Як повертатимемо схід і Крим?

Об’єднання «Самопоміч» нещодавно виклало на своєму сайті проект Коаліційної угоди на 73 сторінках. У принципі, цей проект можна назвати базою не лише для координації дій між учасниками коаліції, а й грунтовним і всебічним документом, в якому описуються вектори розвитку країни. Зокрема в ньому описано дії щодо врегулювання ситуації на сході України та відправні пункти владної поведінки щодо окупованих територій. А саме: чітко визначено позицію коаліції, що не лише схід України має бути повернутий під контроль Києва, але також і АР Крим та Севастополь.

Коаліціанти мають наміри подавати міжнародні позови проти Російської Федерації в інтересах як України, так і українських підприємств. У Коаліційній угоді прописано аспекти юридичного захисту громадян, які опинилися на окупованих територіях, зокрема виділено окремі національності. Також передбачається не лише юридичний захист, а й впровадження цільових програм підтримки різних вікових, етнічних, соціальних та інших груп. Практично передбачається формування на суміжних із окупованими територіями створення додаткової інфраструктури органів державної влади. Зараз не вщухають спекуляції навколо деяких заяв керманичів щодо обмеження фінансування окупованих територій, а точніше – обмеження виплати пенсій. Коаліційна угода у свою чергу передбачає «закріплення статусу вимушених переселенців». Механізм захисту прав громадян і, зокрема, пенсіонерів, які наразі перебувають на територіях, підконтрольних бойовикам, не прописано. На практиці громадянам просто пропонується переїхати на інші території.

Окремим пунктом виділено нагальну проблему інформаційної політики. Не секрет, що інформаційна політика нами програна не лише на ізольованих від українського інформаційного поля теренах, а й на сусідніх територіях сходу та півдня країни. Цей пункт вимагає окремого закону, окремих серйозних дій, аж до призначення на місцевому рівні відповідних посад, які б мали відповідати за інформаційний вплив. До цього часу нічого не зроблено не лише для того, щоб пояснювати громадянам на окупованих територіях елементарні речі щодо дій української влади та військових, а й фактично інформаційний вплив агресора, допущений до простору всієї країни. Звісно, ніякими угодами і деклараціями це питання не вирішити. Потрібні негайні призначення й негайні дії.

Також жодна угода не вирішить питання відвойовування окупованих територій. Загальні визначення – це лише декларації. Останні ж заяви керманичів говорять про подальше очікування розвитку ситуації. Ми начебто чекаємо чергового кроку Путіна. Так вийшло, що спочатку ми боялися спровокувати Путіна, щоб той не пішов на нас війною.

Війна, яку евфемічно назвали АТО, розпочалася. Тепер нам говорять про можливість повномасштабного вторгнення, якого ми начебто маємо уникнути й, відповідно, нічого не робити для просування вглиб окупованих територій для їхнього звільнення. Якщо ж глянути на мапу окупованих територій у часовому проміжку, то видно, як наступ відбувається, й ми фактично й надалі втрачаємо землі. В Угоді, незважаючи на чітке визначення – окупація, – нічого так і не сказано про звільнення. Звільнення – це дія, натомість у документі сказано про «відновлення діяльності законних органів влади». Таким чином, ставить наголос на тому, що це є внутрішній конфлікт. Виходить, ми воюємо з бандитами, а роль Росії визначається лише в сфері правових суперечок.

Звісно, в проекті Коаліційної угоди не знайти слів «війна», «інтервенція» та «агресор». Ключовим терміном для визначення ситуації на сході та в Криму слугує слово  «окупація». Коаліціанти, які вже місяць після виборів не можуть визначитися з єдиною об’єднавчою позицією, обіцяють «всебічно протидіяти діяльності окупаційних влад Криму та Севастополя, а також незаконних терористичних угруповань, які діють на території Донецької та Луганської областей». Без сумніву, така тяганина з підписанням Угоди полягає, скоріше, не в суті її тексту, а в посадах. Можна лише побажати владі визначитися, зрештою, з розподілом посад і хоча б призначити голову РНБО. Зараз у державі, яка фактично перебуває в стані війни, вже кілька місяців ця посада вакантна.