Нейтральність за 1 млн

В учасників Митного союзу й незабаром Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) знову проблеми. Цього разу між Росією та Білоруссю. Все доволі прозаїчно. Як кажуть американці, nothing personal, just а business — «нічого особистого, лише бізнес», вірніше фінанси.

Податковий маневр у нафтовій галузі, який Росія почне проводити наступного року, передбачає різке зниження експортного мита на нафту та нафтопродукти й підвищення податку на видобуток корисних копалин (ПВКК). Внутрішньоросійський вплив такого маневру і мета його проведення вимагає окремого розгляду. Зосередимося на проблемах, що раптово виникли через це в російсько-білоруських стосунках. Як пише білоруське агентство «Телеграф». «Це може призвести до значного збільшення ціни нафти 2015 року й зниження вигоди Білорусі від розподілу вивізного нафтозбору, на якому вона планувала отримувати до 1,5 млрд дол. на рік».

Зараз Білорусь перераховує до російського бюджету вивізні митні збори на нафтопродукти, вироблені з російської нафти й експортуються за межі Митного союзу. 2011 року вона перерахувала до російського бюджету експортне мито на нафтопродукти у розмірі 3,1 млрд дол., 2012 року — 3,9 млрд дол., 2013 року — 3,3 млрд дол. В рамках договору про ЄАЕС близько 1,5 млрд дол. Білорусь з наступного року залишатиме собі. У травні Москва та Мінськ домовилися, що в бюджеті Білорусі з 2015 року повинно залишатися не менше 1,5 млрд дол. доходів від мита. У відповідь Олександр Лукашенко, нарешті, погодився підписати договір про створення ЄАЕС. Але 1 жовтня як обухом по голові в Мінську дізналися, що Москва вирішила компенсувати свої втрати. Якщо мито знижується, то й доходи від них падають.

Приймаючи з доповіддю прем’єр-міністра Михайла Мясниковича, президент Олександр Лукашенко не приховував свого роздратування. «Як відомо, в Росії здійснюють певний податковий маневр, в результаті якого ми можемо втратити все те, про що домовлялися торік з Російською Федерацією. Це стосується перерахування до бюджету Росії мита від стягнення на кордоні по нафтопродуктах. Наскільки я знаю, тривають переговори, щоб цю тему врегулювати, і вона має бути врегульована».

Щоб компенсувати втрати, Мінськ пропонує до 2017 року залишати у своєму бюджеті всі вивізні експортні митні збори від нафтопродуктів, вироблених з російської нафти. Така пропозиція пролунала на зустрічі першого віце-прем’єра Білорусі Володимира Семашка та віце-прем’єра Росії Аркадія Дворковича. У Москві жодного ентузіазму не проявили. Як прокоментував переговори представник Білорусі в Євразійській економічній комісії Сергій Румас, «сказати сьогодні, що рішення, яке ми запропонували, підтримала Росія, я не можу».

Формально Росія зробила чисто внутрішню зміну оподаткування, тож жодні міждержавні угоди не було порушено, але від цього білоруському бюджету не легше. Бачимо явне бажання компенсувати втрати від травневих домовленостей між Москвою та Мінськом. Щобільше, бачимо бажання якось вколоти союзника.

Знову ж таки чисто формально події в Україні до розборок між учасниками Митного союзу та ЄАЕС стосунку не мають. Проте зв’язок легко простежується, до того ж прямий.

Із самого початку білоруський бацька зайняв щодо Криму та Донбасу демонстративно нейтральну позицію. Мало того, він у вельми напружені моменти приймав у себе українських керівників. Навіть пропонував білоруських миротворців для роз’єднання українських бійців і терористів. Хоча московські представники брали участь у мінських зустрічах, що закінчилися підписанням відомих протоколів, така позиція білоруського лідера навряд чи припала Кремлю до душі.

За цим слідували не дуже промосковські вислови бацьки в інтерв’ю телеканалу Euronews. «Я спочатку заявляв про те, що проект, наприклад, Новоросії мною не сприймається. Я виступаю за єдність та цілісність української держави. Щоб не було там якихось заморожених конфліктів, якихось зон типу Придністров’я, Нагірного Карабаху, які завжди приховують небезпеку вибуху. Я особисто цього не хочу як людина і як президент Білорусі, тому що ми знаходимося зовсім поряд з Україною». Пролунало й неприйняття позиції Росії, котра вирішила повернути собі Крим на тій підставі, що він колись «неправильно відійшов Україні». «Давайте тоді повернемося в часи хана Батия, в часи монголо-татарского ярма... тоді треба буде віддати Казахстану, Монголії або ще комусь практично всю територію Росії, Західної Європи, Східної Європи». Для демонстрації нейтральності в інтерв’ю послідував і кивок у бік Москви. «Ви хочете сказати, дії Росії в Криму — це було зроблено, щоб помститися за події, що сталися, на Майдані? Зовсім ні. Це результат неправильних дій влади України в той час».

Зрозуміло, що в Кремлі ведуть чітку бухгалтерію подібних висловлювань нібито найближчого союзника й обов’язково на них відповідають. Не прямим, а опосередкованим чином. Податковим маневром.

Проте всі проблеми цим не вичерпуються. Як відзначив експерт мінського аналітичного центру «Стратегії» Валерій Карбалевич на порталі Naviny.by, дії Росії в Україні досить сильно налякали білоруську владу. «Росія продемонструвала, що вона готова заради власних інтересів застосовувати силу для захисту й контролю над так званим «русским миром», ототожнюючи його з людьми, що говорять російською мовою. Сам Лукашенко декілька разів промовив цю загрозу».

Експерт відзначив, що «абсолютно по-новому» постає питання присутності на території Білорусі російських військових баз й інших об’єктів. «Ми знаємо, як Росія використовувала військову базу в Криму для окупації півострова. Що ж тепер Лукашенку робити з російськими військовими об’єктами та російською авіабазою, про яку тривалий час говорять і на створенні якої наполягає Росія?».

Обурений і дещо збентежений білоруський лідер чудово розуміє, що на велику сварку Москва не піде. На кону ратифікація угоди про ЄАЕС. Державна російська дума вже закінчила ратифікацію, казахстанський парламент зробить це найближчим часом. У Мінську якраз нікуди не квапляться. Не розпочато навіть процедури підготовки до ратифікації. Щобільше, Олександр Лукашенко поділився своїми міркуваннями з депутатами Палати представників і закликав їх дотримуватися інтересів Білорусі під час розгляду питання про ратифікацію Договору про ЄАЕС. Депутатів закликати ні до чого. Не вони займаються відстоюванням інтересів країни. Це послання Кремлю про те, що так вчиняти з найближчим союзником не можна. Хочете змінювати свої податки, в це ніхто не втручається, але й домовленостей треба дотримуватися. А не так, щоб однією рукою давати, а іншою відразу ж забирати.

Білоруська влада добре знає, де знаходяться «червоні лінії» в політиці Кремля. Й перетинати їх не буде. А російському керівництву, яке стає дедалі більш ізольованим на міжнародній арені, не потрібні розборки з євразійськими союзниками. До того ж, коли, окрім грошей, немає іншого інтеграційного ресурсу, вибір у Москви невеликий.

Разом зі спробами повернути 1 млрд дол. Мінськ відстоюватиме свою нейтральну, в чомусь навіть незалежну політику. Відносини Лукашенка із Заходом стали більш теплими, білоруський транзит газу за існуючих проблем «Газпрома» з «Нафтогазом» набуває важливого значення для Європи та Росії. На деякі поступки Москва піде і якусь частину претензій Лукашенка задовольнить. Що й потрібно було довести. На разі тактика білоруського лідера приносить йому успіх. Залишається визначити, чи надовго.