«Рух парадигмою минулого»

Протиснувши закони по статусу Донбасу і амністію злочинцям в парламенті, Президент відправився до Канади і Сполучених Штатів. Сам візит, безумовно, потрібний і має велике значення. За океаном Петра Порошенка прийняли дуже тепло... Одразу згадався 2005-й і візит Ющенка. Що відбулося далі — пам’ятаємо. Як сьогодні уникнути помилок і розчарування, яке на цей раз може бути глибшим і масштабнішим? Аналогії і перестороги для діючого Президента вже звучать, зокрема, від наших експертів нижче. 

Тим часом, в Україні продовжують обговорювати згадані «закони Порошенка-Путіна». Сказати — багато критики, замало. Градус незадоволеності діями Президента стрімко зростає. Якою може бути відповідь громадян на неприйнятні дії, ми побачили ще в день ухвалення законів. Інтернет облетіли фото і відео з народним депутатом Журавським в смітнику, куди його закинули обурені протестуючі перед Верховною Радою.

Потім ще з’явилося відео з нападу і побиття іншого депутата — Юрія Мірошниченка. Обидва були у фракції Партії регіонів. З цього приводу з боку влади публічно так ніхто і не висловився. Обурення громадян, звичайно, можна зрозуміти, але ситуацію можуть використати вороги. А це небезпечно. Дуже. Разом з тим, цей приклад має стати пересторогою і для діючих можновладців, які продовжують діяти в старій системі координат. Вразі наступних масових протестів, вибачте, в смітнику можуть опинитися всі політики. А країна?!.

«РІШЕННЯ ЩОДО ДОНБАСУ НЕ МОЖНА НАЗВАТИ ЗАКОНАМИ... ВОНИ ВІДКИДАЮТЬ КРАЇНУ В ОДНОЗНАЧНО НЕГАТИВНІ ПРОЦЕСИ»

Віктор МУСIЯКА, професор права, народний депутат II-го та IV-го скликань: 

— Позитивним в діяльності Президента є все, що пов’язано з міжнародними контактами, вирішенням остаточного питання, зокрема, пов’язаного з ратифікацією Угоди з Євросоюзом. Хоча і тут є низка питань. Наприклад, були заяви про домовленості щодо військової допомоги з боку Заходу, а виявилося, що не все так, як говорять. Той же Гелетей десь «вилазить» з такими заявами, але нічого не стикається.

Що стосується внутрішньої діяльності — тут багато неоднозначностей. Кадрова політика — реально нічого не зроблено. Якщо на початках Президент ще якось щось декларував, то сьогодні немає консультацій з інститутами громадянського суспільства, експертами. Наприклад, процес внесення змін до Конституції за ініціативи Президента. Слава Богу, що цей процес зупинився. Велика частка діяльності Президента залишається утаємниченою.

Дуже важливе питання — захист територіальної цілісності держави. Ухвалені цього тижня рішення щодо Донбасу жодним чином не можна назвати законами. Такі речі можуть відкинути країну в однозначно негативні процеси. Тут позитиву взагалі немає. «Закон» про статус Донбасу є своєрідним результатом негативної діяльності Президента. Я також абсолютно згоден з фахівцями кримінального права щодо негативних оцінок так званого закону про амністію для терористів.

Якщо ми дійсно в такому жахливому стані, зокрема армія (хоча минуло півроку), — де ваші звіти, що ви зробили в цьому напрямку? Влада чимось займалася в цей період? Нам називали мільярди, які виділяли на ЗСУ, а проблемними питаннями в основному займалися волонтери.

Це все переросло в те, що по всім напрямкам відстоювання територіальної цілісності і національних інтересів ми програли. Були моменти, коли можна було вирішувати питання правовими методами, а ми їх вирішували військовими. Потім навпаки. В результаті — все це не принесло жодної користі.

Сьогодні ми опинилися перед фактом, що нам потрібно визнавати так звану зону на Донбасі. Як можна проголошувати місцеві вибори на території, не визначаючи її меж, які ради, яких голів там обирати? Тобто говорити про якісь конституційно-правові засади немає жодних підстав. З точки зору конституційної організації і функціонування влади, нічого не змінюється. Це мене турбує.

Суспільству одразу потрібно було чітко пояснити, в якому стані ми знаходимося і що потрібно робити. У влади не було і немає алгоритму дій. Сьогодні ми фактично віддаємо на відкуп частину території Донбасу людям, які вбивали українців. Ми віддаємо не просто територію, а мільйони людей. Це взагалі якась дикість. Та ще і вносять якісь корекції після ухвалення цього так званого закону. Тепер не Верховна Рада буде визначати перелік районів, а той, хто керує АТО. Такі речі не мають жодного відношення до права, законності. Поки не буде чітко сказано про наш стан і викладено алгоритму дій, ми будемо програвати. Яке може бути самоврядування для терористів? Ми абсолютно не думаємо про людей, які опинилися на тій території.

Паралельно триває виборчий процес. Тут також все зберігається по-старому. Змінилися обличчя, а система залишилася. Використовують ті ж самі методи — намагаються «напічкати» Верховну Раду кнопкодавами, людьми, які будуть голосувати так, як потрібно. І все це під гаслами, мовляв, працюємо в інтересах держави, народу, а насправді знову вирішують свої особисті питання. Поки ми рухаємося парадигмою політики минулого. Маємо зміну облич — не маємо зміни системи.

«ЗА ТРИ МІСЯЦІ ПРЕЗИДЕНТОМ ЗРОБЛЕНО ДЕКІЛЬКА КРОКІВ, ЯКІ Я РОЗЦІНЮЮ ЯК ПОМИЛКОВІ...»

Сергій ГОЛОВАТИЙ, президент-засновник Української правничої фундації:

— За три місяці Президентом зроблено декілька кроків, які я розцінюю як помилки та шкоду Україні.

•  ПЕРШЕ. Порошенко тільки-но присягнувши на Конституції, одразу взявся за її зміну. Він підготував закон про зміни, який був предметом широкого обговорення, але в ньому я не побачив нічого, окрім бажання Президента зосередити більше влади у своїх руках у вигляді його представників, які мали повністю зламати виконавчу вертикаль влади за допомогою державних адміністрацій. Більше того, в цьому законі передбачалися деякі речі, які виглядали як децентралізація влади, а насправді це був модифікований варіант путінської федералізації України. Я дуже гостро критикував цей законопроект і намір Президента боротися за владу через зміну Конституції під час війни. Війна — не час для зміни Конституції.

Цей законопроект був надзвичайно неякісним з юридичної точки зору, його готували не фахівці з конституційного права. І він через свою юридичну безграмотність і політичну шкідливість не отримував руху далі. І це дуже добре, що Президент у цій справі провалився.

•  ДРУГЕ. Питання дострокових виборів до парламенту — це є так само справою Президента для зміцнення особистої влади. Вибори до парламенту під час війни — річ неприпустима. Під час війни демократія не працює. Порошенко погрожував: «Я не дозволю відкрити другий фронт — політичний». Таким чином, він визнав, що демократії не буде, і всі мають іти як вівці, або як колись за комуністичного режиму разом із ним, під його «мудрим керівництвом». Тому  вважаю це політичною помилкою, шкідливою для країни.

Я не заперечую, що цю Верховну Раду треба розігнати,  не заперечую, що вона є такою, що заслуговує на політичне небуття, а десятки депутатів з КПУ та ПР — на кримінальну відповідальність за низку злочинів, починаючи з державної зради. Але час виборів зараз і в такий спосіб — терміново і за скороченою процедурою — це не те, що потрібно країні. Вибори мали бути відтерміновані до часу, коли Головнокомандувач зосередив би всі зусилля та ресурси держави для відсічі агресії, очищення української території від окупантів, доки Україна не встановить повну владу на тій території, що залишається за нею.

Парламент, який є сьогодні, морально знищений. Останнє голосування показало, що союзниками Президента є й комуністи, й регіонали, й литвинівці. На них же він оперся і під час ухвалення ганебних законів, і під час ратифікації європейської Асоціації. Тому немає проблеми морально підірваному парламентові знайти 226 голосів. Навпаки, з морально-психологічної точки зору цей парламент був і є морально здатен для ухвалення важливих рішень.

Але Президент пішов іншим шляхом. Більше того, він веде цілу громаду російської п’ятої колони у головних силах в парламент. Можливо, це й є ідея Порошенка ввести до Ради п’яту колону, на яку він спиратиметься в майбутньому.

•  ТРЕТЄ. Це абсолютно неприпустима річ, яку я називаю державною зрадою, — ухвалення в таємному режимі двох законів про статус Донбасу та звільнення від кримінальної відповідальності терористів, убивць і всіх тих, хто вже кілька місяців знищує українську націю в людському, духовному та матеріальному вимірах. І ми не знаємо, хто ухвалив ці закони. Коли 16 січня ухвалювалися «диктаторські закони», в нас було зафіксовано, хто це робив поіменно. Порошенко же перевершив Януковича у своїй закритості від народу — приховав  злочини тих, хто голосував за ганебні закони. Ці закони —  повна здача інтересів України Росії. У нас в минулому було декілька віх юридичних актів, які ухвалювала ВРУ та які пов’язані з конкретними іменами. Авторським актом була угода Януковича — «харківські домовленості». Він тоді більшістю в Раді протягнув їх і поставив свій підпис. Це продовжило перебування Чорноморського флоту Росії, який практично допоміг анексувати Крим. Закон про російську мову в Україні «Колісниченка — Ківалова» теж був авторським. Саме цей закон став зачіпкою, якою Кремль обгрунтував анексію Криму, а далі розпочав війну на Донбасі. Третя віха — закони 16 січня «Олійника — Ківалова». Ці закони призвели до Небесної Сотні на Майдані. Людей, які захищали свою гідність, вбили путінські снайпери. І четверта віха — це закони «Путіна — Порошенка» щодо особливого статусу Донбасу та звільнення від кримінальної відповідальності вбивць.

•  І ОСТАННЄ — відтермінування застосування ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС майже на півтора року. Вона мала відбутися майже в той самий час, коли це зробила Молдова та Грузія. Порошенко же, відтермінувавши Асоціацію, дав можливість Росії працювати на європейському політичному фронті й впливати як на сам ЄС, так і на уряди окремих держав. І вони посипались, як доміно, — Словаччина, Чехія, Австрія, Італія, Болгарія, Греція — їхні представники в Європарламенті в Страсбурзі голосували «проти». Путін здобув команду своїх прихильників. Тепер можна лише гадати, які ще ресурси задіє Путін, що станеться із самою Асоціацією й взагалі, що буде з Україною.

Усе це —  результати перших ста днів Президента Порошенка.