Скільки старого – в новому парламенті?

Євромайдан і спротив російській агресії вивів на політичну арену багато нових облич. Більшість з них завдяки виборцям обралися до Верховної Ради. Володимир Парасюк — один з них. Уперше широкому загалу він запам’ятався після ультиматуму Януковичу в лютому 2014 року. Після Революції Гідності Парасюк вступив до лав батальйону «Дніпро» і воював на сході країни. Згодом обрався в народні депутати на 122 виборчому окрузі на Львівщині. На сьогодні не входить в жодну з парламентських фракцій. Які враження від роботи у Верховній Раді? Чи змінилася система? Наскільки важливим є поставити крапку у відомих резонансних справа? Наша розмова з Володимиром Парасюком відбулася в кулуарах парламенту якраз перед голосуванням за визнання Росії країною-агресором, а «ЛНР-ДНР» — терористичними організаціями.

«МИ СИЛЬНІШІ ЗА АГРЕСОРА»

— Парламент із запізненням приступає до цього питання, але добре, що воно взагалі нарешті з’явилося. Якими можуть бути результати цього рішення?

— Україні необхідно визначитись, що нашою кінцевою переможною метою є вигнати ворога за кордон. І щоб цього досягати, треба знати, хто наш супротивник. Ми і заявляємо, хто є терорист, хто агресор і що у нас у країні війна. Уже майже цілий рік я чую, що нібито Росія після таких наших рішень може піти повномасштабним наступом. Але якщо агресор захоче, він піде і без наших заяв. Путін збиває малайзійський літак, проводить в Україні теракти, вводить війська, тому подальшу його поведінку передбачити неможливо. Але нам не можна боятися — ми сильніші. Взагалі, прийняті рішення — це позиційні кроки держави і вони додадуть більше моральної сили та віри в нашу перемогу.

— То чому раніше наше державне керівництво не наважилось офіційно назвати речі своїми іменами?

— Можливо, на це не було політичної волі. У нас є Президент України, якого обрало більше половини населення держави. Але сьогодні я бачу, наскільки великим є розчарування, адже Президент — це не просто персона, яка їздить на міжнародні зустрічі, — це Головнокомандувач української армії.

«У РАДІ БАГАТО ЦИНІЗМУ, ПРАВЛЯТЬ ГРОШІ, КУЛУАРНІ ДОМОВЛЕНОСТІ — ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ ЯК ТАКОГО НЕМАЄ»

— Ви в парламенті вперше. Наскільки виправдалися ваші очікування від Верховної Ради?

— Загалом, ми не так уявляли собі законодавчий орган України — сподівалися, що тут все-таки будуть правила, моральні цінності та правда, що звідси починається країна. Але тут, як і раніше, багато цинізму, правлять гроші, кулуарні домовленості — парламентаризму як такого немає. Ніхто не хоче перепрацьовуватися та ставати відкритим.

Мені надзвичайно важко перебувати там, де ти почуваєшся неприємно. Я вже багато разів думав над тим, щоб написати заяву, скласти свій депутатський мандат та знов поїхати воювати на схід. Але є люди, з якими ти в чомусь однодумець. До того ж я несу свою відповідальність за виборців — якщо обрав таку дорогу, треба гідно пройти її до кінця.

Зараз розпочався процес змін — у Верховній Раді запущено антивірусну програму — молодих патріотів, які жодного разу не були депутатами, і які день за днем налагоджують роботу парламенту та роблять це відкрито. Прийдуть наступні парламентські вибори і вже ніхто з виборців не буде керуватись рекламними роликами, а дивитимуться на реальну роботу кожного народного депутата.

Ми маємо перетворити український парламент на справді європейську інституцію. Він повинен виконувати відповідні державні функції, а не просто бути вершиною кар’єри в Україні. Цей стереотип зараз тріснув, і поступово має розлетітися.

— Наскільки сьогодні в парламенті депутат є самостійною фігурою, чи його діяльність визначають великі фракції та їхні лідери?

— Звичайно, один депутат має змогу зробити кроки, які приведуть весь парламент до зміни рішення. Але якщо говорити про окремих депутатів у контексті фракцій, то тут ситуація зовсім інша. Деякі народні обранці, наприклад у «Блоці Петра Порошенка», не готові висловлювати свої окремі позиції, посилаючись на партійну приналежність. Кожну свою заяву вони мають фільтрувати та думати, чи не нашкодили Президенту або його команді. Я це називаю не солідарністю, а політичним кришуванням. У кожного депутата має бути особиста чітка позиція. Вони не можуть бути табуном, а мають відстоювати свою думку, адже несуть відповідальність насамперед перед виборцями. Саме тоді можна говорити про справжній парламентаризм та суб’єктність депутатів.

Депутатська діяльність — це насамперед представництво людей у законотворчому органі. Це тяжка праця, адже ми є слугами українського народу. За всю історію незалежності ці поняття були знівельовані. 2014-й змінив ці уявлення та завдав певного удару по системі. Зараз наше завдання — щоб старі політики не зшили та не склеїли ту систему. І в цьому нам потрібна допомога людей — чим активніше вони виявляють свою громадянську позицію, тим далі ми відходимо від старих відносин із владою.

Що ж до безпосередньої депутатської діяльності, то в парламенті ти мусиш швидко орієнтуватися в законопроектах, які тобі надають та розуміти, за що ти повинен віддати свій голос. Тому в кожного народного депутата має бути сильна команда. Я вже майже сформував свою, і якщо у мене є якась невпевненість щодо документів, я звертаюсь до неї. Безумовно, депутат повинен подавати ідеї щодо законів, а далі команда може допомагати їх втілювати. Потрібно залучати і більш широке коло професіоналів та науковців.

«ЗАРАЗ НАРОДЖУЄТЬСЯ МОЛОДА ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА»

— Чи відомо вам, наскільки українські бійці на сході цікавляться тим, що відбувається в український політиці?

— Звичайно, вони стежать та відчувають усе, що відбувається в країні. Їм хочеться висловити свій протест, але вони розуміють свій обов’язок — від них залежить існування української державності. Тому українські воїни продовжують утримувати навалу окупантів. Якби у нас на сході не було військ Путіна, ми вже очистили б нинішню владу — всіх цих міністрів, прокурорів, суддів, узагалі чиновників, які порушують закон.

Проте багато хлопців повертаються на ротацію, демобілізуються і беруть активну участь у протидії корупції. Зараз народжується молода політична еліта. Україна — це вже не просто територія з населенням. Кожен громадянин починає займати свою чітку позицію та усвідомлювати свої інтереси. Ми розуміємо, що на нас усіх лежить відповідальність за нашу державу і що ми самі обираємо собі владу. Це і є перемогою Майдану.

«ДОКИ МИ НЕ РОЗІРВЕМО СИСТЕМУ ПОЛІТИЧНИХ КРИШУВАНЬ, У КРАЇНІ НІЧОГО НЕ ЗМІНИТЬСЯ»

— Серед народних депутатів триває процес збору підписів за відставку Генпрокурора Віталія Яреми. Як ви ставитеся до цього?

— І Ярема, і Махніцький не діяли і не діють в інтересах українського народу. Ніхто не покараний за вбивства на Майдані, в обласних прокуратурах відбуваються призначення, від яких голова йде обертом. Там ставлять людей, які замішані у корупції та злочинах. Зараз зібрано вже близько 130 підписів за відставку Яреми. Але є депутати, які не хочуть підтримувати відставку Генпрокурора, аргументуючи: «Я не хочу сваритися з Президентом». Та якщо суспільство звинувачує Ярему в бездіяльності, я не хочу, щоб у бездіяльності звинуватили і мене. Тому ми підтримуємо його звільнення.

— Як оцінюєте діяльність МВС на чолі з Арсеном Аваковим?

— До Авакова у мене особистих претензій немає, але, на мою думку, він не підходить для керування в МВС. Ще з перших днів, коли були загрози сепаратизму на локальному рівні, все це можна було зупинити зусиллями міліції. Були й запити щодо кадрових змін у відомстві, але в цьому напрямі зроблено занадто мало. Якщо зараз подивитися на апарат міністерства, ви будете просто шоковані — це не ті чесні люди, які будуть щось змінювати. До того ж відбувається саботаж розслідування злочинів на Майдані. І все це подається українському суспільству під брехливим соусом, нібито Аваков сам нічого не може змінити. Зараз я побажав його новій заступниці з Грузії Катерині Згуладзе, щоб вона не вірила нікому в МВС, адже це вовки, які ввійдуть у довіру, обдурять та підставлять.

— Щодо Національного антикорупційного бюро. На вашу думку, чи вдасться Конкурсній комісії обрати головою НАБУ незалежну людину, яка розпочне справжню боротьбу з високопосадовою корупцією?

— Ми виконали всі обов’язки перед державою, обравши людей до цієї комісії. Кого вже вона обере в свою чергу, — вирішуватимуть її члени. Відповідний закон виписаний правильно, але, звичайно, є лобі, яке просуває своїх людей на головування в НАБУ. Ми житимемо неправильно доти, доки у нас будуть «люди Президента», «люди прем’єр-міністра» чи ще якісь. Доки ми не розірвемо систему політичних кришувань, у країні нічого не зміниться. Дуже прикро дивитися, коли на посади, які вимагають професіоналізму, ставлять людей, які жодного стосунку до цієї сфери не мають.

«ВИБІР ЗА ПРЕЗИДЕНТОМ — ЙТИ НА ДНО, ПРИВ’ЯЗАВШИ ДО ШИЇ КАМІНЬ, АБО ВЗЯТИ ВОЛЮ В КУЛАК І УВІЙТИ В ІСТОРІЮ ЯК СИЛЬНИЙ ЛІДЕР»

— Щодо подолання корупції та безкарності в Україні. Нещодавно нового розмаху у висвітленні отримала «справа Гонгадзе». Наскільки принциповим та необхідним для нашої держави є засудження старих резонансних злочинів?

— Це не просто потрібно, а обов’язкове до виконання. По-перше, треба зрозуміти, що Кучма їздить на переговори до Мінська, щоб легалізувати себе, отримати недоторканність як переговірника та заручитися міжнародною підтримкою. Але всі прекрасно знають, хто такий Кучма — це голова одного з олігархічних кланів, який від відновлення незалежності України розкрадає нашу державу. Всі також прекрасно знають, хто винний у вбивстві Гонгадзе.

Ми бачимо, де зараз Ющенко. Він впав на політичне дно не тільки тому, що привів до влади Януковича та втратив країну економічно. Насамперед він втратив любов та повагу людей, адже не покарав винних у вбивстві Гонгадзе. А небажання Януковича, зокрема, поставити крапку в цій справі взагалі обернулося для українського народу великою трагедією, не кажучи вже про те, як закінчив він сам.

Якщо Порошенко не розслідує вбивства на Майдані, не посадить Кучму та не покарає винних за злочини національного масштабу, він буде там же, де зараз Ющенко. Не треба потім розповідати, що в провалах винний хтось інший. Тож, треба просто відкрити судову справу по Гонгадзе, зняти гриф секретності, дати людям бачити, як вона ведеться, та покарати Кучму — зараз є всі підстави для цього. Так само і по Майдану.

Тож, це вибір Президента — йти на дно, прив’язавши до шиї камінь, або взяти волю в кулак, стати гетьманом та увійти в історію як сильний лідер, який може приймати принципові рішення.