Романтизм професіонала

Якщо ви вважаєте, що скрипка — винахід італійців, то глибоко помиляєтеся. Батьківщиною цього смичкового інструмента по праву можна вважати... Київську Русь. На малюнках, що збереглися, і гравюрах, датованих ХII століттям, наші предки вже музикували на своєму тогочасному національному інструменті. Багатовіковій анафемі скрипки піддали за часів царювання Івана III, який сприймав безневинний смичковий інструмент вкрай негативно. А тому фізично знищував як самі скрипки, так і їхніх творців. І лише у XVIII сторіччі скрипка знову потрапила в Україну, але вже з Європи.

Таку історію розповів учора у приміщенні бібліотеки Науково-медичної академії заслужений працівник культури України, скрипковий майстер та реставратор міжнародного класу Флоріан Ілліч Юр’єв. Журналістів і любителів музики він зібрав невипадково. 5 лютого в Колонному залі Національної філармонії відбудеться концерт камерної музики у виконанні заслужених артистів України Германа Сафонова (скрипка) та Олени Строган (фортепіано). А всі твори Герман Сафонов виконуватиме на скрипці «Анрі В’єтан» роботи Флоріана Юр’єва. Скрипки майстра належать до нового типу. Конструкція забезпечує поліпшення звучання. Це стало можливим завдяки відмові майстра від звичної барокової форми, а саме — від своєрідного «корсета» з кутами посередині скрипки. Новий пологий корпус не заважає коливанням дек (верхньої та нижньої частин корпуса). Як зазначив присутній та музикувавший на вечорі Герман Сафонов, грати на скрипці Флоріана Юр’єва — це зовсім інша естетика. На старовинних скрипках добре грати класику, яку писали до ХХ ст., але вони вже не встигають за експресією, яка з’явилася в музичних творах на початку минулого століття. До речі, цікавий факт. Практично ніхто і з сучасних топ- музикантів не грає на знаменитих скрипках Страдиварі. Щоб не вдаватися в технічні деталі, скажу тільки, що для сучасних концертних залів вона звучить недостатньо голосно внаслідок того, що із самого початку розрахована на вищі частоти. А ось низький тембр скрипок Гварнері щонайкраще підходить для гри при великій кількості публіки. Ще однією авторською запатентованою знахідкою українського майстра є принцип регульованої настройки дек. Завдяки цьому чутливий до зовнішніх подразників, таких як погода, інструмент можна настроїти і в сухому кліматі, й у вологому лише шляхом підкручування пружини.

Флоріан Ілліч вже 50 років займається виробництвом скрипок. Його інструменти «Ірина», «Ольга» та ін. стали знаменитими на теренах усього колишнього СРСР. Він працював із найвидатнішими скрипковими майстрами сучасності, а про його заслуги свідчить вже той факт, що, крім численних радянсько- українських регалій, йому присвоїли почесний диплом Кембриджу «Doctor of Art».

Що стосується конвеєрного виробництва своїх скрипок, то майстер поки що не розглядає таку можливість. «Це мій романтичний період», — каже він, маючи на увазі, що поки не має великої кількості послідовників й однодумців, і в цьому напрямі працює один. «Коли інші переймуться моєю ідеєю, тоді настане реалістичний період. Тоді вже можна замислитися про масове виробництво моїх музичних інструментів». Втiм, Флоріан Ілліч про це каже без особливого ентузіазму. «Фабрика — це завжди клонування...»