Три ознаки місцевих виборів

До голосування на місцевих виборах залишилося менше, ніж два тижні. І що ближче 25 жовтня, то активнішими і вигадливішими стають кандидати — чого варті лише рекламні роліки на телебаченні та білборди по всій країні. Сьогодні ми продовжуємо «передвиборчу екскурсію» регіонами. До уваги — огляд з Вінниччини та Житомирщини, а також останні новини з Дніпропетровська. Незважаючи на певний залишок часу до виборів, вже зараз можна окреслити як мінімум три ознаки цієї кампанії. Перше — замість партій і ідеології, знову бачимо  проекти і популізм. Друге — все чіткіше спостерігається так звана ширка, тобто союз правладних партій з колишніми регіоналами («Опозиційний блок», «Наш край»). Третє — шалені витрати на агітацію замість конкретних справ, і це в умовах війни.

Головна боротьба попереду

Експерт: «Найбільша інтрига буде в тому, чи зуміють нові керівники громад впоратися з новими гравцями у радах»

Хоча вибори 2015 року вважаються проміжними і місцеві ради діятимуть лише два роки, на Вінниччині за депутатське крісло в облраді триває запекла боротьба. Списки кандидатів у депутати подали 12 партій: «Радикальна», «Соціалістів», «Аграрна», «Наш край», «Опозиційний блок», «Свобода», «Наша держава», «БПП «Солідарність», «Укроп», «Батьківщина», «Народний контроль» та «Самопоміч». Але повний список кандидатів у депутати облради висунули лише кілька політичних сил — це «радикали», «свободівці», «укропів— ці», «Народний контроль», «Батьківщина» та «Солідарність». Решта — обмежилися 55 — 76 претендентами. Найменше охочих виявилося у «Нашої держави». Вона представила список лише із 15 кандидатів у депутати. Усього ж до Вінницької обласної ради прагне потрапити 841 претендент, тобто за один мандат змагатиметься 10 осіб. Однак, як відзначають експерти, шанси зайняти депутатське крісло в обласній раді нового скликання дістануть лише ті кандидати, чиї партії розгорнули на рівні області потужну виборчу кампанію, а самі претенденти йдуть до виборців не із загальнодержавними гаслами, а конкретним планом розвитку тієї чи тієї громади. Таких, щоправда, небагато.

«На мою думку, найзапеклішою боротьба буде в останній тиждень, коли визначаться фаворити передвиборчої гонки, — каже медіа-експерт Антоніна Мніх. — Цього разу в місцевих виборах беруть участь нові політичні партії, але більшість з них представили вчорашніх активістів від тих чи тих політичних сил. І саме ця міграція партійців є цікавою для журналістів, політтехнологів, вінничан, які стежать за політичним життям області. Наприклад, активіст зі «Свободи» нині представляє радикалів. Депутат від «Батьківщини» очолив список «Укропу». Учорашніх «регіоналів» найбільше у політичному проекті «Наш край» та «Опозиційному блоці», який, власне, і став «правонаступником» Партії регіонів. Тобто у списках різних політичних партій можна відшукати відомих вінницьких політиків, які свого часу були активними депутатами, а тепер намагаються знову потрапити до Вінницької обласної ради під іншими знаменами. Виборці голосуватимуть за інерцією, бо політичні сили не запропонували жодної конкретної програми з розвитку тієї чи тієї громади. А загальнодержавні гасла місцеві громади не врятують. Мені, наприклад, не зрозуміло, чим мають керуватися виборці з якогось села, обираючи кандидатів від партії, яка пропонує контрактну армію? Але, зважаючи на те що це вибори лише на два роки, участь у них взяли не всі з тих, хто мають бажання працювати депутатами. Є чимало амбітних, сильних і нових вінницьких політиків, які вже зараз починають підготовку до наступних місцевих виборів».

До Вінницької міської ради списки кандидатів у депутати подали 17 партій, а 11 претендентів прагнуть посісти крісло міського голови. Серед них і нинішній очільник міста Сергій Моргунов. Він йде на вибори від нової політичної партії «Вінницька європейська стратегія» з «благословення» колишнього міського голови Володимира Гройсмана. Про підтримку його кандидатури заявила і партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність». Найсильнішим конкурентом Моргунова політтехнологи називають лідера обласного осередку ВО «Батьківщини» Людмилу Щербаківську. Вона єдина жінка серед кандидатів на посаду міського голови. Один кандидат — самовисуванець, інших — запропонували політичні сили. Трьом кандидатам виборча комісія відмовила в реєстрації.

«Більшість вінничан голосуватиме за Сергія Моргунова, оскільки його підтримує Володимир Гройсман, а він, як відомо, досі має сильний авторитет у місті, — переконує голова ГО «Спільнота «Журналістський майдан» Ігор Заїковатий. — Наскільки мені відомо, в останній тиждень перед виборами, місто «накриють» фейкові газети з наклепами на найпопулярніших кандидатів. Чи вплине це на результати, спрогнозувати важко. Одне можу сказати напевно: у міській раді нового скликання не буде такої кількості провладних депутатів, як було досі. Більшість партій прагнуть прорватися у раду, не маючи конкретних ідей чи проектів. Окремі кандидати навіть не можуть пояснити різницю між метром квадратним і метром погонним. Є багато люди з неоднозначною репутацією, є популісти, які організовують марші пенсіонерів проти підвищення тарифів, не знаючи про те, що місцева влада не має повноважень на їх формування. Словом, відрізнити «білих і пухнастих» від тих, хто реально хоче і може працювати на благо міста, вінничанам буде складно. Раджу голосувати не серцем чи кишенею, а розумом, обираючи того, хто може стати справжнім господарем у нашому місті».

Поствиборчі баталії стануть ще цікавішими, аніж передвиборчі, переконують експерти. За хитрим сценарієм, прописаним у новому виборчому законодавстві, партії можуть маніпулювати кандидатами і депутатами. А це не лише не викорінить політичну корупцію, а спровокує її розвиток з новою силою. Тому не виключено, що робота ради нового скликання розпочнеться з «торгів» як усередині партії, так і між фракціями.

«Головна боротьба між партіями розпочнеться у радах, — зазначає голова громадської мережі «Опора» у Вінницькій області Олег Левченко. — Законодавство перетворило партійних лідерів на ляльководів. Вони зможуть смикати своїх кандидатів і «гратися» з ними. А постраждає від цього виборець, який до останнього не знатиме, чи потрапить його обранець у раду чи ні. А найбільша інтрига буде в тому, чи зуміють нові керівники громад справитися з новими гравцями у радах, а вони однозначно будуть, причому на різних рівнях».

Тим часом голова обласного осередку Комітету виборців України Владислав Телень каже, що вінничани взагалі не мають бажання брати участь у голосуванні. Люди зневірилися, і настрої, особливо у сільській місцевості, неоднозначні. Владислав каже, що ще наприкінці вересня на Вінниччині були населені пункти, які не висунули жодного кандидата до сільських чи селищних рад. А все тому, що люди не бачать перспективи, а головне, не розуміють — скільки у них часу на повноваження. Тому він не виключає можливості, що у деяких селах будуть обрані лише сільський/селищний голова, а ради, як такі, через відсутність депутатів — ні! Це означає, що на Вінниччині вже із 25 жовтня може розпочатися підготовка до повторних місцевих виборів.

Оксана СОБКО, Вінниця

Претенденти і куратори 

Хто і для чого йде за мандатами на Житомирщині?

Найпопулярніший виборчий слоган у Житомирі: «Змінимо місто разом!» Не оригінальний, утім... У «чистому» вигляді він прямо проголошується з сіті-лайтів, в агітматеріалах одного з «козирних» претендентів на крісло міського голови, чинного першого віце-мера і одночасно керівника обласної організації «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» — Сергія Сухомлина. Дехто з інших пропонує варіації на схожу тему — наприклад,  кандидат у мери, лідер обласної організації об’єднання «Самопоміч» Наталія Чиж, разом із однопартійцями закликає разом зробити Житомир щасливим. Щодо конкретики, що й як зробити, що змінити і серйозно, то тут партії, претенденти в мери чи депутати стриманіші — в рекламних матеріалах про це якщо і згадується, то так, між іншим. І практично ні слова про припинення розкрадання бюджетних коштів за участю криміналітету (в народі — дерибану), реальну боротьбу із корупцією, яка неодмінно супроводжує цей процес. «Самопоміч», щоправда, обіцяє зробити прозорим контроль витрачання бюджетних коштів,  зокрема через інтернет-мережу, але механізм не розшифровує.

Щось подібне понад рік тому обіцяв запровадити й Сухомлин, але станом на початок жовтня на сайті міськради такої інформації не помічено. Наприклад, де проводився чи проводиться плановий ремонт тротуарів, що давало б змогу житомирянам легко перевірити, чи справді виконувалися такі роботи. Це при тому, що практично по всьому місту, за винятком острівців біля комерційних об’єктів та окремих інших ділянок в центрі, покриття пішохідної частини представляє собою дике поєднання ямок, горбів, тріщин, вибитого асфальту чи порепаної тротуарної плитки. Утім, із сіті-лайтів, білбордів, а зараз і на десятках, якщо не сотнях сайтів (вийдеш у Житомирі на популярний ресурс чи навіть власну поштову скриньку, і тут же потрапиш на рекламний блок Сухомлина), де перший віце-мер рапортує про досягнення у вирішенні проблем благоустрою, екології, енергозбереження, транспорту, комунального господарства тощо. І на кожному такому сіті-лайті ремарка: «Це — перший крок!» Із явним натяком, що в разі обрання будуть і наступні. Власне, така агітація вже викликала обурення  депутатів Житомирської міськради, певних членів міськвиконкому, посадовців, які заявляли, що таким чином він приписує собі заслуги інших. Однак слід визнати, що іміджева кампанія Сухомлина виглядає найбільш сильною і професійною. Але про те, хто  її вибудовує (статків самого претендента, навіть зважаючи, що він є офіційним мільйонером, на це явно замало), трохи далі.

Сухомлин, Чиж та в. о. міського голови, висуванка «Батьківщини» Любов Цимбалюк вважаються ключовими претендентами в гонці за посаду очільника Житомира. Згідно з проведеним нещодавно соціологічним опитуванням (дані оприлюднено на сайті Житомир.info), за Сухомлина збиралися віддати голоси, відповідно, 24% (Центр СОЦИС) або 25,2% (Центр Разумкова) містян, 10,9% (СОЦИС) або 15,6% (Центр Разумкова) — за  Наталію Чиж, 9,8% (СОЦИС) або 13,6% (Центр Разумкова) за Любов Цимбалюк. Утім, фаворитом вважають саме Сухомлина. Але якщо буде другий тур, чого, схоже, не уникнути, багато залежатиме від альянсів між кандидатами та групами впливів. Поки ж команда Цимбалюк активно критикує Сухомлина, подекуди за межею фолу. Попри це, в місті можна почути прогнози, що вони все ж домовляться, і Цимбалюк  в  обмін на певні гарантії та преференції може змиритися з імовірною перемогою Сухомлина.

Але в цих розкладах може зіграти суб’єктивний фактор — після низки розколів, пертурбацій, скандалів обласну «Батьківщину» очолила відома екс-народний депутат Анжеліка Лабунська, яка славиться як напористістю, так і схильністю міняти політичні орієнтири, а зараз не приховує, що вкладає у виборчу кампанію значні кошти з власного бізнесу. Щодо об’єктивних моментів — на тлі розчарування в президентській та прем’єрській командах «Батьківщина» набирає бали, і під її знамена на Житомирщині прийшли цілі групи з інших політичних сил, що може підсилити потенціал (відповідно — претензії) соратників Юлії Тимошенко. Так, до їхнього списку кандидатів у депутати обласної ради (як позапартійні), включено, зокрема, активістів партії «Сила людей» (лідер — житомирянин Дмитро Кропачов призупинив своє членство в її лавах) і «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка. Вихідці з «ГП» йдуть з «Батьківщиною» і до Житомирської міської ради. У списках «Солідарності» Петра Порошенка значаться відомі активісти Демальянсу (теж як позапартійні). Справедливості заради зазначимо, що розгалужених структур ні у «Сили людей», ні у Демальянсу, ні у «Громадянської позиції» — по кілька десятків членів (у найкращому випадку) в обласному центрі та нечисельні активісти в частині районів — на Житомирщині немає. Серйозних коштів — теж. Крім того, кілька провідних представників «ГП» відомі безпринципністю і кар’єризмом. Саме відсутністю ресурсів один із молодих героїв житомирського Євромайдану, демальянсівець Іван Фурлет, виправдовує похід за мандатами в складі «Солідарності» (автор неодноразово спілкувався з ним на цю тему). Однак молоді  майданівці могли б спробувати об’єднатися без «старих» політиків і розраховувати на підтримку бодай житомирян.  Репутація, досвід боротьби, надії суспільства на молодих патріотів — теж ресурс, і неабиякий. Можливо, вони розраховують на перспективу — в історії суспільних змін нова еліта зазвичай зростала і мужніла в лавах старої, замінюючи її на певному етапі, який потребував кардинальних перетворень. Залишається сподіватися, що молоді, розумні, патріоти (в парламенті теж принаймні ті, що не встигли «розчинитися» серед лобістів і корупціонерів) ще скажуть своє вагоме слово. Лише б не запізнилися.

Загалом до Житомирської обласної ради (64 мандати) списки своїх кандидатів представили 13 партій, до Житомирської міськради (42 мандати) — 19 партій, зокрема ті, кого зараховують до клонів Партії регіонів — «Наш край». Комуністи пішли під брендом «Нової держави», звісно, фігуруючи там як позапартійні. Є ознаки, що низка виборчих штабів, зокрема фаворитів перегонів, курується з Києва і, можливо, з Москви. І біля кандидатів ніби від патріотичних партій можна помітити людей, чия позиція була або й зараз є вельми сумнівною. Наприклад, у штабі Любові Цимбалюк вже не раз був помічений такий собі Дмитро Понамарчук. Особа відома, представляється президентом Фонду вільних журналістів імені В’ячеслава Чорновола, однак це не завадило йому очолювати прес-центр Віктора Януковича під час попередніх президентських виборів, дружити із близькою соратницею втікача Анною Герман (напевно, підтримує дружбу й зараз), бути членом президентського (Януковича) пулу журналістів, відтак працювати в команді екс-президента на низці міжнародних заходів, на які, із його слів на одному інтернет-ресурсі, він часто літав власним коштом і за власні гроші перебував там. Не раз також з’являлася інформація, що серед тих, хто організовує виборчу кампанію Сухомлина, присутній відомий політтехнолог Василь Стоякін, який у своїх публічних матеріалах не приховує симпатій до Росії. Тези його статей на сайті так званої громадської організації «Український вибір» часто збігаються з твердженнями Віктора Медведчука, екс-керівника Адміністрації президента Леоніда Кучми. Є в нього судження, які повністю перекручують суть виникнення та існування новітньої Української держави в руслі кліше російської пропаганди.

До речі, в наочних агітматеріалах кандидатів і партій практично відсутні питання війни, належної уваги до військових, забезпечення прав демобілізованих бійців, проблеми вимушених переселенців — ніби у нас мир та благодать. Це при тому, що в місті розташована легендарна 95-та аеромобільна бригада, живуть прославлені «кіборги».

КОМЕНТАР

«НА ПЕРШИХ ПОЗИЦІЯХ ЙДУТЬ ТАК ЗВАНІ «ГРОШОВІ МІШКИ»

Микола Козловець, завідувач кафедри філософії Житомирського державного університету, доктор філософських наук:

Нинішні вибори до місцевих рад нагадують театр абсурду. Прийнятий закон, яким суттєво змінена система визнання переможців і який, думаю, мало хто з виборців читав. Наприклад, я запитував у студетів-магістрантів про процедуру голосування, так ніхто з них її не знав, як і те, скільки отримуватимуть бюлетенів на дільницях. Щодо гасел кандидатів, то вони часто нагадують відому працю соціаліста-утопіста Томмазо Кампанелли «Місто Сонця». Тому що мало пояснюють, як і що буде здійснюватися. Багато положень програм не для місцевого рівня. З реклами кандидата у міські голови Житомира Сергія Сухомлина виходить, що в разі його обрання будуть  вирішені всі проблеми у місті.

Загальне враження від виборчої кампанії, що проросійські сили хочуть взяти реванш, щоб змінити зовнішньополітичний вектор країни. Разом з «Опозиційним блоком» ведуть свої кампанії, наприклад, такі клони Партії регіонів, як «Наш край», куди також увійшли деякі колишні провідні регіонали, залучаючи окремих відомих людей нагадуваннями про допомогу їхнім закладам, надану, коли президентом був Віктор Янукович. Мало нових облич, а у тих, що є, на жаль, недостатньо можливостей для перемоги. На перших позиціях йдуть так звані «грошові мішки», які витрачають на кампанію великі гроші. Мета зрозуміла – щоб потрапивши до важелів місцевого управління, забезпечувати свої вузькобізнесові, а не громадські інтереси. І в агітаційній кампанії кандидати часто не шкодують компромату один на одного. Ці вибори є своєрідною репетицією перед можливими достроковими парламентськими виборами. З одного боку схоже на «договорняк» Опозиційного блоку з чинною владою, з іншого – ця сила чекає на поразку Порошенка.

Думаю, в результатах у значній мірі буде грати роль випадковість, а не тільки усвідомлений вибір. В демократичних західних суспільствах вибори – це нормальна малопомітна процедура формування представницьких органів влади. У нас – насамперед соціальне потрясіння, яке останнім часом перекинулось і на місцеві органи самоврядування. На тлі значного падіння добробуту більшості населення.

Валерій КОСТЮКЕВИЧ, Житомир

Iз третьої спроби

У Дніпропетровську партію «Відродження» допустили до виборів

Дніпропетровська міська територіальна виборча комісія зареєструвала список кандидатів до міської ради від партії «Відродження», а також кандидата від цієї політичної сили на посаду мера Анатолія Крупського. Конфліктна ситуація, яка розпалювала політичну обстановку в Дніпропетровську, затягнулася на цілий тиждень, протягом якого партійні активісти пікетували будівлю Дніпропетровської облради, куди перебрався міський виборчком. Як повідомляє прес-служба партії «Відродження», виборча комісія виконала постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який визнав відмови в реєстрації списку партії «Відродження» до міськради та кандидата на посаду міського голови незаконними. Такі судові ухвали виносилися двічі. Спочатку Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав незаконними постанови виборчої комісії, а пізніше це рішення підтвердив апеляційний суд. Проте виборчком двічі відмовляв у реєстрації кандидатам від «Відродження», посилаючись на різні порушення закону. Практично одночасно комісією була зареєстрована партія-клон зі схожою назвою й однофамільцями партійних лідерів «Відродження». Тому в партії вважають дії членів комісії політично мотивованими.

Подолати перешкоди  партії «Відродження» вдалося лише з третьої спроби, коли суд зобов’язав комісію виконати рішення протягом доби. Проте, проти ухвалення рішення про реєстрацію кандидатів від «Відродження» голосували представники «Опозиційного блоку» у виборчкомі, а також представниця партії «Жінки за майбутнє».

Заступник голови Дніпропетровської ОДА, кандидат у депутати обласної ради від партії «Відродження» Святослав Олійник у коментарі до рішення виборчкому зауважив, що більшість політичних сил фактично проголосували за відновлення конституційного виборчого права. «Ми дякуємо тим парламентським політичним силам, представники яких відновили конституційне право на участь у виборах. Представники «Опозиційного блоку», на жаль, так і не змогли показати, що життя їх чомусь навчило. Вони залишилися дрімучими і продемонстрували свою нездатність до розвитку», — сказав Олійник.

Варто зауважити, що «дивацтва» у роботі виборчкому помічають не лише в партії «Відродження». Як заявив на прес-конференції «Підсумки першого місяця виборчої кампанії» політолог Андрій Шуліка, основу більшості виборчкомів області складають представники «Опозиційного блоку» та «Блоку Петра Порошенка». Він вважає невипадковими факти відмови в реєстрації як окремим кандидатам на посаду мера Дніпропетровська, так і політичним партіям, зокрема, партії «Відродження».

Політолог зауважив, що відмовляють кандидатам, які здатні відібрати голоси у «біло-блакитної» команди та її кандидата. «Це вигідно «Опозиційному блоку» і Вілкулу», — вважає експерт. Про закритість у роботі дніпропетровських виборчкомів говорять і представники Громадянської мережі «ОПОРА». Вони вимагають від «Опозиційного блоку» і БПП замінити їх представників у виборчих комісіях. Про це стало відомо від довгострокового спостерігача Громадянської мережі «ОПОРА» Вадима Головченка. «Мене дивує, чому члени міської виборчої комісії від «Опозиційного блоку» і БПП разом голосують за відмову реєструвати спостерігачів «ОПОРИ» з формальних причин і не зацікавлені в тому, щоб виборчий процес був прозорим. Ми звернулися до міських організацій цих партій, щоб там оцінили дії цих членів комісії та розглянули питання про їх заміну», — сказав спостерігач. Він вважає, що є вірогідність того, що вибори у Дніпропетровську можуть бути сфальсифіковані.

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ