Підморгування тандема
Фото, точніше, телесесія російського президента разом із прем'єром викликали вал припущень про причини такого виходу в люди. Власне, ходіння в народ почалося дещо раніше, в Севастополі під час занурення Путіна в бухті і огляду затонулих кораблів з давньої історії. Спілкування по зв'язку президента, який був на дні, з прем'єром на березі і поклало початок чергової пропагандистської кампанії.
У міру розростання кризи спочатку навколо Криму, потім на Донбасі Дмитро Медведєв пішов, чи його свідомо відвели, в інформаційну тінь. На екранах телевізорів на федеральних каналах було дві теми: Україна, як у ній все погано і досягнення тільки завдяки начальнику держави російської. І нікого, хто хоч на сантиметр міг наблизитися до його сяючого образу.
І раптом такий поворот, правильніше, перехід до прямо перпендикулярного курсу. В експертному співтоваристві в Москві знову згадали вже дещо призабутий термін - тандем.
Звідси випливав цілком логічний висновок - у Кремлі задумали якусь нову кампанію істотного чищення найближчого оточення президента. Як підтвердження - знаковий перехід на малозначущу політичну посаду в Раді Федерації раніше вельми близького до Путіна ще з петербурзьких часів керівника Російських залізниць (РЗ) Володимира Якуніна. Давно було відомо про істотні проблеми у відносинах між головним залізничником і прем'єр-міністром. Останній довго не підписував продовження контракту з Якуніним і відкрито домагався усунення його з поста керівника РЗ. Тоді Путін став на бік Якуніна, і це служило додатковим підтвердженням падіння статусу прем'єра. Все частіше стали говорити про його близьку відставку.
В принципі, виходячи з логіки впроваджуваної Путіним політики як усередині країни, так і на міжнародній арені, суттєвої зміни персонального складу найближчого оточення російського президента слід було очікувати. Антизахідний курс погано поєднувався з прозахідним близьким колом. Останнє не слід розуміти як прихильників тісних відносин із Заходом усіх цих Тимченків, Ротенбергів, Вексельбергів тощо. Просто вони тісно пов'язані з Європою та США в сенсі ділових відносин, розміщенням капіталів і просто значною нерухомістю, придбаною на зароблені непосильною працею кошти.
Однак жорстка бінарна логіка в складних системах не завжди спрацьовує. На ухвалення рішень впливає так багато чинників, зокрема і суб'єктивних, що врахувати їх не завжди є можливим.
Не міг Путін припускати, а, швидше за все, не хотів прислухатися до застережень, що антизахідний курс, так звані контранкції, непродуктивні і негативно позначаться на російській економіці і фінансах. Потім було очікування, що падіння цін на нафту, зміцнення долара буде достатньо короткочасним, а також діяльність проросійської агентури в європейських країнах призведуть до скасування або часткового зняття санкцій. У травні і червні після зустрічі міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова і державного секретаря США Джона Керрі очікувалося значне потепління двосторонніх відносин.
Нічого подібного не сталося. Більше того, ціни на нафту показують стійку волатильність, після короткочасних відскоків йде значне падіння вартості нафти і газу, а надії на Китай виявилися ілюзорними. У дипломатичній сфері скандали слідують один за одним. І щоразу зі значним ударом по іміджу країни. То голову Державної думи Сергія Наришкіна не пустили до Фінляндії, то голові верхньої палати Федеральних зборів Валентині Матвієнко дали обмежену візу в США. Схоже, що майбутній візит Путіна на ювілейну сесію Генеральної асамблеї ООН теж пройде в обстановці дипломатичної ізоляції і відповідно стане черговим ударом по іміджу. Вже самого президента. А тут ще засідання G20 в турецькій Антальї, і дуже ймовірно повторення минулого приниження в австралійському Брісбені.
Проблеми в російській економіці наростають як снігова куля. За підсумками поточного року, російська промисловість, як очікує Міністерство економічного розвитку (МЕР), просяде вже не на 1,3-1,6% (таким був травневий прогноз), навіть не на 2,3-2,8% (липневий прогноз), а на 2,5-3%. Перегляд оцінок МЕР пояснюється «зміною очікувань щодо інвестиційної активності підприємств і темпів відновлення внутрішнього попиту». Навіть всередині найбільш успішних галузей за окремими позиціями спостерігався виробничий спад. Ще один привід для песимізму - падіння інвестицій в основний капітал, прискорюване на тлі санкцій, бюджетної економії і досі високої ключової ставки.
Зрозуміло, що великі чиновники намагаються, за можливості, прикрасити досить складне становище, але всім зрозумілий негативний тренд. І навіть захмарний рейтинг Путіна почав поступово знижуватися, як показало нещодавнє опитування Левада-центру.
До того ж Україна не розвалилася від економічних проблем, не оголосила дефолт, як того з дня на день очікували в Кремлі. Більше того, з'явилися перші проблиски виправлення економічної ситуації, що надає Києву додаткової впевненості. Повільно, через пень колоду відбуваються політичні зміни, і децентралізація не враховує побажань Москви з приводу особливого статусу Донбасу. Впарити України сепаратистські регіони не виходить, навпаки, продовження нинішнього курсу призведе до того, що Москві доведеться їх взяти на забезпечення, що після Криму викличе посилення невдоволення навіть терплячого народу Росії.
Залишилося тільки одне. Демонструвати поворот. Наблизити Медведєва, який чомусь на Заході має імідж ліберала. При цьому якось забувається, що Кавказька війна відбулася саме в період його президентства. Така собі коротка інформаційна рокіровка, раптом легковірний Захід повірить, що в Москві відбулися зміни і почне Наришкіна з Матвієнко знову пускати. А там і щось під словесну лібералізацію виторгувати. Он бацька Лукашенко дві зустрічі в Мінську провів, став вже передостаннім диктатором у Європі і навіть випускає своїх політичних опонентів. Чому б не повторити подібний фортель. Одна проблема. Як кажуть в українському місті Одесі, два рази хохма - це вже не хохма.
Медведєв має репутацію м'якотілого несамостійного політика. Він був президентом у принципово іншій ситуації - зі зростаючою економікою, високими цінами на нафту, ілюзіями щодо можливості перезавантаження відносин із США. Загострення глобальної економічної кризи, яке припало на початок президентства Медведєва, пройшло без титанічних зусиль російської влади з порятунку ситуації всередині країни. Тоді вона вийшла з кризи навіть раніше світової спільноти і проти Росії не вводили санкцій.
Тепер під тиском несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів тиск на Медведєва з різних боків може посилитися. До того ж і Захід буде оцінювати реальні справи, а не слова російського керівника. Мінімум, на який доведеться зважитися Медведєву, якщо він дійсно повернеться, - повністю піти з України і згорнути ДЛНР. Тоді, можливо, з Москвою почнуть серйозно розмовляти. І не треба ніяких ілюзій. Перемовини вестимуться з позиції сили. І без втрати обличчя не обійдеться. Хоч Путіну, хоч Медведєву.
Все це в Кремлі чудово відомо. Залишається тільки підморгувати Заходу, а ще більше дуже схвильованій еліті. Щось намагаємося робити, а там - як вийде. Якщо не вдасться, не судіть суворо. Хотіли як краще...
