«Мені потрібно було місце, яке схоже на край світу»

Фільм «Такі красиві люди»  повністю профінансовано державою за конкурсною програмою підтримки українського кіно. Після прем’єри в Херсоні «День» мав нагоду поспілкуватися з Дмитром Мойсеєвим. До слова, Херсонщина є малою батьківщиною кінорежисера, тому тут його приймали дуже тепло. Колориту додавали й рідні краєвиди, адже дія фільму відбувається переважно на Арабатській стрілці.

— Дмитре, чи втілили ви свій творчий задум до кінця? Чи таким ви хотіли бачити фільм на початку зйомок?

— Найближче до задуму фільму підходить колискова, яку один із героїв читає своєму синові. «Сонечко сіло, землю нам зігріло і пішло на інший бік, людям зігрівати світ. А назавтра рано-вранці знову з’явиться у нас. Обертається земля — щасливий ти, щасливий я...» З цих слів і почався сценарій, який склався за дві години. Вся філософія фільму — в житті родини Люби, Кирила та їхнього сина Мар’яна. А головні герої відрізняються від них тим, що пережили дуже багато важких випробувань. Іван — по суті, письменник-невдаха, хоча це не стосується його людських якостей. Він ставить на собі хрест. І от у його житті з’являється Марта, якій він мусить зважитись сказати: ми можемо бути щасливі або нещасливі, зі мною буде важко, але коли б я бачив щось прекрасне, я б хотів поділитися цим із тобою... З точки зору драматургії фільм складний, адже в ньому немає «поганих» героїв. Головний персонаж бореться не зі злом, а з самим собою. Якщо говорити в цілому, то свій задум я реалізував десь на 95 %. Сценарій  написав 2010 року, а завершив зйомки наприкінці 2013-го. За ці роки я змінився...

— Чому для зйомок обрали Арабатську стрілку?

— Мені потрібно було місце, яке схоже на край світу. Щоб око могло зачепитися лише за два будиночки на березі моря. На Арабатці є такі місця. На кіностудії мене змушували знімати в Криму, в невеличкому гроті серед скель. Переконували, що так буде красивіше, а мій варіант вийде блідим. Я сказав, що з естетичною складовою в мене все буде гаразд. Тепер, після перегляду, мені говорять, що деякі епізоди занадто красиві. Хоча я так не вважаю. Та продюсерові зазвичай краще зняти простіше, щоб зекономлені кошти покласти в кишеню. Я — не прихильник такого шляху. До речі, поблизу місця зйомок зараз розташовані російські війська...

—  Кому, передусім, радите подивитися цю стрічку?

— Це абсолютно різні люди. Наприклад, у  Запоріжжі на показ прийшла переважно молодь до 25 років. Я думав, що не висидять до кінця. Кіно — дуже особисте мистецтво. Музика, картинка, енергетика акторів. Ніколи не вгадаєш, хто твій глядач. Потрібно просто робити щось якісне. І своє. Якщо це подобається тобі як автору, це обов’язково сприйме хтось інший.

— На вашу думку, хто має зробити наше кіно модним?

— Модним кіно робить однозначно режисер. Але має бути тісніший зв’язок із кінотеатрами. Наприклад, у Херсоні фільм показують тиждень, один раз на день, о 15.40. Хоча раніше ми домовлялися про вечірні сеанси. А хто прийде в такий час?.. На прем’єру о 19.00 прийшло 85 людей, в от наступного дня лише шість глядачів... В Івано-Франківську було по 30 людей щодня, бо зручний час показу. А потім говорять, що українські фільми провалюються. Вибачте, але їх треба поставити хоча б поруч зі світовими прем’єрами. Дати людині вибір.

— Чи показуватимуть «Таких красивих людей» за кордоном?

— Поки що, окрім «Молодості», фільм побував на чотирьох фестивалях у Італії, Польщі, Вірменії та США. Це дуже мало. Я сподівався на краще, але час покаже. Хочеться зробити якомога більше показів в Україні. Ось зателефонували з Вінниці, пропонують провести сеанси не тільки в обласному центрі, а й у кількох невеликих містах. Звичайно, я погоджуюся.