тривали давно.

Одним із реалізаторів нової програми стала на той час радник міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавічуса естонка Яніка Меріло. Втім, наприкінці травня виконавчий директор Української асоціації венчурного капіталу та прямих інвестицій UVCA покинула свій пост, а через місяць стала позаштатним радником міського голови Львова Андрія Садового. На новій посаді Яніка Меріло продовжила займатися впровадженням е-governance, але цього разу точкою прикладання зусиль став Львів.

Минулими вихідними естонка поділилася зі слухачам навчальної програми «Школа Мерів» вигодами, які дасть запровадження електронного врядування мешканцям міст. Розповісти про це, а також про особливості, перспективи та перешкоди реалізації електронного урядування в Україні та те, як це відбувалося в Естонії, було головною метою зустрічі Яніки Меріло з майбутніми мерами міст.

Як відомо, сьогодні Естонія посідає 15-те місце в світовому рейтингу з впровадження електронного урядування. А 2005 року тут вперше у світі відбулися електронні вибори. Як розповіла Яніка Меріло, сьогодні в Естонії майже всі державні послуги можна оформити в електронній формі. Традиційно в країні відбуваються лише вибори президента, процедури одруження та розлучення. «Перехід до е-governance не відбувається за місяць або рік. Це важливо розуміти і проводити зміни поступово. Перевага України в тому, що у світі всі електронні послуги вже існують. Не потрібно нічого винаходити, необхідно лише втілити в життя те, що успішно працює у інших», — сказала вона. Наприклад, в Естонії повний перехід на е-governance тривав 10 років. А всіх охочих навчали користуватися онлайн-сервісами безкоштовно. «Адже немає сенсу впроваджувати електронне урядування, коли люди не вміють користуватися цими послугами», — зазначила Яніка Меріло.

За її словами, Україна може розраховувати на повний перехід на е-governance вже через 15 років. На перших етапах реалізації проекту електронних сервісів українцю не потрібно буде приходити в державні установи, щоб отримати необхідну довідку. «Мені в Україні найбільше «подобається» довідка про несудимість. Це верх абсурду. Держава змушує мене брати довідку, яка мені зовсім непотрібна. Якщо чиновник хоче знати цю інформацію, нехай подивитися в своїй державній базі. А зараз виходить, що держава використовує мене як посильного — я повинна в держави отримувати довідку, яку потім маю показати державі, але при цьому мушу заплатити за неї та постояти в чергах», — іронізує Меріло.

Вона наводить результати дослідження, проведеного Львівською бізнес-школою, в рамках якого магістри визначали, скільки разів потрібно звернутися в держустанови, щоб отримати ту чи іншу довідку. Як виявилося, найпростіше сьогодні в Україні отримати дозвіл на дозвіл на рекламу (!). «В середньому, щоб отримати якусь довідку в Україні, потрібно 12 разів щось зробити — подати заявку на отримання документа, отримати його, віднести в іншу держустанову і тому подібне», — підсумовує Меріло. За її словами, електронні послуги стануть безумовним благом для України, бо зникає сам корупційний прецедент — контакт з чиновником. До слова, саме за її ініціативи у Львові відбувається провадження електронних карток мешканців міста.

Також Яніка Меріло розповіла про сервіси, які вже запроваджено або незабаром запрацюють. Наприклад, по всій Україні органи МВС можуть в онлайн-режимі перевірити інформацію про несудимість. А ДФС в Дніпропетровську та Львові надає в електронному режимі довідку про доходи фізособи. У Луцьку та Калуші видають витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. А в Херсоні можна подати і отримати запит на публічну інформацію.

Щоб розширити список послуг та географію їх надання, розповідає Меріло, насамперед потрібне розуміння на державному рівні того, що ми вже можемо робити і що нам потрібно робити. «Мене часто запитують: «Хто гальмує електронне урядування в Україні?» Важко відповісти. Насамперед, це ті люди в уряді, які повинні були б створити стратегію, план дій, визначити відповідальні органи, строки, за які потрібно реалізувати цю програму і за які кошти. Технічно така програма у нас є і закінчується цього року. Але ж її ніхто не виконує. Нової стратегії немає. Це як на підприємстві. Ти не можеш нічого робити, якщо у тебе немає бачення і плану», — каже радник мера Львова.

Серед інших проблем — відсутність законодавчої бази. «Коли ми запускали безкоштовно онлайн-сервіси, то один прогресивний депутат від прогресивної партії сказав, що ми не можемо надати послуги, доки це не буде прописано в законі. У світі все, що не прописано в законі, можна робити. В Україні — логіка працює навпаки. Можна робити тільки те, що прописано в законі», — дивується Яніка Меріло.