Трохи реалізму щодо Росії

Президент Петро Порошенко заявив у п’ятницю, що його армія знищила броньовану техніку, яка входила на територію України з Росії, і що російське вторгнення може статися в будь-який день. І з яким же попередженням президент Обама звернувся до Володимира Путіна? «Він може вторгнутися, — сказав Обама New York Times. — Якщо він зробить це, такі дії не поставлять нас на шлях нової холодної війни, але  пошуки дієвих відносин співпраці з Росією на залишок мого терміну будуть набагато важчими».

Що ж виходить, більше не буде запрошень до Кемп-Девіду? Путін може розцінити це як стимул-реакцію для вторгнення. А коли у нас були дієві відносини співпраці? До того, як Кремль надав притулок Едварду Сноудену і поставив зброю Башару Асаду?

Стратегічна реальність така, що незалежна Україна стоїть на заваді мрії Путіна про відтворення Великої Росії. Він також загнав себе в кут і напевно вважає, що матиме політичні збитки, якщо підтримуваних ним сепаратистів буде вигнано із сходу України. Нині він скористався таким приводом як гуманітарна допомога, щоб підсилити повстанців, і українському уряду за цих умов потрібна більш вагома підтримка з боку Заходу.

Єдиний реальний чинник стримування вторгнення і партизанської війни, що триває, проти України полягає в тому, щоб підвищити витрати від путінського реваншизму, піднявши їх до такого рівня, коли він вже не захоче на них піти. Якщо Обама серйозно налаштований на підвищення таких витрат, ось деякі ідеї щодо цього:

— Військова допомога Україні. Адміністрація відмовила Києву в його проханні на тій підставі, що це «спровокує» Росію і збільшить насильство. Але понизити насильство можна лише в тому випадку, якщо допомогти Україні швидше знищити сепаратистів.

«Є майно і техніка, яку ми можемо поставити в значних кількостях, і яка потребує мінімальної підготовки» для того, щоб протистояти російському вторгненню, говорить експерт з військових питань Ендрю Крепіневіч, який керує Центром стратегічних і бюджетних оцінок (Center for Strategic and Budgetary Assessments). Це бронежилети, прилади нічного бачення, протитанкові системи і переносні зенітно-ракетні комплекси для дій у складі невеликих підрозділів, а також безпілотні літальні апарати, що запускаються з руки, для ведення повітряної розвідки, супутникові телефони і потужні системи постановки перешкод, які позбавлять бойовиків із сил сепаратистів сотового зв’язку.

— Індивідуальні санкції. Адміністрацію в березні було виставлено на сміх, коли після захвату Москвою Криму вона ввела санкції проти купки пов’язаних з Кремлем людей. Але закон Магнітського від 2012 року і без того дає можливість використовувати санкції проти російських чиновників, причетних до порушень прав людини.

«Наразі за цим законом санкції застосовано лише до 30 осіб, хоча в уряді є більше 282 імен», — каже інвестор Вільям Браудер, що допомагав складати законопроект. Треба бити по Путіну там, де живуть його друзі.

— Фінансові санкції. Хоча Обама заявляє, що західні санкції «по-справжньому вкусили» російську економіку, їх дія виявилася вельми скромною. Курс рубля сьогодні становить 36 за долар, і це лише невелике зниження порівняно з січневим показником 33,76 рубля. Московський індекс ММВБ приблизно там же, де він був рік тому. Відплив капіталу сповільнюється.

Марк Дубовіц з Фонду на захист демократій (Foundation for Defense of Democracies) пропонує використовувати розділ 311 із Закону про боротьбу з тероризмом, щоб виокремити великі російські банки, пов’язані з державою і підозрювані у відмиванні великих сум грошей. Конгрес може також ухвалити закон про відключення будь-якого іноземного банку від його кореспондентських рахунків у США, якщо він вестиме справи з вказаними російськими банками. І щонайменше Обама повинен попередити Росію, що в разі вторгнення буде застосовано масштабні фінансові і енергетичні санкції.

— Дії у сфері оборони. Держдепартамент минулого місяця заявив, що Росія порушує договір РСМД від 1987 року, яким забороняються ядерні ракети середньої і малої дальності, хоча про це було відомо вже давно. 2007 року Путін по суті справи вийшов з Договору про звичайні збройні сили в Європі.

Сполучені Штати мають подати сигнал про те, що порушення матимуть наслідки. Почати слід з ліквідації збитків, завданих Обамою відносинам з Польщею і Чехією. Він повинен відмінити своє рішення від 2009 року про відмову від розміщення систем протиракетної оборони в цих країнах. Зробити це можна досить швидко, розмістивши на суходолі ті компоненти ПРО, які в даний час є силами і засобами морського базування. США можуть також заспокоїти прибалтів, що побоюються російського вторгнення, розмістивши на постійній основі в трьох прибалтійських країнах полк морської піхоти.

***

Обама вважає себе реалістом у питаннях зовнішньої політики, який намагається налагоджувати діалог з супротивником. Але його політика призвела до того, що противник йде в наступ, зустрічаючи лише мінімальний опір. Політика справжнього реалізму — це протидія устремлінням таких супротивників, а також розробка заходів протидії, що передбачають підвищення витрат і об’єднання наших союзників. Якщо Обама не зробить цього, то зі своїми аргументами зможуть виступити Гілларі Клінтон і кандидати в президенти від Республіканської партії.

The Wall Street Journal, редакційна стаття, 18 серпня переклад ИНОСМИ.Ru