«Український спортивний рух на еміграції»

Подивитись на спорт під незвичним ракурсом, а саме наголосити на його ролі не тільки у фізичному вихованні, а й у справі піднесення патріотичного духу емігрантів можна, оглянувши виставку «Український спортивний рух на еміграції», яка триває у Будинку вчителя, а в подальшому її буде репрезентовано в Центральному державному архіві зарубіжної україніки. Лейтмотивом виставки стали слова відомого громадсько-політичного діяча, вченого Василя Проходи (1890—1971 рр.): «Поневолена нація не тому — поневолена, що така її доля, а тому, що вона не має в собі здорового й міцного ядра, біля якого гуртувались би всі її кращі сили, які можуть в рішучій хвилі стати до бою за свою національну правду. Лише здорова нація здатна до оборони та здобуття своєї незалежності».

За документами Центрального державного архіву зарубіжної україніки, представленими на вернісажі, можна простежити розвиток українського спорту за кордоном. Найбільше уваги приділено пласту та українському сокільству на еміграції — молодіжним рухам, де спорт відігравав роль як фізичного, так і патріотичного виховання молодого покоління української нації, здатного боротися за відновлення власної держави.

Отже, український пласт — це національне відгалуження міжнародної молодіжної скаутської організації. Або якщо більш детально, то пласт (також Український Пластовий Улад) — організація української молоді для всебічного патріотичного самовиховання, в якій відповідно до виховних методик міжнародного скаутського руху, поєднаними з українськими національними традиціями й цілями, виховуються діти й молодь. Протягом перших двох десятиліть ХХ століття пластові організації набули широкого поширення на українських західних та центральних землях, відіграючи важливу роль у справі патріотичного виховання української молоді особливо в період Першої світової війни та національно-визвольних змагань 1917—1921 рр.

Спорт мав важливе значення у діяльності пласту. Під час таборів (найчастіше влітку) пластуни вправлялись у фізичній майстерності та виховували в собі витривалість та стійкість. Не останню роль займало патріотичне виховання молодого українського покоління. Не дарма гаслом пластунів було: «Сильно, красно, обережно, бистро!» (СКОБ).

1920-ті стали періодом випробувань для українських пластових організацій на території Галичини та Волині, що на той час перебували у складі Польщі. Після вирішення долі Галичини 1923 року, яка мала б стати автономією в складі Польщі, польська влада почала більш активно цікавитися діяльністю українських молодіжних патріотичних організацій на Західній Україні. Найбільшими з них були спортивні та військові товариства, такі як Січ і Пласт. Польська влада збільшує тиск на пластунів, забороняє проведення таборів та вишколів (спортивних змагань). Зрештою, 1928 року було заборонено діяльність пласту на Волині, а 1930 року — в Галичині. Тому на еміграції пластові організації набувають значення легальних представництв українських емігрантських осередків. Найбільшого розповсюдження пластовий рух набув у Чехословаччині, де на початку 1930-х років навіть було створено Союз українських пластунів-емігрантів, що координував діяльність усіх українських пластових осередків у міжвоєнній Європі.

Український сокільський рух за масовістю членів (понад п’ять тис.), важливістю заходів, презентацією нації відігравав непересічну роль протягом 1920—1930-х особливо в Чехословаччині. Саме в цій країні на початку 1920-х років було створено Союз українського сокільства за кордоном з широкою мережею організацій по всій Чехословаччині. Діяльність сокільських організацій полягала у вихованні в української нації єдності, народної сили й почуття честі шляхом плекання фізкультури, а водночас витривалість, рухливість, дисципліну. В основних положеннях по діяльності Союзу українського сокільства за кордоном зазначалося: «Сокільство є вихованням фізичним і духовним, національним і соціальним, карним і демократичним, тобто є вихованням усіх суспільних верств нації, бо хоче, щоб увесь нарід був фізично і морально здоровий, сильний і вільний, багатий і могутній, культурний і незалежний. Ось чому сокільство радо приймає до своїх рядів всіх: дітей і старих, юнаків і дорослих, мужчин і жінок».

Український «Сокіл» брав участь у чеських сокільських змаганнях, активно представляючи український народ на міжнародних спортивних заходах. Із початком Другої світової війни Союз українського сокільства в Чехословаччині припинив свою діяльність.

Українська громада за кордоном активно долучалася до розбудови власної держави. Не останню роль у цьому відігравав спорт. Створюючи власні спортивні організації, проводячи змагання, або беручи участь у міжнародних спортивних заходах, українці мали змогу заявити про себе як про окремий народ. Крім того, розвиваючи спорт у середовищі молодого покоління, емігранти продовжували готувати себе до боротьби за власну державу і фізична підготовка у цій справі мала непересічне значення.