Iсторія проти... пропаганди

«Книги є ріки, що наповнюють Всесвіт увесь...» — ці слова, за літописом, належали Ярославу Мудрому, тому не дивно, що саме їх обрали за епіграф до нової виставки у святині київського князя. Експозиція, що відкрилася тут до Дня слов’янської писемності та культури, повертає нас до епохи Ярослава, адже вона представляє зразки давньоруської писемності, факсимільно відтворені у наш час. Майстру Юрію Храпаю та його помічникам вдалося вручну скопіювати понад сотню окремих аркушів відомих стародруків. Серед них: Київський Псалтир, Оршанське Євангеліє, Руську Правду, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона та «Слово о полку Ігоревім».

За словами генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» Нелі Куковальської, робота з відтворення пам’яток надзвичайно складна, проте необхідна: «Праця пана Юрія з відтворення старовинних рукописних джерел — це справді подвиг. Це надзвичайно кропітка робота, котра потребує не лише поверхових знань, а великої наукової праці. Ми повинні берегти зразки своєї писемності, адже через писемні джерела дізнаємося про культуру, політичний стан, духовність минулих часів. Особливо це стосується молитовників, Євангеліє, завдяки яким ми знаємо, як жили наші предки».

Рукописи виконано гусячим чи залізним пером на натуральному чи рослинному пергаменті, папері ручного відливу або бересті. Під час роботи Юрій Храпай намагався зберегти особливості почерку давніх майстрів, деталі текстів, заставок і мініатюр. Працювати над рукописами пан Юрій почав 1986 року, але на той час це було його захопленням. На професійний рівень майстер перейшов у 2000-х.

«Коли я почав заглиблюватися в історію, — ділиться Юрій Храпай, — то дізнався, що давньоукраїнських рукописів лишилося дуже мало, тому  вирішив відтворювати їх. Я відчував цікавість української громадськості до власної книжки й вирішив зробити так, щоб якомога більше людей могли побачити ці зразки. Адже відомо, що до оригіналів отримати доступ може не кожен. Книжки в дуже поганому стані, тому навіть багатьом спеціалістам їх не видають».

Завідувач відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології НАН Дмитро Степовий знайомий з практикою відтворення пам’яток у країнах Європи та відзначає якість представлених експонатів: «Хочу підкреслити високу майстерність відтворення копії. Я був у інших музеях світу і знайомий із аналогічними зразками. Робота з виготовлення копій проводиться системно й у Паризькій національній бібліотеці, й у Баварській національній бібліотеці Мюнхена. За якістю праця Юрія — на світовому рівні як у мистецькій частині, так і щодо матеріалів. Окрім цього, виставка має величезне політичне значення. Росія впевнена, що друк в Україні запровадили саме їхні майстри. Московити не терплять, коли ми говоримо про те, що в нас ще до них існувало мистецтво книги. Наші рукописи вони видають за свої, тому така виставка — це важливий аргумент проти російської пропаганди».

Найближчим часом на прохання Нелі Куковальської Юрій Храпай збирається розпочати роботу над факсимільним відтворенням молитовника доньки Ярослава Мудрого — Анни. За словами пані Куковальської, ця пам’ятка важлива для Софії й повинна міститися тут хоча б у відтвореному вигляді, оскільки символізує культуру Русі того періоду.

«Оригінал ми не зможемо мати ніколи, адже він належить французькому народу й зберігається в Реймсі, в муніципальній бібліотеці. Цю книгу Анна Ярославівна перевезла до Франції, коли вийшла заміж за французького короля. До цього молитовник був у бібліотеці Ярослава Мудрого в Софії, — розповідає Неля Куковальська. — Ми вже знайшли меценатів для цього проекту, тому найближчим часом відтворимо цю пам’ятку та зберігатимемо в Софії як символ її минулого».

Усі охочі можуть відвідати виставку до 30 червня.