У зоні ризику

Цього тижня співпадають кілька подій, які мають безпосереднє або опосередковане відношення до резонансної «справи Гонгадзе-Подольського». Саме від цих подій залежатиме як розвиватиметься ситуація найближчим часом. Отже, 10 вересня розпочинає роботу дванадцята Щорічна зустріч Ялтинської Європейської Стратегії (YES), яка організовується родиною Кучми-Пінчука. А вже  ввечері четверга на телеканалі UA:Перший вийде інтерв’ю вдови журналіста Георгія Гонгадзе — Мирослави з Президентом України Петром Порошенком. Одразу наступного дня, 11 вересня, в Апеляційному суді Києва продовжиться судовий процес відносно головного виконавця злочинів проти Гонгадзе, а також громадського діяча Подольського — Олексія Пукача. Ну і в цей же день — 11 вересня на Форумі видавців у Львові відбудеться презентація нової книги Бібліотеки газети «День» — «Котел», або Справа без терміну давності», головною тематикою якої якраз є «справа Гонгадзе-Подольського». Яка особливість і важливість всіх цих подій?

ОСТАННІ НОВИНИ З АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЩОДО ПУКАЧА

Засідання від 31 серпня знову закінчилося оголошенням перерви в процесі. На цей раз новий адвокат, як його називають самі судді, Максим Герасько оголосив клопотання щодо необхідності надання йому часу на ознайомлення із матеріалами справи. Головуючий в судовому процесі Степан Гладій повідомив, що новопризначений захисник Пукача, виявляється, вже ознайомлюється із справою починаючи з 21 серпня. А далі порадившись, колегія суддів вирішив надати ще час для Гераська. Наступне засідання призначено на 10:30 11 вересня.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«По-перше, цей Герасько не може бути адвокатом Пукача, тому що підсудний не дав на це згоду, він не погоджується на іншого адвоката окрім Григорія Демиденко. А останній, як відомо, вже тривалий час хворіє, — коментує «Дню» потерпілий у справі Олексій Подольський. — По-друге, навіть якщо вже судді пішли на порушення, то як ця людина може за такий короткий термін ознайомитися із десятками томів кримінальної справи? Це нереально. По-третє, вони проводять суд без єдиного живого потерпілого, а мої адвокати не можуть знаходитися на засіданні, тому що наш договір передбачає надання правової допомоги у судових засіданнях тільки в присутності Подольського... Цей суд давно вже перетворився на фарс, він немає нічого спільного з правочинством». Про подробиці попередніх судових засідань ми писали в матеріалі «Як суспільство «перетравить» новий скандал?».  

Тим часом, новопризначений адвокат Максим Герасько вже відчув на собі що таке бути захисником підсудного Пукача. Прямо посеред білого дня йому розтрощили машину. Це сталося безпосередньо біля приміщення Апеляційного суду Києва. Адвокат приїхав вранці до суду, щоб ознайомлюватися з томами справи (всього 143). Після обіду він вийшов із суду, залишив у машині фотокопії апеляції Пукача і повернувся в суд для участі в іншій справі. А вже надвечір Герасько побачив, що скло двох дверей його машини було розбите. З автомобіля не зникло нічого цінного, окрім матеріалів справи Пукача. «Я вважаю це тиском і залякуванням, — говорить «Дню» представник Подольського в суді — Олександр Єльяшкевич. — Я взагалі не знаю хто такий Герасько, але таким чином замовники резонансних злочинів намагаються зробити слухняним нового адвоката».

ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ, ЯКІ НЕ ПРОЗВУЧАЛИ ПІД ЧАС ІНТЕРВ’Ю ВАХТАНГА КІПІАНІ З МИРОСЛАВОЮ ГОНГАДЗЕ 

Нещодавно на телеканалі ZIK вийшла програма «Історична правда з Вахтангом Кіпіані: Резонансні вбивства. Гія», де гостею передачі стала вдова загиблого журналіста Мирослава Гонгадзе. Не дивлячись на сильний і інтригуючий анонс передачі, результат виявився досить неоднозначним. Склалося враження, що учасники програми обговорюють резонансну тему вперше, піднімаючи питання, на які і так давно відомі відповіді. Старі версії, припущення і присутність деяких заангажованих експертів, навряд чи додали розуміння суспільству, навпаки — більше заплутали.

Під час спілкування ведучого з гостею, прозвучали відповіді, які викликали ще більше запитань. «Проблема в тому, що Пукач досить довго сидить на лаві підсудних, і термін його утримання під вартою закінчується, — наголошує під час інтерв’ю Мирослава Гонгадзе. — Тому є дуже великий ризик того, що його потрібно буде відпускати». Але чи опиниться Пукач на свободі? Справді, за нашим законом, якщо минуло 15 років з дня вчинення особливо тяжкого злочину, а вирок до цього часу не набрав законної сили, обвинувачену особу звільняють від відповідальності. Проте у справі Пукача так не вийде, бо він переховувався від слідства цілих 6 років. Тобто перебіг давності перервано. Тому в суду, та й у влади, є ще багато років, щоб нарешті поставити крапку в цій справі.

«Відбувається політизація процесу, яку здійснюють потерпілий Олексій Подольський і його представники, — відповідає далі Мирослава Гонгадзе на запитання ведучого. — Так виглядає, що вони просто затягують цей процес. Це намагання притягнути речі..., наприклад, нинішнього Президента, ще якісь політичні сили, які насправді до цього процесу не мають ніякого відношення. Хто зацікавлений в цьому процесі? Не знаю. Але є підстави вважати, що це зокрема олігарх Коломойський, який вважає, що використовуючи цю справу, він може воювати проти теперішньої влади, минулої влади, якихось своїх конкурентів». 

Наведемо один з прикладів (їх багато), чому затягується процес. Автор давно відвідує судові засідання, де склалася зовсім інша картинка. За словами потерпілого Подольського, які пізніше підтвердив сам Пукач, проти підсудного під час процесу в першій інстанції здійснювався шантаж, погрози і залякування з боку судді Печерського суду Андрія Мельника, представників прокуратури і представниці Мирослави Гонгадзе — Валентини Теличенко з тим, щоб він назвав замовниками інших людей. Сторона Подольського зверталася до Генпрокуратури і суддів Апеляційного суду, аби перевірити цей злочин. Але і ГПУ, і судді протягом тривалого часу відмовляються це зробити. Зрозуміло, Пукач має сидіти, але як можна переходити до розгляду справи по суті, якщо елементарно існує відмови перевірити вищезгадані заяви?  

«Навколо процесу про вбивство Георгія Гонгадзе дуже багато плутанини і нерозуміння того, що відбувається навіть в журналістських колах, — коментує «Дню» креативний продюсер департаменту журналістських розслідувань «1+1», редактор програми «ГРОШІ» Олександр Дубинський. — Як мені здається, підштовхувати подібним чином громадськість до думки про необхідність якнайшвидшого завершення процесу владі потрібно для того, щоб уникнути необхідності виклику до суду ключових свідків у цій справі (Л. Кучма і В. Литвин). Які можуть швидко перейти після своїх показань і очної ставки з Пукачем в статус обвинувачених у замовленні цього злочину. Нещодавно Антон Чернушенко, екс-глава Київського апеляційного суду, де слухається цю справу, зробив заяву про те, що отримував прямі вказівки від заступника глави АП Філатова в яких була заборона на виклик в суд Кучми і Литвина. Що насправді і є ключем до розгадки цієї поспішності».

Взагалі слід підкреслити, що лінія поведінки Мирослави Гонгадзе і ї представниці в суді Валентини Теличенко вже тривалий час відрізняється від позиції потерпілого Подольського. Спостерігається навіть певне протистояння. Під час судових засідань Теличенко неодноразово заявляла, що потерпілий і його представники перешкоджають правосуддю і закликала суддів вжити заходів. В результаті, Подольського спочатку оштрафували, а потім і зовсім заборонили йому брати участь в процесі до стадії розгляду апеляцій по суті. Судові баталії фактично тривають між двома таборами. З одного боку, судді, прокурори і Валентина Теличенко, а з іншого — Подольський і його представники, а іноді ситуативно і підсудний Пукач.

«Пукач — це кат системи і має сидіти в тюрмі, — пояснює Подольський. — Але через нього ми можемо вийти на замовників. Ось головне питання. Тому я і вимагаю розслідувати заяви Пукача про шантаж і залякування. До речі, про доставку Пукача в резиденцію Януковича за часів президентства останнього також заявляв тодішній опозиціонер, а нині прем’єр-міністр, Арсеній Яценюк. Натомість, Валентина Теличенко виступає абсолютно проти цього, бо сама брала участь в шантажі Пукача. Відповідно, вона робить все для того, щоб Апеляційний суд залишив в силі вирок першої інстанції, який виніс родинний суддя Кучми — Андрій Мельник, який також є учасником залякування підсудного».   

Треба віддати належне, Мирослава Гонгадзе в інтерв’ю Кіпіані каже: «Кучма винен, бо його слова є на плівці. Через це я вважаю його винним у вбивстві Георгія. Хтось скористався ситуацією, чи це був прямий наказ Кучми, я не буду стверджувати». Однак, які практичні кроки? «Пукача засудили не за вбивство вчинене на замовлення, а просто за  навмисне вбивство, яке він вчинив виконуючи явно злочинний усний наказ. Тобто, вирок, якщо він набере законної сили, не передбачає наявність замовників, — пояснює юрист-кримінолог, кандидат юридичних наук Анна Маляр. — Вражає позиція представника вдови загиблого журналіста Валентини Теличенко, яка спочатку оскаржила таку кваліфікацію, бо вважала, що це замовне вбивство, а нещодавно відкликала апеляційну скаргу, нібито тому, що у вересні мине 15 років з дня вбивства і Пукача випустять на свободу (вище ми пояснили, що це не так. — Авт.). Чому сторона вдови Гонгадзе відступає від вимоги визнати вбивство замовним, можемо лише здогадуватись».

Варто нагадати, що на «плівках Мельниченко» зафіксовані розмови і щодо інших злочинів — нападу на народного депутата II та III скликань Олександра Єльяшкевича, викрадення і побиття громадського діяча Олексія Подольського. Останній злочин, як виявилося, був репетицією перед вбивством Георгія Гонгадзе, адже носив ідентичний характер. Тобто всі ці злочини мають один ланцюг, який веде до Адміністрації президента Кучми. Принаймні так зафіксовано на плівках і про це стверджують самі постраждалі — Єльяшкевич і Подольський. Тому казати, що хтось підставив Кучму через вбивство Гонгадзе, або що це організували іноземні спецслужби, означає розповсюджувати версії від замовників. Те, що після вбивства Гонгадзе, багато хто використав цей злочин в своїх цілях, це вже інше питання.

Ще один дуже важливий пункт — коли поховають тіло Гонгадзе. Коли була жива мати журналіста (померла 30 листопада 2013 р.), це було неможливо, тому що вона не визнавала «таращанське тіло» — тілом свого сина, відповідно не давала згоду на поховання. Але чому не вирішується це питання протягом вже майже двох років? «Ми сподівалися, що розгляд апеляційної скарги буде тривати місяць-півтора, і коли завершиться цей процес, я зможу поховати Георгія, — каже Мирослава Гонгадзе під час інтерв’ю. — Я хочу, щоб була поставлена крапка — посадити за грати всіх вбивць Георгія. Але цей процес почали політизувати, і у мене виникли відчуття, що я не можу знайти час, щоб правильно це зробити. Я сподіваюся, що процес по Пукачу таки завершиться, і ми зможемо поховати Георгія до кінця року». 

«Я не розумію, яке взагалі відношення має судовий процес до поховання Георгія Гонгадзе?, — ставить запитання Олександр Єльяшкевич. — Раніше цього не давала зробити мати Гонгадзе, тепер, насправді, немає ніяких перепон. Як це судовий процес в апеляційній інстанції може заважати тому, щоб віддати землі тіло Георгія? Ну хіба що якщо у самої Мирослави є якісь особисті інтереси. Хочу вірити, що це не так. І взагалі, навіть якщо керуватися логікою вдови Гонгадзе, то чому має бути остаточне вирішення питання тільки з Пукачем? А як бути із замовниками? Вони теж вбивці».

Далі. До анонсованого інтерв’ю Мирослави Гонгадзе із Президентом Петром Порошенком, у громадян вже виникли цілком логічні запитання. «Поговорили про президентство, корупцію, реформи, війну і багато чого іншого», — написала у себе у Фейсбуці Мирослава. На що одразу отримала запитання від читачів своєї сторінки. «Цікаво чи запитала його, чому не дозволяє викликати Кучму як свідка у справі Георгія???», — написала Тетяна Чернишова. «Ні не запитала, бо це був би конфлікт інтересів:(«, — відповіла Myroslava Gongadze. А далі реакція інших читачів. Кристина Одесская: «Эх... а потрібно було... Це... і наше горе. Народне...». Ярослав Агасинский: «Ну і хай би був конфлікт... Поки кучмісти у владі, нічого розслідувано не буде. Порошенко і Яценюк. Теж кучмісти».

Цікаво також, а чи запитала Мирослава у Петра Порошенка — як все-таки так сталося, що той, хто зібрав проти себе перший Майдан, і той, хто привів до влади Януковича, проти якого вже виступив другий Майдан, опинився на переговорах в Мінську і став членом Конституційної комісії? Дізнаємося в четвер ввечері. А поки є показовим вже те, що інтерв’ю з Президентом з’явиться у день початку роботи форуму YES і напередодні засідання суду по Пукачу.

ДЛЯ ЧОГО ПРОВОДИТЬСЯ ФОРУМ YES І ПРО ЩО СВІДЧИТЬ ПРИСУТНІСТЬ ВИСОКИХ ГОСТЕЙ НА ЗАХОДІ

Цьогорічний Форум YES матиме показову назву: «У зоні ризику: Як доля нової України впливає на Європу та світ», який триватиме у Києві 10-12 вересня 2015 р. Назва абсолютно точно відображає той стан — «зона ризику», в якому опинилася наша країна через «систему Кучми-Януковича». Попередньо ці зустрічі відбувалися в Ялті, але після анексії півострова Кремлем, YES фактично став бездомним. Це, зокрема, до питання ефективності стратегії і планування всіх цих багаторічних зустрічей із запрошенням широкого кола гостей, в тому числі, російських. Тепер от доводиться вже вдруге збиратися в столиці.

Хто прийде в цьому році? Це завжди дуже важливо, тому зупинимося на учасниках детальніше. Отже на сайті yes-ukraine.org знаходимо: «Жозе Мануел Баррозу, президент Європейської комісії (2004-2014); Карл Більдт, міністр закордонних справ Швеції (2006-2014); Йоханнес Хан, комісар ЄС з питань політики європейського сусідства та переговорів з розширення; Леонід Кучма, президент України (1994-2005); Александр Кваснєвський, президент Республіки Польща (1995-2005), голова Наглядової ради Ялтинської Європейської Стратегії; Вікторія Нуланд, помічник державного секретаря Бюро у справах країн Європи та Євразії Державного департаменту США; Карлос Паскуаль, спеціальний представник і координатор з питань міжнародної енергетики Державного департаменту США (2011-2014); Андерс Фог Расмуссен, генеральний секретар НАТО (2009—2014), прем’єр-міністр Данії (2001—2009); Радослав Сікорський, член парламенту Республіки Польща, маршал сейму Республіки Польща (2014—2015), міністр закордонних справ Республіки Польща (2007—2014); Хав’єр Солана, верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки (1999-2009), член наглядової ради Ялтинської Європейської Стратегії... Євгенія Альбац, головний редактор та головний виконавчий директор The New Times; Руслан Грінберг, директор Інституту економіки Російської академії наук; Бернар-Анрі Леві, філософ і письменник, директор La Regle Du Jeu; Тімоті Снайдер, професор історії, Єльський університет; Домінік Стросс-Кан, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду (2007—2011)...». І це далеко не всі з іноземців.

Офіційно 12-ту Щорічну зустріч YES 11 вересня відкриє Президент Петро Порошенко. Другий день Форуму YES 12 вересня відкриє прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Окрім Глави держави та очільника уряду, також будуть присутніми: «Айварас Абромавичус, Міністр економічного розвитку й торгівлі України; Володимир Гройсман, Голова Верховної Ради України; Наталія Яресько, Міністр фінансів України; Павло Клімкін, Міністр закордонних справ України; Андрій Пивоварський, Міністр інфраструктури України; Валерія Гонтарева, Голова Національного банку України; Михаїл Саакашвілі, голова Одеської обласної державної адміністрації; Давід Сакварелідзе, заступник Генерального прокурора України; Дмитро Шимків, заступник Глави Адміністрації Президента України; Артем Ситник, директор Національного антикорупційного бюро України; Віталій Кличко, міський голова Києва, та інші».

Чому важливо перерахувати основних учасників? Форум YES давно вже став своєрідним тестом, як і зустрічі в Давосі, яку також організовує родина Кучми-Пінчука, — для політиків, громадських діячів, журналістів (як українських, так і закордонних). «Своєю присутністю на заходах Кучми-Пінчук, учасники демонструють своє ставлення до резонансної справи «справи Гонгадзе-Подольського», — коментує «Дню» політв’язень радянських концтаборів, народний депутат України І, II та IV скликань Степан Хмара. —  Все це свідчить про те, що корупція існує не тільки в Україні, і не тільки серед українських високопосадовців. Треба враховувати, що родина Кучми-Пінчука — це одна з найбагатших родин в Україні. За час свого президентства, Кучма непросто побудував кланово-олігархічну структуру, він на цьому дуже добре заробив і продовжує заробляти. Тому проводячи всі ці форуми, він намагається відбілити свою репутацію. Як бачимо, купуються політики, громадські діячі, журналісти не тільки в Україні, а й на Заході. Присутність же на YES Президента і прем’єра України свідчить про те, що вони мають безпосередній зв’язкою з Кучмою. Та і перебування останнього в Мінську і в Конституційні комісії також тому підтвердження. Ось вам і відповідь, чому затягується процес по Пукачу і взагалі досі немає юридичної крапки щодо замовників злочинів».

З відомим політв’язнем, звичайно, можна погодитися, але варто зауважити, що не всі світові політики паралельно із своїми справами можуть постійно тримати руку на пульсі подій в Україні. Цілком реальна наступна логіка: якщо ви у себе в країні не можете протягом п’ятнадцяти років розібратися із відомою кримінальною справою, то які можуть бути до нас претензії?

ПРО СОЛІДАРНІСТЬ ЖУРНАЛІСТІВ ЩОДО «СПРАВИ ГОНГАДЗЕ—ПОДОЛЬСЬКОГО»

8 вересня в світі відзначався Міжнародний день солідарності журналістів. Дуже відповідальний і показовий день для української журналістики, адже  буквально через тиждень кожен з них має спитати себе — чому наш колега вже 15 років не похований, а його справа і досі до кінця не розкрита? Звичайно, в будь-яких злочинах проти журналістів, винні мають бути покарані. Однак, саме «справа Гонгадзе-Подольського» давно вже стала символом безкарності. І саме крапка в цій справі може розпочати процес очищення країни від наслідків системи «Кучми-Януковича». Тому журналісти повинні робити все, щоб правда перемогла.

На жаль, такої консолідації мас-медіа досі не демонструють. «Треба зважити, що існувала досить сумна, але реальна тенденція — справа Гонгадзе просувалася тоді, коли в ній були зацікавлені політики, — коментує «Дню» незалежний аналітик Остап Кривдик. — А політики були зацікавлені тоді, коли журналісти чинили потужний тиск. На жаль, десятки інших дрібних проблем відвернули фокус уваги журналістської спільноти від справи Гонгадзе. Це неправильно. Журналісти мають поводити себе більш наполегливо та солідарно. Людина має бути похована, а злочинці знайдені й засуджені».

Саме в цьому останньому реченні і є суть. Не на Коломойському, якого згадує Мирослава Гонгадзе в інтерв’ю і ведуть мову багато журналістів (хоча олігархічні протистояння мають місце) треба постійно фокусуватися, а на тому, що винні, про яких давно знають в суспільстві, повинні бути покарані. «Плюсам», які сьогодні з українського ТБ найбільш системно висвітлюють «справу Гонгадзе», закидають, що вони є інструментом в інформаційній війні, що ім’я Гонгадзе спекулюється Коломойським для особистих вигод, — наголошує «Дню» голова правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг» Наталія Зубар (№27 за 18 лютого 2015 р.). — Але будьмо відвертими — яка різниця масовим споживачам інформації, чи це «інформаційні війни», чи ні? Нам головне, щоб важливу тему не залишали без уваги або не заговорили. Тому — хоч десять «інформаційних війн», якщо в результаті медіа готові будуть навести факти та разом із суспільством тиснути на правосуддя з тим, щоб було названо замовників убивства журналіста — всі тільки виграють».

*  *  *

Для того, щоб протистояти альтернативній реальності, яку постійно створюють автори існуючої системи, суспільство повинно мати доступ до правдивої історії. Чому сьогодні країна, навіть після двох майданів, опинилася в критичному стані і як вийти з цієї ситуації? «День» підготував відповідь на це запитання — у збірці під назвою «Котел», або Справа без терміну давності», яка озброює громадян в боротьбі за справедливість. Зауважимо, що саме в день презентації книги — 11 вересня, було призначено чергове засідання в суді по Пукачу. Будемо вважати, що всі ці події і співпадіння по датам (Форум YES, програма Кіпіані з Мирославою Гонгадзе, трансляція інтерв’ю Мирослави з Президентом) можна сприймати гарним анонсом книги Бібліотеки «Дня».