У «комсомольському» гетто

Щодня на голови жителів сходу виливаються тонни пропагандистського сміття з десятка центральних новинних російських каналів та сепаратистського ТБ, зокрема «Оплот», «Новоросия», «Донецкая республіка». Сайти «Новороссия», «Новости Донецкой республики» невтомно переконують громадян у звірствах української армії. Політику російських окупантів ідеологічно забезпечують газети «Комсомольская правда», «Московский комсомолец», сепаратистські «Новороссия» та «Мирный Донбасс». У «Комсомольской правде» експертами Інституту демократії ім. Пилипа Орлика в січні зафіксовано, що кожен другий матеріал — проросійська пропагандистська «джинса» (тобто половина контенту), в «Московском комсомольце» таким є кожен третій матеріал. А крім того, в січні цього року в Донецьку значно змінився інформаційний ландшафт. Якщо раніше «Комсомольская правда» була продуктом київської редакції, то із січня 2015 року читачі вже отримували продукт московського офісу газети. Таким чином, останні альтернативні інформаційні джерела, які доносили інформацію про події та позицію України, було знищено.

Донецькі газети «Донбасс», «Жизнь», «Вечерний Донецк», «Панорама» уже не виходять друком. «Донецкие новости» — власність Ріната Ахметова, виходить, але друкує, за даними моніторингу ЗМІ, до 15% прихованої реклами олігарха. «На сторінках тижневика, який продається і в Києві, читач не знайде і натяку на засудження агресії Росії, тут немає скорботи за загиблими українськими воїнами, в тому числі уродженцями Донбасу, тут не пишуть, що гуманітарну допомогу надає і вся Україна. «Висновок: «донецькі регіонали» нічого так і не зрозуміли. Вони привели біду в дім, а замість покаяння — суцільні маніпуляції», — пише у «Фейсбуці» Микола Фоменко, колишній житель Макіївки.

Те ж саме — і в Луганській області. Рупор сепаратистів — сайт «Луганский информационный портал» поширює цинічну брехню. Свідомість людей отруюють три друкованих видання: «Жизнь Луганска», «ХХІ век» та «Экспресс-клуб». На захоплених ще в березні потужностях телеканала ІРТА агітують вступати в ополчення, викликають ненависть до України та української армії, залякують неіснуючими легіонами НАТО.

Всеукраїнські видання сюди давно не доходять. Про новини з України можна дізнатися хіба що з Інтернету. Але останнім часом Інтернет дедалі частіше не працює: то лінію пошкодять під час обстрілів, то провайдери відключають із невідомих причин, або у людей немає коштів. Ірина В. переїхала до Києва наприкінці осені. Вона з чоловіком до останнього залишалися в Донецьку, вірили й чекали, що українська армія їх от-от звільнить. Ірина розповідає, як просто на її очах абсолютно адекватні, інтелігентні люди з вищою освітою змінювали свої погляди. Ще на початку весни вони розуміли, що відбувається і хто винен, але за півроку під потоками російської брехні змінили свої погляди. Сьогодні вони звинувачують у розпалюванні війни майданівців, українську владу, Америку — ретранслюють ті месиджі, які нав’язує Росія.

З кожним днем цинічний та облудливий інформаційний вплив російсько-сепаратистської пропаганди посилюється. Терористи створили своє «міністерство інформаційної політики», нещодавно вийшло перше число нової газети «Мирный Донбасс» («мирный» — яке блюзнірство!), відкриваються нові сайти. Сепаратисти та їхні месії з Червонокам’яної вдаються не тільки до інформаційної агресії, а й до психологічних операцій: парад полонених, постановочне побиття українських солдатів жителями Донецька, розстріли цивільних жителів, щоб посіяти ще більший жах, паніку і розбрат серед українців, викликати ненависть до жителів окупованої Донеччини... Терористичне угруповання «ДНР» збирає кошти для придбання ретранслятора для мовлення свого телеканала на територію України. В деяких селах Дніпропетровської та Запорізької областей воно вже є. Жителі Донбасу благають: якщо вже не можете забезпечити транслювання українських каналів, то хоча б приберіть російські! Невже не можна знайти вирішення цього питання військово-технічним шляхом? Адже ми живемо у ХХІ столітті. До речі, журналіст із Краматорська, Андрій Романенко, стверджує: завдяки тому, що телебашту було виведено з ладу за дві доби після окупації, краматорчани сприймають ситуацію тверезо і краще розуміють, хто спровокував війну.

В умовах інформаційної блокади найдостовірнішу інформацію надають «Громадське телебачення Донеччини», донецькі сайти «Острів» та «Новости Донбасса, які й у мирний час були в опозиції до влади. Донецький прес-клуб веде сторінку «Свободный Донбасс» у «Фейсбуці». Журналісти цих видань ризикують життям, передаючи інформацію з окупованих територій. Редактор єдиної в Донецьку україномовної газети «Донеччина» Ігор Зоц змушений був терміново виїхати після відвідин редакції «денеерівцями». Він тепер друкує газету в Києві практично власним коштом і передає на звільнені території, щоби хоч якось вирішити проблему інформаційного голоду. Дивно, що ніхто навіть не намагається вивчити світовий досвід. Наприклад, телеканал «Белсат» мовить на Білорусь із території Польщі. США мають великий досвід інформаційних операцій на окупованих територіях, зокрема «Буря в пустелі». Можливо, варто запросити іноземних консультантів, якщо не маємо власних ідей?

Натомість мусимо констатувати, що майже за рік війни українська влада не зробила нічого, щоб донести об’єктивну інформацію до східних регіонів України. Причому на територіях, контрольованих українською владою, ситуація не краща. У Слов’янську, Краматорську, Дзержинську так само мовлять російські канали. У районній газеті «Вісті Олександрівщини», яка виходить в Олександрівці Донецької області та фінансується з бюджету, зовсім не висвітлюється війна, обстріли, убивства цивільних громадян, проблеми переселенців... Але шпальти видання заповнені вечорницями, дитячими святами, в ньому панує засилля джинси від Наталії Королевської... На превеликий жаль, така ситуація не лише в цьому виданні. Деякі редактори бояться приходу сепаратистів і тому не дають об’єктивної інформації, інші — приховано підтримують сепаратистів. А охочі подавати правдиву інформацію, як слов’янська газета «Вести», костянтинівська «Провінція», «Краматорська правда», не мають на це коштів і якщо й виходять, то мізерними накладами. На окупованих територіях не розповсюджують навіть листівок, як це робилося під час Другої світової війни.

Не мають безперебійної інформації з України й наші захисники. Про новини з України їм повідомляють наші журналісти, які висвітлюють війну, рідні по телефону в часи затишшя. Деякі видання, і тут передусім варто назвати газету «День», друкують додатковий тираж для військових на сході, передають газету на фронт. Але цього, звісно, замало. І чи не повинна такі ініціативи підтримувати держава?

Взагалі питаннями інформаційної політики у нас опікуються РНБО, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелерадіо, Міністерство оборони, СБУ, створили ще й Міністерство інформації, але жодна із цих структур практично нічого не зробила, щоб наші громадяни на окупованих територіях принаймні розуміли, що відбувається у країні і хто їх убиває.

КОМЕНТАР

«ВЖЕ 1 БЕРЕЗНЯ ДОНЕЦЬКА ОДТРК МАЄ ВІДНОВИТИ МОВЛЕННЯ»

Олег НАЛИВАЙКО, голова Держкомтелерадіо:

— Донецька філія Концерну РРТ має у своєму складі дев’ять радіотрансляційних передавальних станцій (РТПС), розташованих у містах Донецьк, Артемівськ, Докучаєвськ, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Маріуполь, Торез, Світлодарське.

На сьогодні під контролем терористів залишається РТПС у Донецьку (радіус дії 70 км), на якій відключено всі українські телеканали і деякі радіостанції. Замість них транслюють російські та місцеві канали («Новоросія» та деякі інші), що не дотримуються вимог чинного законодавства України.

Міста Донецьк, Горлівка, Єнакієво, Макіївка, Шахтарськ, Харцизьк, Красноармійськ, Докучаєвськ, Волноваха, Дебальцево, Торез, Сніжне та деякі інші населені пункти потрапляють в зону впевненого приймання сигналів від Донецької РТПС.

Решта із перелічених вище РТПС (крім РТПС у м. Торез, яку було пошкоджено під час бойових дій) працюють у штатному режимі, поширюючи сигнали українських каналів. Однак, радіус дії передавальних засобів цих станцій є меншим, ніж засобів, розташованих у Донецькій РТПС.

Після звільнення від терористів Артемівська і Костянтинівки Концерн РРТ 06.07.2014 відновив трансляцію всіх українських телерадіоканалів у цих містах.

У Краматорську під час бойових дій 01.07.2014 на РТПС було зруйновано щоглу заввишки 220 м, пошкоджено ЛЕП 10 кВ довжиною 2 км, знищено або пошкоджено телерадіомовне обладнання, значно зруйновано технічну будівлю. Після звільнення від терористів Слов’янська працівники Донецької філії Концерну РРТ змогли розпочати ремонтні роботи і 15.07.2014 відновили мовлення деяких теле- і радіоканалів за тимчасовою схемою. Так, на даний час у Краматорську і Слов’янському районі транслюють в ефірі сім вітчизняних телепрограм і чотири радіостанції, зокрема Перший Національний і УР-1.

Концерном РРТ 30.07.2014 було збільшено потужність передавачів, які транслюють телеканали Перший Національний і «5 канал» на півночі Донеччини, а також встановлено додатковепередавальне обладнання на півдні області. Завдяки цьому згадані програми можна приймати зараз в ефірному просторі Донецька.

На сьогодні Держкомтелерадіо здійснює заходи щодо поновлення мовлення Донецької ОДТРК із Краматорська. У грудні 2014 року було затверджено та зареєстровано нову редакцію статуту  Донецької ОДТРК з новою адресою місця знаходження організації: пл. Леніна, 2, м. Краматорськ, Донецька обл. Вже 1 березня 2015 року Донецька ОДТРК має відновити мовлення.

Супутниковими каналами на сході транслюються міжнародні версії українських телевізійних мовників «Перший Ukraine», «1+1 International», «Інтер+», «Чорноморська ТРК» та багато інших.

Цілком погоджуюся з тим, що треба покращувати захист телерадіоінформаційного простору України від інформаційної агресії Росії. Однак рішення щодо захисту телевеж чи навпаки їхнє мінування належить до компетенції відповідних силових структур. Єдине на що хочу звернути вашу увагу. Відновлення або будівництво телевеж у разі їхньої руйнації вимагатимуть великих капіталовкладень після звільнення нашої землі від агресорів.

Насамкінець хочу подякувати «Дню» за небайдуже ставлення до проблеми розповсюдження українських телеканалів на тимчасово окупованих територіях Донбасу.

Підготувала Анна СВЕНТАХ, «День»