Литвиненко...
Тепер Путін стає ще менш підходящим партнером для переговорів із західним співтовариством
Нарешті у Великій Британії офіційно виголошено те, в чому мало хто сумнівався від самого початку. Не тільки депутат Держдуми Росії Андрій Луговой і підприємець Дмитро Ковтун винні у вбивстві екс-співробітника ФСБ Олександра Литвиненка, але й саме це вбивство було, «ймовірно, схвалено паном Патрушевим (тодішнім головою ФСБ. - Б.С.) і також президентом Путіним». До таких висновків дійшло розслідування, очолюване колишнім суддею Високого суду Робертом Оуеном.
Воно почалося в липні 2014 року за дорученням міністра внутрішніх справ Терези Мей на підставі Акту про розслідуваннях 2005 року, згідно з яким члени уряду можуть ініціювати розслідування подій, які «викликали або можуть викликати стурбованість громадськості». Розслідування повинно дати уряду «цінні та здійснимі на практиці рекомендації». Проводяться такі розслідування тоді, коли звичайна судова процедура з якихось причин неможлива.
Висновки розслідування, в ході якого слідчі не могли допитати головних підозрюваних, але протягом 34 днів публічно допитували свідків і знайомилися з висновками експертів, неминуче носять імовірнісний і логічний характер. Про причетність Путіна і Патрушева до злочину теоретично могли б розповісти Луговой і Ковтун, але вони британським слідчим показань не давали. Луговой взагалі заявляє, що він обертався у вищому британському товаристві, ось хтось йому полоній і підкинув. Британські лорди, зрозуміло, полоній у кишенях носять як кокаїн.
Патрушева вирахували суто логічно: раз безпосередні вбивці - колишні офіцери держбезпеки, значить, і наказ їм повинен був віддавати тодішній шеф ФСБ. Проте не можна виключити, що Патрушев безпосередньо накази про усунення Литвиненка виконавцям не передавав. Це міг зробити і голова адміністрації президента - тоді, 2006 року, їм був нинішній мер Москви Сергій Собянін.
І вже Патрушев точно не міг віддати розпорядження одній із АЕС надати йому необхідний полоній-210, бо вони йому непідконтрольні. А ось голова адміністрації президента таку вказівку цілком міг дати. Не доводиться сумніватися, що діяв він не з власного почину, а за вказівкою свого начальника - Путіна. Таким чином, щодо причетності російського президента до смерті Литвиненка сумнівів практично немає, тоді як щодо ролі Патрушева ще можуть вестися якісь дискусії.
В якості мотивів усунення Литвиненка в доповіді названі, зокрема, його публікації, присвячені імовірній педофілії Путіна і його можливим зв'язкам із організованою злочинністю. Знову-таки в доповіді аж ніяк не стверджується, що ці звинувачення обов'язково відповідають істині. Однак не підлягає сумніву, що одного тільки звинувачення в педофілії було б достатньо, щоб Путін бажав смерті Литвиненка. Адже за пацанськими поняттями, за якими живе Володимир Володимирович, за такого роду пред'яви на адресу пахана покладається одна кара - смерть.
І що ще важливо, розслідування Оуена виключило будь-які інші версії смерті Литвиненка, не пов'язані з діями Лугового і Ковтуна, наприклад: самогубство, нещасний випадок або дії будь-яких інших злочинців. Аж надто отрута специфічна, використовувати яку під силу лише державі, та й то не будь-якій. Тому версії про вбивство Литвиненка Березовським, Мі-6 або якоюсь анонімною «урановою мафією» залишаються уділом лише кремлівських пропагандистів і тих, хто схильний їм беззастережно довіряти, незалежно від фактів. До речі, оскільки Луговой був у минулому охоронцем Березовського, а після отруєння Литвиненка у нього ще залишалася порція полонію, не можна виключити, що іншою метою «солодкої парочки» був Березовський, але через обережність останнього замах не вдався. Втім, це вже предмет для іншого розслідування.
Висновки Оуена викликали в Москві переполох і лють. Представник Міністерства закордонних справ Марія Захарова назвала британських слідчих злочинцями: «Жодного новаторства в результатах ми не побачили. Все це стало логічним підсумком псевдосудового процесу, який був розіграний британським судом і владою, що вже саме по собі є, м'яко кажучи, суперечливим, а насправді, можна сказати, і злочинним». А прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков, заявив, що справа Литвиненка «не належить до кола тем, які нас цікавлять». Цікаво, що імена Путіна і Патрушева ні Захарова, ні Пєсков, ні інші російські пропагандисти у зв'язку з доповіддю Оуена жодного разу не згадали. На це в проурядових російських ЗМІ накладено абсолютне табу. Злочин же британських слідчих, на думку Кремля, полягає в тому, що вони посміли запідозрити Володимира Володимировича Путіна, цю святу людину, у прямій причетності до вбивства та ще настільки витонченого.
Ось у Великої Британії на цей рахунок інша думка. Девід Камерон назвав висновки доповіді про причетність до вбивства Литвиненка Російської держави «абсолютно жахливими» і заявив, що уряд має врахувати всі висновки слідства. Звичайно, розслідування Оуена не замінює суд. Проте, раз його здійснено за дорученням уряду, останньому доведеться керуватися його висновками. До речі, розслідування відбулося тільки завдяки наполегливим вимогам вдови Марини Литвиненко та її адвокатів, які переконали чиновників і парламентарів у суспільній значимості справи. Уряд же був аж ніяк не в захваті від перспективи такого розслідування, побоюючись неприємних дипломатичних наслідків через ймовірні висновки щодо причетності до злочину Російської держави. Тепер же Путін стає ще менш підходящим партнером для переговорів із західним співтовариством. А він же сподівався, що після втручання у війну в Сирії знову буде затребуваний Заходом.
