«Кіндзюліс» українського телебачення
25 березня багатьом політикам і журналістам здавалося, що багатовекторний і тривалий конфлікт президента Петра Порошенка й дніпропетровського олігарха Ігоря Коломойського завершився найбільш оптимальним способом – після багатогодинної розмови на Банковій глава держави підписав заяву Коломойського про відставку з посади глави Дніпропетровської ОДА та подякував йому за сумлінну роботу на благо держави. Коломойський, у свою чергу, завірив, що на Дніпропетровщині не буде ніякого сепаратизму, а він і його команда допомагатимуть новому очільнику облдержадміністрації Валентину Резніченку, «м’яко» передавши тому владні важелі. Показовим у цьому плані став оптимістичний коментар у Facebook лідера парламентської фракції Блоку Петра Порошенка Юрія Луценка: «Двоє розумних і відповідальних чоловіків обрали найкращий для країни варіант поведінки. Без істерик і війни компроматів вони розпочали нове життя».
Але оптимісти забули про те, що існує такий журналіст, як Савік Шустер.
Отож увечері 27 березня на телеканалі «112 Україна» вийшло в ефір ток-шоу «Шустер live», присвячене насамперед відставці Коломойського і різним сюжетам, прямо та непрямо пов’язаним з нею. Провідні політики й аналітики на це шоу не завітали, але вистачило і тих, що зголосилися прийти. Про що тільки не говорили, чиї інтереси не захищали, який бруд не вихлюпували на телеглядачів учасники цього ток-шоу! Черга дійшла і до представника потерпілого в суді Олексія Подольського – Віталія Купрія, які на всю країну наголосив, що на сумнозвісного генерала Пукача чинився неприпустимий тиск, коли слідчі органи вимагали назвати іншого замовника (чи замовників) убивства Георгія Гонгадзе…
Реакція на цей випуск «Шустер live» серед політиків і медіа-спільноти була різною. Хтось зловтішався: ага, он які злочинні дії уряду, силових структур й олігархату викрито, хтось плювався, зважаючи на некомпетентність цілої низки виступів на ток-шоу, а хтось навіть наполягав, що в інтересах національної безпеки Шустера слід негайно позбавити можливості свавільно вихлюпувати з телеекрану речі, які йдуть на шкоду країні і «розгойдують» її. Он «справу Коломойського», мовляв, уже припинено за згодою сторін, то навіщо ж прати в прямому ефірі брудну політичну білизну?
Видається, геть усі – й політики-оптимісти, які щиро повірили, наче можна в інформаційну добу поставити крапку на розвитку конфлікту з використанням лише залаштункових домовленостей, й аналітики-песимісти, які вважають: в українському політикумі накопичилося за останній рік стільки бруду, що його неможливо приховати, і Шустер тут ні в чому не винен, не враховують одну вельми важливу обставину: Савік (Савелій Михайлович) Шустер при народженні звався Шевеліс Шустеріс, з’явився на світ і провів перші 19 років життя у тоді ще радянській Литві. Й не міг підсвідомо не увібрати в себе деякі цікаві особливості литовської культури та литовського характеру, помножені на його власний темперамент і журналістські вподобання.
Отож: у литовців є популярний персонаж анекдотів та приповідок, який зветься Кіндзюліс. Його місія – вивернути навиворіт будь-яку ситуацію й, образно кажучи, не дати гарячим литовським хлопцям задрімати на осонні.
Ось приклад сучасного литовського анекдоту про Кіндзюліса:
«Дорослі не вірять у казки про Санта-Клауса.
Тут прийшов Кіндзюліс і запитав:
- А чого ж вони тоді вірять обіцянкам прем’єр-міністра?»
Таким от Кіндзюлісом телебачення України (ясна річ, із поправками на певні політичні та бізнесові інтереси) і є Савік Шустер. Інакше він уже просто не може – це підсвідома настанова, яку не викорінить жоден психоаналітик. При цьому передачі Шустера можуть грати і конструктивну, і деструктивну роль, вони можуть бути відверто політично заангажованими та спрямованими на обслуговування влади, як це було у перші роки правління Януковича, але Кіндзюліс усе одно сидів і сидить у глибині натури телеведучого…
Утім, може це й добре. Принаймні, поки в Україні існує побудований ще за часів Кучми олігархічний лад, поки бізнесмени-при-владі намагаються всі важливі питання внутрішньої і зовнішньої політики «перетерти» у своєму колі, поки бізнесово-політична публіка не навчилася розмежовувати власні та державні інтереси і поки вона не має внутрішніх гальм, які дозволяють не доводити потенційно конфліктну ситуацію до «гарячої» стадії, особливо неприпустимої за нинішніх обставин «гібридної війни» Росії проти України.
Отож нічого не поробиш: допоки політики та бізнесмени годуватимуть люд банальностями, допоки вони не поводитимуть себе справді відповідально, доти зберігатиметься можливість, що прийде Кіндзюліс… пробачте, Шустер, - і поставить не надто приємні запитання, а то й виверне навиворіт картину загальнонародного благоденства. Звісно, краще було би, якби таку функцію виконував український журналіст з українським громадянством і почуттям відповідальності перед Україною, проте… Якщо наразі в Кабміні працює литовець-міністр, то чому на телебаченні не може виходити в ефір з не дуже приємними для багатьох сюжетами знаний персонаж литовських анекдотів?
