Запобіжники... від профанації

Сьогодні депутати зібралися на перше засідання у стінах Верховної Ради України. Закінчивши з урочистостями, вони візьмуться за призначення спікера, розподіл парламентських комітетів і лише потім — за формування порядку денного. На розкачку у народних обранців за Конституцією часу більше, ніж мало би бути: основний закон не регламентує їх у кількості поданих  і проголосованих законопроектів. Тож розробляти законопроекти вони можуть скільки завгодно. Економічна ситуація в країні натомість бажає кращого. Чи з’явиться у депутатів сміливість пропонувати на голосування справді потрібні країні та економіці документи, чи вони продовжать практику попередників витягувати з-під поли вигідних окремим бізнес-групам законопроектів? Як знати... Сумніви є. Адже, за словами колишнього міністра економіки, президента «Центру ринкових реформ» Володимира Ланового, в парламентські фракції  знову запустили олігархів, тому вірогідність висококласної профанації в законодавчій діяльності Ради дуже висока. 

«День» поспілкувався з експертами з різних галузей та сформував план першочергових кроків від бізнесу для депутатів. Саме такий порядок денний сьогодні хоче бачити  бізнесове середовище  в країні.

КОМЕНТАРІ

Віталій ШАБУНIН, голова правління Центру протидії корупції:

— Найперше — очікуємо, що нова Верховна Рада України виправить помилки попередньої щодо змін, які внесли у ніч перед голосуванням 14 жовтня 2014 року в Закон «Про антикорупційне бюро». Йдеться про створення гарантій високої заробітної плати для працівників бюро, використання поліграфу під час прийому до нього на роботу та заборону вже існуючим кадрам в антикорупційних органах СБУ та МВС брати  участь  в конкурсі на посади. Якщо парламент не внесе цих змін, то Україна не отримає наступний транш  МВФ. Виправлення прогалин  антикорупційного законодавства — це зелене світло для всіх подальших реформ. Створення незалежного Антикорупційного бюро — вимога МВФ. Фонд не влаштовує герой-інвалід, їм потрібен дієвий антикорупційний орган з чіткими повноваженнями і гарантіями незалежності  від  всіх гілок влади. 

Далі — законодавчо подолати адміністративну корупцію, яка сьогодні б’є по середньому та малому бізнесу. В цьому допоможе автоматизація всіх процесів та електронного врядування  у міністерствах та відомствах. Про це багато говорять, але не зроблено жодних кроків. У коаліційній угоді ми запропонували вирішити дану проблему, ухваливши закон, за яким органи державної влади та самоврядування не мають права вимагати від людини інформації, якою розпоряджається держава чи яку вона надала раніше. Тобто вимога, наприклад, про довідку про несудимість чи про податкову заборгованість не потрібна,  адже вся інформація є у системі державних органів влади. Вимагаючи ці численні довідки, державний апарат формує такий набір, що їх не реально зібрати одній людині. Тобто створюють штучні умови, які легалізують адміністративну корупцію. 

Ще одне — оновити Податковий кодекс. Адже у коаліційній угоді записано введення дев’яти нових податків, тобто відбудеться кардинальна зміна цілої системи. Отже, потрібне оновлення Податкового  кодексу. На ньому будується надходження до бюджету. Тож зміна фіскальних правил стане показником лібералізації відносин влади з бізнесом. 

І останнє — навести лад на земельному ринку, бо саме він містить неабиякі стимули для потужного економічного зростання України. Наразі його не можна запускати, бо  відсутній відкритий земельний кадастр. Якщо  вчинити по-іншому, то земельна реформа завершиться повторенням досвіду приватизації, коли замість появи цивілізованого ринку з’явилася сукупність монополій та олігополій. Якщо цього кадастру не буде, то шансів на інший варіант немає. Має бути відкритий земельний кадастр. Громадськість має бачити і знати, що і кому належить, аби уникнути маніпуляцій в земельному питанні. А вони можуть скоро з’явитися, бо вже йдеться про відкриття ринку землі.

Роман ШПЕК, колишній міністр економіки, голова Незалежної асоціації українських банків, старший радник «Альфа Банку Україна»:

— Загалом Рада має підтримати уряд і його програму економічних реформ. Перше і найважливіше на цьому шляху — голосування за якісний, правдивий та реалістичний бюджет на 2015 рік! Якщо не буде реального   макроекономічного прогнозу, то наступного року контролювати  економіку буде дуже складно. На мій погляд, реалістичним 2015 року виглядатиме показник падіння ВВП до 5%, промисловості — майже до 7%, роздрібної торгівлі — до 12—13%. Інфляція на рівні 12%. Варто очікувати подальшого зниження реальних зарплат, як мінімум на 10%. Слід скоротити частку витрат державних коштів через бюджет до 30% всіх доходів. Але тільки бюджетом країну не врятуємо. В таких  умовах критично важливим буде залучення інвестицій. А гроші не прийдуть без удосконалення прийнятого антикорупційного законодавства та відновлення прозорої діяльності судової системи. Уже на словах уряду, Президенту та Раді ніхто вірити не буде. Адже перевибори вже легітимізують всю владу в Україні. Всі чекають  реальних реформ. Тому завдання номер два для парламенту — безпечний супровід реформ. Якщо здійснювати кардинальні зміни в економіці, то, однозначно, державний бюджет зіткнеться з дефіцитом. Класика жанру: дефіцит не більше 3% ВВП. Але за умов втілення реформ він може бути й більшим, головне питання в джерелах його покриття. Може бути 4% при кредитуванні міжнародних фінансових організацій, які, бачачи глибину економічних проблем і сильну волю влади змінити країну, ідуть на поступки. Третє — приведення до єдиного знаменника цінової та тарифної політики ЖКГ. Без інвентаризації та ліквідації різноманітних комунальних пільг та привілеїв, які спотворюють принципи здорової конкуренції, не обійтися. Четверте — продовження пенсійної реформи. П’яте —  приватизація залишків державного майна на зрозумілих принципах за участю  європейського бізнесу.

Дмитро МАРУНИЧ, співголова Фонду  енергетичних стратегій:

— До 1 січня 2015 року Україна повинна імплементувати всі норми в рамках «Третього енергопакету» ЄС. А це означає прийняття Радою двох важливих базових документів: оновлений варіант законопроекту «Про засади функціонування внутрішнього ринку газу» та з нуля — «Про засади  функціонування внутрішнього ринку електроенергії». З 2010 року в  нас діє закон про ринок газу, але він не недосконалий. Тож з Енергетичного співтовариства три місяці тому надали Мінтопенерго  зразок (діє в Албанії) і порекомендували взяти його за основу. Його головна відмінність від діючого — прописано процедури, які гарантують доступ до ГТС всім учасникам ринку. Минуло три місяці, а проекту  немає.  Зараз  уряд на чолі з  Яценюком отримав  листа  від  енерготовариства з питанням, де ж проект. А у відповідь — тиша. Якщо його не приймуть, то можуть виникнути  проблеми з залученням інвестицій у ГТС та частково провалиться впровадження норм «Третього енергопакету» на українському ринку. Ситуація з другим законопроектом простіша: його чернетка вже готова. Але це не означає, що приймуть без проблем. Чому? Нова редакція законопроекту «Про засади функціонування внутрішнього ринку електроенергії» руйнує діючу систему енергоринку і запроваджує нову. Зокрема, він визначає формування Фонду вартісного дисбалансу, який перерозподіляє прибутки від різних типів генерації і визначає, кого дотуватиме ринок.  Тобто саме цей фонд визначає, які з компаній отримають дотації на свій розвиток. Такот, творці закону «попередників» виписали цю норму так, що пільги невиправдано в основному припадали на теплову генерацію, де лідерські позиції посідає ДТЕК.  Як буде зараз? Збережеться це чи ні? Попереду  у новоспечених депутатів хороший тест на прозорість. Від оперативності прийняття цих законопроектів залежить ступінь зближення з  ЄС та швидкість отримання подальших траншів міжнародної фінансової допомоги. Ще одне невідкладне завдання для депутатів — голосування за законопроект «Про введення надзвичайного стану у паливно-енергетичному комплексі». Ним створюють легітимні умови для проходження опалювального сезону.  Чому це важливо? Наразі запущено газомазутні блоки на ТЕЦ, вартість  пального для яких вдвічі вища. Хто зі споживачів платить за цей бенкет? Без  цього документа важко  дати  відповідь.  

Микола ВЕРНИЦЬКИЙ, директор інформаційної компанії «ПроАгро»:

— Найперше — законодавче врегулювання запуску ринку землі. При чому про продаж землі наразі аграрії не говорять. Нас цікавлять правила гри. Вони мають бути прозорі. Інакше інвестицій в сектор не буде. Друге — вирішення питання оподаткування АПК. Змінюватиметься нинішня система єдиного  фіксованого податку та накопичення ПДВ? Бізнес підлаштується під будь-яку відповідь, але про зміни він має знати хоча б за півроку, щоб закласти це в свої бюджети. Також цікавить і доля стимулювання сільського господарства: через дотації чи компенсацію відсоткової ставки за банківськими кредитами. Третє завдання для нової Ради — реформування транспортної логістики. Наразі в парламенті є Закон «Про порти». Що в кінцевому підсумку з ними буде — приватизація чи концесія, чи приватне партнерство? Те саме із залізницею. Хотілося б якнайшвидше почути відповіді на ці запитання, бо  від них залежить щоденна робота бізнесу.