Книжка в телеефірі: ще одна спроба

Книжкові та культурні відеоблоги на телеканалі «Еспресо TV» стали новою сторінкою в тривалій і вкрай непростій історії спроб «оселити» відповідну тематику на українському телебаченні. Засновником і ведучим проекту є відомий культуролог, головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберґ.

Формат відеоблогу «Культур-ліга» простий: протягом кількох хвилин автор і ведучий у майже статичному кадрі розповідає про яку-небудь книжку (та часто й показує її), письменника, літературне явище чи явище загальнокультурне, проте найчастіше все ж таки істотно прив’язане до книжкової сфери. Ділиться своїми враженнями, міркуваннями, інформацією. Серед прикладів тем – творчість Івана Дзюби, Андрей Шептицький, Тімоті Снайдер, український літературний авангард, юдео-християнський діалог, Йосип Сліпий, Євген Сверстюк, нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич тощо. Переважно в кадрі з’являється сам Леонід Фінберґ. Але часом в ефір виходять також відеоблоги інших людей, наприклад, літературознавець і директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків, що розповідає в одному з сюжетів про поетку Олену Телігу.

Як видно навіть із цього елементарного опису, організатори передачі обрали шлях відверто аскетичний на тлі загальних телевізійних тенденцій. Додамо: без строкатого дизайну, без виразних ознак мультимедійності, без прискореної динаміки, стрімкої зміни планів, тем, героїв, без підкресленої діалогічності. Це навіть якщо порівнювати з поважним старожилом книжово-культурологічного ефіру, програмою «Книга.ua». Те саме можна сказати й про зміст. Суб’єктивні монологи (цілком згідно з жанровою природою блогів) стосуються переважно тих тем і явищ, що їх Фінберґ та інші ведучі (їх можна назвати якісним експертним середовищем) трактують як важливі естетично, історично і суспільно, а не тем, покликаних притягти увагу розгубленого, блукаючого глядача. Інакше кажучи, маємо проект, не схильний іти на серйозний компроміс із форматом, рейтингами та настроєм розслаблених і пасивних телеглядачів. Хоча ні, один істотний компроміс є. Це – коротесенька тривалість кожного відеоблога. Саме завдяки їй ці невеликі сюжети легко «встромляються» в ефір. Майже як реклама. І виходять на екрані в несподівані моменти, неодноразово. Так само ролики з’являються в доступі в інтернеті – на сайті телеканалу та в YouTube. Там вони очікувано не демонструють великої популярності, хоча мають свого глядача.

Відеоблог – цікава і виразна модель можливої форми передач про книгу та інші прояви високої культури. Тематики для нашого телебачення досі вельми екзотичної. Модель, яка з одного боку демонструє свою бюджетність, гнучкість для ефірної сітки, а з другого боку не є комерційно привабливою. Модель, яка втілює ідею промоції книги серед телеглядачів, які в нас зазвичай не надто обтяжені читанням. Зрештою, модель, яка може надихати на подальші експерименти з висвітленням якісної культури телевізійних фахівців. Якщо вони, звісно, розуміють її важливість.